Рішення

від 16.06.2016 по справі 915/522/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 915/522/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18

Адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3

Відповідач: Снігурівський професійний ліцей (ПТУ № 34)

57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Широка, 1

Про: стягнення заборгованості в сумі 2420,73 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю.

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2016 року позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу 2195,57 грн., пеню 184,23 грн., інфляційні 13,31 грн., 3% річних 27,62 грн. та судовий збір 1378,00грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі типового договору № 23 «про надання послуг електрозв'язку» від 26.12.2006 року; додатку до договору № 23 від 26.12.2006 року; рахунків-актів з квітня 2015 року по березень 2016 року; претензії вих. № 48С000/15 від 17.03.2016 року з повідомленням про вручення; норм ст.ст. 33, 36 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 526, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору, так як не сплатив отримані в період з квітня 2015 року по березень 2016 року (включно) послуги зв'язку.

Заявою за вих. № 48С000/16-319 від 06.06.2016 року позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача суму основного боргу 2195,57 грн., пеню в розмірі 123,93 грн., інфляційні в розмірі 31,79 грн., 3% річних в розмірі 17,68 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Відповідач у відзиві заперечує на позов, мотивуючи тим, що по-перше, ліцей є неприбутковою організацією; по-друге, на початку березня 2015 року було припинено надання послуг електрозв'язку по невідомій причині, отже нарахування абонентської плати за період з червня 2015 року по квітень 2016 року є безпідставним; по-третє, додаткова угода у 2016 року сторонами до договору не підписувалась взагалі, у зв'язку з вищевказаною несправністю.

16.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

26 грудня 2006 року між МФ ВАТ «Укртелеком» ЦЕЗ № 2, правонаступником якого, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Статуту ПАТ, виступає ПАТ "Укртелеком" (далі підприємство зв'язку) та Снігурівським професійним ліцеєм (далі - споживач) було укладено типовий договір № 23 про надання послуг електрозв'язку, згідно з предметом якого позивач, як підприємство зв'язку, надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 і безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2.

За умовами цього договору підприємство зв'язку зобов'язалось, зокрема, забезпечити безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку (п.2.1.1), а споживач - зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону (п. 3.2.8).

Згідно п. 4.1 та п. 4.5 договору послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

За умовами п. 4.3 договору споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати з користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без часової оплати), або за зміною (з погодинною) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

За змістом п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє п'ять років.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомляє про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2).

У судовому засіданні судом з'ясовано у сторін, що даний договір є діючим.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, згідно з п. 1 ст. 901 та п. 1 ст.903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Матеріали справи свідчать, що в період з квітня 2015 р. по березень 2016 року (включно) позивач, виконуючи умови вищенаведеного договору, надав відповідачу послуги зв'язку на загальну суму 2195,57 грн., що підтверджується складеними рахунками - актами за телекомунікаційні послуги за період з квітня 2015 року по березень 2016 року, за якими відповідач повинен був провести оплату за отримані послуги.

За твердженнями позивача, рахунки-акти за спірний період оформлялись у відповідності з договором та направлялись відповідачу для реагування згідно наданих реєстрів доставки пакетів документів юридичних осіб.

Направлення позивачем відповідачу рахунків-актів з квітня 2015 року по лютий 2016 року підтверджується претензією (з додатками) № 48С000-10 від 17.03.2016 року, яка була скерована відповідачу 18.03.2016 року та одержана останнім 24.03.2016 року, крім того копією реєстру направлення відповідачу рахунку-акту за березень 2016 року.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів належного реагування на одержану претензію. В матеріалах справи взагалі відсутня будь-яка відповідь відповідача на дану вимогу позивача.

Відповідно до п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги.

У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

За приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду документальні докази, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а перевіривши нарахування позивачем до стягнення боргу не спростував його наявність та розмір.

Посилання відповідача на те, що нарахування ліцею абонентської плати за період з червня 2015 року по квітень 2016 року є неправомірним суду не доведено, оскільки крім усних пояснень представника відповідача, жодних доказів всупереч ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Крім цього, обов'язковість укладання сторонами додаткової угоди до договору на кожний рік та залежність від неї розрахунків, умовами типового договору № 23 не передбачено.

Отже, за отримані послуги відповідач грошові кошти позивачеві не сплатив, в зв'язку з чим борг перед позивачем за період з квітня 2015 року по березень 2016 року (включно) дійсно складає в розмірі 2195,57 грн.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За умовами п. 5.8 договору у разі несплати за надані електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Також, відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором,провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно норм ст.ст.610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплативши отримані послуги порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

За змістом п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тому на підставі вищенаведеного позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення господарської санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме 123,93 грн. пені (за період з 21.08.2015 року по 27.04.2016 року), 31,79 грн. інфляційних (за період з липня 2015 року по березень 2016 року) та 3% річних 17,68 грн. (за період з 21.04.2016 року по 27.04.2016 року).

У судовому засіданні 16.06.2016 року представник відповідача звернувся до суду з усною вимогою зменшити розмір неустойки до 1 гривні, враховуючи, що ліцей є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.

В судовому засіданні представник позивача не висловив жодних заперечень щодо здійснення судом відповідних процесуальних дій та залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Тому, беручи до уваги вищенаведені обставини, враховуючи інтереси сторін правочину, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача щодо зменшення пені, отже з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1,00 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, з урахуванням вищенаведеного, задоволенню їх частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Снігурівського професійного ліцею (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 02545985) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченко, 18, код ЄДРПОУ 21560766) відомості про банківські реквізити: одержувач ПАТ «Укртелеком»/ Миколаївська філія, рахунок № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656) - 2195,57 грн. основного боргу, 1,00 грн. - пені, 31,79 грн. - інфляційних, 17,68 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 21 червня 2016 року.

Суддя О.Г. Смородінова