Рішення

від 07.06.2016 по справі 917/510/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.06.2016р. Справа № 917/510/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Будсервіс", вул. Міжколгоспна, 6, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200

до ОСОБА_2 комунального підприємства "Водоканал", вул.Червоноармійська, 43-а, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,39200

про стягнення 16 910,33 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 дов. від 07.04.2016 року

від відповідача: представник не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 13 433,63грн., за Договором будівельного підряду №21/10-2015 від 21.10.2015 року, із яких: основний борг - 10500,00 грн., пеню в розмірі 22299,69 грн., 3% річних -192,94 грн., інфляційні втрати - 441,00 грн.

07.06.2016р. за вх. №7178 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. За своїм змістом заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про збільшення позовних вимог

Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від 07.06.2016р.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

В судове засідання Представник відповідача не з'явився та до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Будсервіс» та відповідачем ОСОБА_2 комунальним підприємством «Водоканал» було укладено договір будівельного підряду від 21.10.2015 р. №21/10-2015. Згідно договору позивач як підрядчик взяв на себе зобов’язання виконати роботи по капітальному ремонту Меморіалу українському козацтву по вул.Шевченка в м.Кобеляки Полтавської області. А відповідач як замовник взяв на себе зобов’язання своєчасно оплатити за виконані роботи грошову суму 10500,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору позивач виконав роботи та передав їх відповідачу, про що свідчить акт приймання виконаних робіт від 22.10.2015 р. №1, підписаний представниками відповідача та позивача. Позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактуру від 22.10.2015 р. №СФ-000149 на оплату товару на суму 10500,00 грн. з ПДВ. Відповідно до п.3.4 договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником після прийняття робіт по формі №КБ-3 та 2-в на протязі 3-х днів з дня підписання актів. Але протягом цього строку (до 25.10.2015 р. включно) відповідач не здійснив оплату за виконані роботи, як і не здійснив її до цього часу. У зв’язку з цим 01.02.2016 р. позивачем було надіслано відповідачу претензію про ліквідацію заборгованості за виконані роботи на суму 10500,00 грн. з ПДВ. 01.03.2016 р. відповідач надав позивачу письмову відповідь на претензію, якою повністю визнав за собою борг в сумі 10500,00 грн. з ПДВ.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 10 500,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 500,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Законом України В»Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язаньВ» (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.5 договору при порушенні замовником строків оплати вартості виконаних робіт понад один місяць Замовник виплачує Підрядчику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем уточненого розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2299,69 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Для розрахунку суми заборгованості з урахування 3 % річних необхідно суму основної заборгованості помножити на 0,03 (3% річних) поділити на кількість днів у році (365 днів) та помножити на кількість прострочених днів за відповідний період.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 192,94 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу.

Також, суд зазначає, що п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, а саме вважає за правомірне стягнення з відповідача 441,00 грн. інфляційних втрат.

Після проведення перевірки наданого позивачем уточненого розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 192,94 грн. трьох процентів річних, 441,00 грн. інфляційних втрат, суд визнає його вірним, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 комунального підприємства «Водоканал» (вул.Червоноармійська, 43-а, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,39200, код ЄДРПОУ 32115198) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Будсервіс» (вул. Міжколгоспна, 6, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ 03581144) заборгованість за Договором будівельного підряду №21/10-2015 від 21.10.2015 року в розмірі 13 433,63 грн., із яких: основний борг - 10500,00 грн., пеню в розмірі 22299,69 грн., 3% річних -192,94 грн., інфляційні втрати - 441,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 14.06.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.