Рішення

від 16.06.2016 по справі 910/7960/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/7960/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритона"

про стягнення 34 863, 74 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гіда О.С.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритона" (далі -відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 22 365, 82 грн., пені у розмірі 8 343, 06 грн., 20 % річних у сумі 3 468, 23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 686, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 54995 про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав докази направлення відповідачу актів надання послуг.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач неодноразово повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритона" є: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 9, офіс 28.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 та від 23.05.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 29.04.2016 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 23.05.2016 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.06.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ритона" (далі - замовник) укладено договір № 54995 про надання транспортно-експедиторських послуг, умовами якого передбачено, що виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у даному договорі.

За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно діючих у виконавця тарифів (розміщені на сайті http://novaposhta.ua). Тарифи можуть змінюватися виконавцем, в односторонньому порядку, шляхом розміщення змінених тарифів на сайті виконавця, який розміщено за адресою: http://novaposhta.ua.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100 % від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів.

Згідно п. 4.2. договору, замовник протягом 2 (двох) робочих днів підписує надані виконавцем 2 (два) примірника акта надання послуг та повертає виконавцю 1 (один) примірник підписаного акта або надає виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань визначених цим договором.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення платежу та 20 % річних від суми заборгованості.

Строк дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами по 21.07.2015. Після закінчення строку дії договору його умови залишаються дійсними стосовно всіх вантажів, кореспонденції прийнятих до перевезення виконавцем та остаточного розрахунку між сторонами даного договору (п.п. 7.1. та 7.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору було надано транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується актом № НП/94-002210 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 20 046, 79 грн., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, проте акт № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 на суму 2 319, 03 грн. відповідачем не підписаний.

Позивачем було направлено на адресу відповідачу вимогу № 17/7 від 11.02.2016, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" просило оплатити вартість наданих послуг, перерахувавши заборгованість у розмірі 22 365, 82 грн. на поточний рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 9717 від 11.02.2016.

Крім того, 02.06.2016 на адресу відповідача направлялись акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/94-002210 від 31.05.2015 та № НП/94-002580 від 30.06.2015, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 5369 від 02.06.2016.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 22 365, 82 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 22 365, 82 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 343, 06 грн. - пені за період з 01.07.2015 по 08.04.2016, 3 468, 23 грн. - 20 % річних за період з 01.07.2015 по 08.04.2016 та 686, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 01.07.2015 по 31.03.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 54995 про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.07.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надані послуги актом № НП/94-002210 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 20 046, 79 грн. прийняті відповідачем без зауважень, зокрема 02.06.2016 було направлено відповідачеві для підписання акт № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 на суму 2 319, 03 грн., а також вимогу з проханням погасити заборгованість.

Проте, на день прийняття рішення у справі відповідач переданого позивачем акту № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 на суму 2 319, 03 грн. не підписав та не повернув, за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.

Так, відповідно до п. 4.2. договору, замовник протягом 2 (двох) робочих днів підписує надані виконавцем 2 (два) примірника акта надання послуг та повертає виконавцю 1 (один) примірник підписаного акта або надає виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань визначених цим договором.

Отже, враховуючи обов'язок відповідача підписати акти здачі-прийняття (надання послуг) зі свого боку протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання, тобто 06.06.2016 (враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року N 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»), та відповідачем, у передбачені строки не надано позивачу жодних заперечень щодо наданих послуг, суд приходить до висновку, що переданий позивачем № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 вважається підписаним відповідачем 09.06.2016.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.1. договору, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за актом № НП/94-002210 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 на суму 20 046, 79 грн. настав 03.06.2015, а за актом № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 на суму 2 319, 03 грн. настав 11.06.2016 відповідно.

Проте, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 54995 про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.07.2014 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 365, 82 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 343, 06 грн. - пені за період з 01.07.2015 по 08.04.2016, 3 468, 23 грн. - 20 % річних за період з 01.07.2015 по 08.04.2016 та 686, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 01.07.2015 по 31.03.2016.

Оскільки строк оплати за актом № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 на суму 2 319, 03 грн. настав 11.06.2016, а позивачем здійснено розрахунок пені та 20 % річних за період з 01.07.2015 по 08.04.2016, інфляційних втрат за період з 01.07.2015 по 31.03.2016, суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкції на суму 2 319, 03 грн. за актом № НП/94-002580 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 не відбувається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 5 134, 18 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 01.07.2015 по 01.01.2016 на суму 20 046, 79 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 468, 23 грн. - 20 % річних за період з 01.07.2015 по 08.04.2016 та 686, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 01.07.2015 по 31.03.2016, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 20 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущено помилки у визначенні розміру нарахування 20 % річних та та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 20 % річних у розмірі 3 108, 63 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.07.2015 по 08.04.2016 на суму 20 046, 79 грн. та інфляційних втрат у сумі 677, 80 грн., розраховані за період з 01.07.2015 по 31.03.2016 на суму 20 046, 79 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритона" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 9, офіс 28, ідентифікаційний код - 37267106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 57, ідентифікаційний код - 31316718) 22 365 (двадцять дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 82 коп. - основного боргу, 5 134 (п'ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 18 коп. - пені, 3 108 (три тисячі сто вісім) грн. 63 коп. - 20 % річних, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 80 коп. - інфляційних втрат та 1 236 (одну тисячу двісті тридцять шість) грн. 60 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.06.2016.

Суддя Бондарчук В.В.