Рішення

від 14.06.2016 по справі 910/8836/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016Справа №910/8836/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» простягнення 22653 грн. 53 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Закірова К.М. - представник за довіреністю № 1 від 12.01.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» про стягнення 22653 грн. 53 коп., з яких 15052 грн. 00 коп. основного боргу, 4520 грн. 39 коп. пені, 1593 грн. 67 коп. штрафу, 474 грн. 66 коп. 3% річних та 1012 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15052 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4520 грн. 39 коп. та штраф у розмірі 1593 грн. 67 коп.; 3% річних у розмірі 474 грн. 66 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1012 грн. 81 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8836/16; розгляд справи призначено на 03.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.06.2016.

У судовому засіданні 14.06.2016 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в який зазначив, що будь-яких специфікацій за Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 між сторонами не укладалось. Крім того, позивач зазначив, що інших договорів між сторонами укладено не було, а всі поставки товару було здійснено в межах та на виконання даного договору поставки. Також, позивач зазначив, що копії рахунків № 17602 від 16.02.2015 та № 1566 від 16.04.2015 на підприємстві не збереглись, однак, здійснені відповідачем за ними оплати були враховані позивачем при визначенні заборгованості за Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038818329.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» (покупець) укладено Договір поставки № Кр0131/01-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 партією продукції є продукція, що поставляється за однією специфікацією або однією видатковою накладною.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 постачання продукції за цим договором відбувається після обов'язкового узгодження між сторонами асортименту, кількості, ціни продукції, строків та умов поставки, які зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 датою поставки є дата видаткової накладної постачальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 загальна сума договору складає загальну вартість поставленої продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях, які були підписані постачальником та покупцем, та інших додатках до договору та у видаткових накладних постачальника.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 продукція вважається поставленою постачальником і прийнятою покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 8.1 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 він набуває чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Cуд зазначає, що умовами Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 сторони не погодили чіткого переліку (найменування, кількості) товару, який продавець повинен поставляти покупцю, однак це не суперечить характеру правовідносин, які скалились між сторонами, оскільки умовами договору сторони погодили невизначену кількість поставок, зазначивши, що асортимент, кількість, ціна та терміни поставки визначаються сторонами на кожну партію окремо шляхом укладення відповідних специфікацій або видаткових накладних (п.п. 1.2, 2.1, 2.3 договору).

У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 14.06.2016, представник позивача зазначив, що між сторонами не було укладено специфікацій за Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 та інших договорів між сторонами укладено не було; всі поставки були здійсненні на виконання вказаного договору та в межах строку його дії.

Відповідачем не надано суду доказів погодження між сторонами будь-яких специфікацій до Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015.

Таким чином, враховуючи мови договору, суд дійшов висновку, що належним доказом погодження сторонами предмету договору - найменування товару, його кількості, вартості, тощо є, зокрема, складення та підписання відповідних видаткових накладних щодо поставки конкретної партії товару.

Крім того, згідно з п. 3.6 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 продукція, асортимент і ціна якої узгоджені сторонами цього договору в усному порядку, отримана покупцем відповідно до накладної, не потребує обов'язкового оформлення специфікацією, та підлягає обов'язковій оплаті її вартості.

Судом встановлено, що 30.01.2015 позивач поставив відповідачу товар (трубу профільну 25х25 (х2,0мм)) вартістю 3372 грн. 70 коп., що підтверджується видатковою накладною № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп.; 30.01.2015 - товар (лист 4,0 мм (1500х6000мм) та лист 8,0 мм (1500х6000мм) вартістю 2966 грн. 85 коп., що підтверджується видатковою накладною № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп.; 16.02.2015 - товар (лист 1,5мм (1250х2500) та трубу профільну 60х40 (х2,0мм)) вартістю 884 грн. 70 коп., що підтверджується видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп.; 22.04.2015 - товар (лист 2,0мм (1250х2500мм)) вартістю 30852 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп., що разом становить 38076 грн. 25 коп.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії видаткових накладних долучено позивачем до позовної заяви).

Суд зазначає, що у видаткових накладних № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп. та № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп. відсутнє посилання на Договір поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015, однак, враховуючи пояснення позивача (подані у судовому засіданні 14.06.2016), що інших договорів між сторонами укладено не було, а всі поставки здійснювались за Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015, та відсутність будь-яких заперечень відповідача з цього приводу, суд дійшов висновку, що поставки товару за видатковими накладними № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп. та № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп. відбувалась на умовах Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015.

При цьому, у видаткових накладних № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп. та № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. міститься посилання на Договір поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, специфікаціях, рахунку-фактурі чи інших додатках до договору на умовах 100% передплати , якщо інше не зазначено у специфікації.

З огляду на встановлений судом факт, що специфікації до Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 між сторонами не укладались, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за товар на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, вказаної у відповідних видаткових накладних.

При цьому, п. 3.2 Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 сторони не встановили строк здійснення відповідачем попередньої оплати, а визначили лише форму оплати (100% передплати).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем попередньої оплати сторонами у Договорі поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 не встановлено, а встановлена лише форма оплати - попередня, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, вказаний у товарно-транспортних накладних у повному обсязі, а відповідачем не виконано попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп. - 30.01.2015 ; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп. - 30.01.2015 ; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп. - 16.02.2015 ; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. - 22.04.2015 .

Позивачем у судовому засіданні 03.06.2016 долучено до матеріалів справи довідку Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (вих № 36/5/63-2 від 10.05.2016), з якої, зокрема, вбачається, що 04.02.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3372 грн. 70 коп. (призначення платежу - оплата за трубу профільну згідно з рахунком № 388 від 30.01.2015); 04.02.2016 - грошові кошти у розмірі 2966 грн. 85 коп. (призначення платежу - оплата за лист згідно з рахунком № 387 від 30.01.2015); 07.04.2015 - грошові кошти у розмірі 884 грн. 70 коп. (призначення платежу - оплата за метал згідно з рахунком № 17602 від 16.02.2015); 22.04.2015 - грошові кошти у розмірі 15000 грн. 00 коп. (призначення платежу - часткова оплата за метал згідно з рахунком № 1565 від 16.04.2015) та 31.07.2015 - грошові кошти у розмірі 800 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплат за метал згідно з рахунком № 1566 від 16.04.2015).

Крім того, у судовому засіданні 14.06.2016 позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату, які виставлялись відповідачу для здійснення оплат, зокрема, за товар, поставлений за спірними видатковими накладними, та які були вказані як призначення платежу відповідачем при здійсненні оплат, а саме: копію рахунку на оплату № 388 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп., копію рахунку на оплату № 387 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп., копію рахунку на оплату № 1565 від 16.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.

При цьому, позивач пояснив (відповідно до письмових пояснень, поданих у судовому засіданні 14.06.2016), що рахунки на оплату № 17602 від 16.02.2015 та № 1566 від 16.04.2015 у нього не збереглися, однак, здійснені відповідачем оплати були враховані позивачем при визначенні суми заборгованості.

Таким чином, беручи до уваги найменування товару, вказане у спірних видаткових накладних, та його вартість, а також враховуючи суми та призначення платежу, вказане відповідачем при здійсненні часткових оплат, з урахуванням положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що 04.02.2015 відповідач у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп.; 04.02.2015 - відповідач повністю здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп.; 07.04.2015 - відповідач повністю здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп.; 22.04.2015 - відповідач здійснив часткову (на суму 15000 грн. 00 коп.) оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. та 31.07.2015 - відповідач здійснив часткову (на суму 800 грн. 00 коп.) оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.

Доказів поставки іншого товару за Договором поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 після поставки за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. та виставлення позивачем рахунку № 1566 від 16.04.2015, який зазначений у призначенні платежу при здійсненні оплати на суму 800,00 грн. 31.07.2015 (відповідно до довідки банку № 36/5/63-2 від 10.05.2016) сторонами суду не надано.

Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність заборгованості за товар, який був поставлений позивачем за попередніми видатковими накладними, суд дійшов висновку, що оплата відповідачем грошових коштів у розмірі 800 грн. 00 коп. є частковою оплатою за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, та розмір якої становить 15052 грн. 00 коп. є заборгованістю з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. (враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати 22.04.2015 у розмірі 15000 грн. 00 коп. та 31.07.2015 у розмірі 800 грн. 00 коп.).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 15052 грн. 00 коп. відповідачем суду не надано.

Що стосується зазначених у довідці Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» «вих № 36/5/63-2 від 10.05.2016) інших здійснених відповідачем оплат, суд зазначає, що вони були здійснені за товар, поставлений позивачем за іншими видатковими накладними, стягнення за якими не є предметом позову у даній справі (враховуючи призначення платежу, дати та суми оплати), що відображено у долученому позивачем до матеріалів справи акті звірки взаємних розрахунків.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» у розмірі 15052 грн. 00 коп. (за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» суми основного боргу у розмірі 15052 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого позивачем товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 4520 грн. 39 коп. (12 грн. 94 коп. пені за період з 31.01.2015 по 04.02.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп.; 31 грн. 78 коп. пені за період з 31.01.2015 по 11.02.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп.; 63 грн. 63 коп. пені за період з 17.02.2015 по 06.04.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп.; 4412 грн. 04 коп. пені за період з 22.04.2015 по 21.10.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. (враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день такого порушення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що день сплати заборгованості не враховується до періоду нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені (враховуючи здійснені відповідачем оплати товару та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 23001 від 30.01.2015.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 3372,70 31.01.2015 - 03.02.2015 4 14% 10.35 грн.

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 23101 від 30.01.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 2966.85 31.01.2015 - 03.02.2015 4 14% 9.10 грн.

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 17602 від 16.02.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 884.70 17.02.2015 - 03.03.2015 15 19.5% 14.18 884.70 04.03.2015 - 06.04.2015 34 30% 49.45 Всього: 63,63 грн.

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 26204 від 22.04.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 15852 23.04.2015 - 30.07.2015 99 30% 2579.75 15052 31.07.2015 - 27.08.2015 28 30% 692.80 15052 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 623.52 15052 25.09.2015 - 21.10.2015 27 22% 489.91 Всього: 4385,98 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача є 4469 грн. 06 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» пені у розмірі 4520 грн. 39 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4469 грн. 06 коп.

Крім того, у зв'язку з порушенням виконанням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1593 грн. 67 коп. (88 грн. 47 коп. штрафу за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп. та 1505 грн. 20 коп. штрафу за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Відповідно до п. 5.3 Договору поставки № Кр0131/01-15 від 28.01.2015 за порушення термінів оплати продукції більш ніж на 15 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Таким чином, встановивши факт наявності заборгованості у відповідача за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп. та видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп. понад 15 календарних днів, та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» штрафу у розмірі 1593 грн. 67 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 474 грн. 66 коп. (1 грн. 38 коп. 3% річних за період з 31.01.2015 по 04.02.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 23001 від 30.01.2015 на суму 3372 грн. 70 коп.; 2 грн. 93 коп. 3% річних за період з 31.01.2015 по 11.02.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 23101 від 30.01.2015 на суму 2966 грн. 85 коп.; 3 грн. 56 коп. 3% річних за період з 17.02.2015 по 06.04.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп.; 466 грн. 79 коп. 3% річних за період з 22.04.2015 по 27.04.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що день сплати заборгованості не враховується до періоду нарахування 3% річних.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (враховуючи здійснені відповідачем оплати товару та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 23001 від 30.01.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 3372.70 31.01.2015 - 03.02.2015 4 3% 1.11

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 23101 від 30.01.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 2966.85 31.01.2015 - 03.02.2015 4 3% 0.98

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 17602 від 16.02.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 884.70 17.02.2015 - 06.04.2015 49 3% 3.56

Сума боргу (грн) - видаткова накладна № 26204 від 22.04.2015Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 15852, 00 23.04.2015 - 30.07.2015 99 3% 128.99 15052,00 31.07.2015 - 27.04.2016 272 3% 336.50 Всього: 465,49 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 471 грн. 14 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» 3% річних у розмірі 474 грн. 66 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 471 грн. 14 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1012 грн. 81 коп. (95 грн. 55 коп. інфляційних втрат за березень 2015 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 17602 від 16.02.2015 на суму 884 грн. 70 коп.; 917 грн. 26 коп. інфляційних втрат за травень 2015 року - березень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 26204 від 22.04.2015 на суму 30852 грн. 00 коп.).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» інфляційних втрат у розмірі 1012 грн. 81 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Лайн» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 52, нежиле приміщення 35; ідентифікаційний код: 33736859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8Д; ідентифікаційний код: 34202711) суму основного боргу у розмірі 15052 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4469 (чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 06 коп., штраф у розмірі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 1012 (одна тисяча дванадцять) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.06.2016

Суддя І.М. Отрош