36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
07.06.2016р. Справа № 917/508/16
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Будсервіс", вул. Міжколгоспна, 6, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200
до ОСОБА_2 комунального підприємства "Водоканал", вул.Червоноармійська, 43-а, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,39200
про стягнення 16 910,33 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 дов. від 07.04.2016 року
від відповідача: представник не з"явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 16910,33 грн., за договором купівлі-продажу № 25 від 21.10.2015 року, із яких: основний борг - 15949,96 грн., 3% річних - 290,47грн., інфляційні втрати - 669,90 грн.
07.06.2016р. за вх. №7177 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. За своїм змістом заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про збільшення позовних вимог
Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від 07.06.2016р.
В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
В судове засідання Представник відповідача не з'явився та до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
Між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Будсервіс» та відповідачем ОСОБА_2 комунальним підприємством «Водоканал» було укладено договір купівлі-продажу від 21.10.2015 р. №25 (далі -Договір). Згідно договору, позивач (Продавець за Договором) взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача (Покупця за Договором) асфальтобетон в кількості 11 тонн. За умовами Довору, відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти товар і сплатити за нього позивачу грошову суму 15949,96 грн. з ПДВ. На виконання умов договору позивач передав товар у власність відповідача, про що свідчить видаткова накладна від 22.10.2015 р. №РН-0000113, підписана представниками відповідача та позивача. Позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактуру від 22.10.2015 р. №СФ-000148 на оплату товару на суму 15949,96 грн. з ПДВ. Відповідно до пунктів 4.3 та 5.2.2 договору відповідач зобов’язаний був здійснити оплату за товар протягом 3-х банківських днів з дня передачі товару. Але протягом цього строку (до 27.10.2015 р. включно) відповідач не здійснив оплату за товар, як і не здійснив її до цього часу. У зв’язку з цим 01.02.2016 р. позивачем було надіслано відповідачу претензію про ліквідацію заборгованості за проданий товар на суму 15949,96 грн. з ПДВ (додаток 8). 01.03.2016 р. відповідач надав позивачу письмову відповідь на претензію (додаток 9), якою повністю визнав за собою борг в сумі 15949,96 грн. з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив що, вимоги Позивача є обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 15 949,96 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 949,96 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Для розрахунку суми заборгованості з урахування 3 % річних необхідно суму основної заборгованості помножити на 0,03 (3% річних) поділити на кількість днів у році (365 днів) та помножити на кількість прострочених днів за відповідний період.
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 290,47 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.
Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, а саме вважає за правомірне стягнення з відповідача 669,90 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог, що дає підстави суду позов задовольнити повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
На підставі матеріалів справи, керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1 . Позов задовольнити повністю.
2 . Стягнути з ОСОБА_2 комунального підприємства «Водоканал» (вул.Червоноармійська, 43-а, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,39200, код ЄДРПОУ 32115198) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Будсервіс» (вул. Міжколгоспна, 6, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ 03581144) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 25 від 21.10.2015 року в розмірі 16 910, 33 грн., із яких: основний борг - 15949,96 грн., 3% річних - 290,47 грн., інфляційні втрати - 669,90 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 14.06.16
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2016 |
Оприлюднено | 24.06.2016 |
Номер документу | 58432420 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Іваницький О.Т.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні