Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/1032/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1032/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до ТОВ "КС" м. Харків про стягнення коштів у сумі 21 397,92 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою выдповыдальныстю "КС" основний борг в сумі 16 674,24 грн., інфляційні втрати в сумі 3 103,17 грн., 3% річних в сумі 350,01 грн., 1 270,50 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 366 від 01.03.2002 р.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.04.2016р. о 12:00 год.

Ухвалами суду від 20.04.2016р. та 25.05.2016р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із необхідністю повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним чином. Крім цього, ухвалою суду від 25.05.2016р. було задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів.(вх.№17439/1 від 25.05.2016р.).

У судове засідання 14.06.2016р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.06.2016р. у якому представник позивача приймав участь.

Представник відповідача явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов на виконання вимог ухвали суду не надав, причини неявки суду не відомі. Разом з цим, на адресу суду повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.04.2016 р. та ухвала суду від 20.04.2016р., які були направлені на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: В» 61096, АДРЕСА_1, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що судом вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду заяви за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) згідно пункту 1.1 Статуту засновано відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про підприємства в Україні", Закону України "Про підприємництво",Закону України "Про власність" та інших законодавчих актів України. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24 вересня 2003 року XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КС" (відповідач) займає нежитлові приміщення будинку за адресою - місто Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, б.1.

01 березня 2002 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір №366 про постачання теплової енергії (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

У відповідності до пункту 3.2.2. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатах якого підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії (пункт 6.2. Договору).

Згідно з пунктом 6.3. Договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показникам приладів обліку (пункт 6.4 Договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату (пункт 6.5 Договору).

Відповідно до п. 10.1 цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 р.

Згідно п. 10. 4 Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Таким чином усі істотні умови Договору про постачання теплової енергії №366 від 01 березня 2002 року були погоджені, в тому числі й теплове навантаження та обсяги постачання теплової енергії.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015, 2015-2016 років та Договору про постачання теплової енергії № 366 від 01 березня 2002 року здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень будинку за адресою: м. Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, буд. 1. На підставі зазначеного відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію (арк. спр. 18-29, ) Відповідач сплачував рахунки, але не в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі Договору про постачання теплової енергії № 366 від 01 березня 2002 здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направило на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період (арк. спр. 18-29).

Станом на 30 червня 2016 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю В«КСВ» перед позивачем складає16 674,24 грн., яка утворилася за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом на включення теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, буд. 1.

Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Панцерника Потьомкіна, буд. 1.

Надаючи правову оцінку правовим вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором постачання теплової енергії № 366 від 01 березня 2002 року в частині своєчасної та повної оплати передбаченої Договором теплової енергії за період з жовтня 2014 по березень 2016 року у розмірі 16674,24грн., чим порушив вимоги ст. 525, 526, 530, 629, 759 ЦК України та порушив права позивача. Відповідачем станом на день розгляду справи не надано доказів доказів, які б спростовували такі висновки суду.

Враховуючи викладене, суд визнає позовну вимогу позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 16674,24 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії №366 від 01 березня 2002 року, просить стягнути з нього інфляційних витрати у розмірі 3 103,17 грн. та 350,01 грн. - 3% річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок суми 3% річних, суд зазначає, що останній здійснено позивачем вірно, з дотриманням умов Договору та норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 350,01 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3103,17 грн. за період заявлений у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданим позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що останній здійснено позивачем вірно, з дотримання норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у сумі 3103,17 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором № 366 від 01.03.2002р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 1 270,50 грн.

Дане нарахування пені відповідає умовам договору № 366 від 01.03.2002р. та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 1 270,50 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75 ,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«КСВ» (61096, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 24490016) на користь комунального підприємства В«Харківські теплові мережіВ» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 16 674,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 103,17 грн., 3 % річних у розмірі 350,01 грн., пеню у розмірі 1270,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_1