Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/1322/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1322/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ворота" м. Харків до Приватного підприємства "Відродження", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 (довіреність № 16 від 07.12.2015 р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 ворота" м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд звернути стягнення на нерухоме майно-предмет іпотеки - нежитлові приміщення в підвальній частині № 55-1-:-55-7 в літ. А-5, загальною площею 83,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 12, що належить Приватному підприємству "Відродження", м. Харків (далі за текстом - відповідач) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5, м. Харків (далі за текстом - третя особа) за простроченими процентами в сумі 844864,88 грн. по договору № 643 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 25.12.2008 р. перед позивачем, шляхом надання права останньому на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві із застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2016 р., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м. Харків (далі за текстом - третя особа).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17.05.2016 р. від 31.05.2016 р. розгляд справи відкладався.

Позивачем супровідними листами (вх. № 15970 від 16.05.2016 р., вх. № 16674 від 20.05.2016 р., вх. № 17489 від 26.05.2016 р. вх. №19242 від 09.06.2016 р., вх. № 19421 від 13.06.2016 р.) надав суду документи та матеріали, необхідні для розгляду справи. Зокрема, позивач надав суду документи в обґрунтування порушень третьою особою умов кредитного договору, заяву про усунення порушень основного зобов'язання, звіт про оцінку майна, тощо.

Також позивач надав суду письмові пояснення у справі в яких просить суд з метою визначення початкової вартості предмету іпотеки не призначати судово-технічну експертизу по даній справі, оскільки в нього відсутні кошти на її оплату, та при винесенні рішення визначити зазначену вартість на підставі оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1, згідно з наданим позивачем звітом.

Відповідач та третя особа відзиву на позов не надали.

На судове засідання 14.06.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач та третя особа на судове засідання 14.06.2016 р. своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки на судове засідання своїх представників не повідомили.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 25.12.2008 р. між позивачем, як ОСОБА_2, та третьою особою, як позичальником, укладено договір № 643 (а. с. 14-18) про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної), (далі за текстом - Кредитний договір), за умовами якого (з урахуванням договорів про зміни до нього) Банк надав Позичальнику в кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії 11 704 000, 00 грн. та 966 690, 69 доларів США, а Позичальник зобов'язався на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит в строки та в Порядку, визначених п. 1.1. Кредитного договору, але не пізніше 13.05.2015 та сплачувати проценти за користування кредитними коштами за ставкою 14,5 % річних у гривні та 12,5 % - у доларах США.

Згідно з п. 4.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісійні винагороди в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

За умовами п. п. 3.1 та 3.3. Кредитного договору, проценти є платою за користування кредитом та сплачуються за весь час користування кредитом до моменту повного його повернення, в тому числі після настання строку повернення кредиту.

За змістом п. 6.2. Кредитного договору, він діє до повного виконання йог сторонами своїх зобов'язань за ним.

Як свідчать матеріали справи, позивач за відповідними заявками третьої особи на видачу готівки (а.с. 124-173) видав останній кредит в національній та іноземній валюті - доларі США.

Зокрема, за траншем в національній валюті за весь період дії Кредитного договору Позичальнику видано 14073949,80 гривень, тоді як не повернуто третьою особою 2370178 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про рух коштів на рахунку по кредитному договору № 643 від 25.12.2008 р. (на. валюта) станом на 16.05.2016 р. (а.с. 119-122). Таким чином заборгованість третьої особи за тілом кредиту за Кредитним договором становить 11703771,80 грн.

Крім того, позивачем на підставі умов договору також нараховані відповідачу проценти за користування кредитними коштами за Кредитним договором в сумі 844864,88 грн. Заборгованість за процентами розрахована позивачем за період дії Кредитного договору з 15.10.2015 р. по 14.04.2016 р.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в забезпечення виконання всіх вимог позивача до третьої особи за договором № 643 від 25.12.2008 р. про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної), між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 09-272 від 31.12.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3834 (далі - іпотечний договір; а. с. 90).

Згідно з п. 1 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно разом з усіма його приналежностями, а саме: нежитлові приміщення в підвальній частині № 55-1-:-55-7 в літ. А-5, загальною площею 83, 0 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 12.

Пунктом 1.1. іпотечного договору зокрема передбачено, що предмет іпотеки забезпечує повернення кредитної заборгованості Позичальника не тільки в її розмірі на день укладення іпотечного договору, а в тому числі у випадку укладення сторонами кредитного договору додаткових угод до нього (додаткових угод, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобов'язання - збільшення, зменшення відсотків, строку дії основного зобов'язання, зменшення, збільшення розміру кредиту у розмірі забезпечення за договором та ін.).

Згідно з п. 2.1.2. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань боржника за кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від строку виконання зобов'язань) - у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких своїх обов'язків за договором. Іпотекодержатель може реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за кредитним договором. Порядок реалізації вартості Майна визначається згідно з положеннями ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 3.2 іпотечного договору, звернення стягнення на Майно та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюєтеся на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що позивач в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про іпотеку» звернувся до відповідача та третьої особи з вимогою про усунення порушень основного зобов'язання № 501 від 18.04.2016 р. в якій вимагав у останніх погасити існуючу заборгованість за відсотками за кредитним договором у сумі 844864,88 грн., та повідомив, що у випадку невиконання зазначених вимог в він буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з метою погашення зазначеної заборгованості.

Однак, дані вимоги були залишені відповідачем та третьою особою без задоволення.

З посиланням на умови іпотечного договору та на факт порушення третьою особою умов кредитного договору, позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості третьої особи за простроченими процентами в сумі 844864,88 грн. по кредитному договору.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини 1 вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону).

В пункті 4.4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», зокрема, зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Факт наявності у третьої особи заборгованості перед позивачем за процентами нарахованими за Кредитним договором в сумі 844864,88 грн. підтверджується матеріалами справи, та ні третьою особою, ні відповідачем жодним чином не спростований.

Зазначене надає позивачу право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання третьою особою умов Кредитного договору, та відповідно зумовлює необхідність прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог позивача у цій частині позову.

За змістом ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Суд зазначає, що умови Іпотечного договору (п. 2.1.2) надають позивачу право на реалізацію предмету іпотеки третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитним договором, відповідно, вказані умови договору та положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню до спірних правовідносин з наданням позивачу зазначеного вище права при прийнятті даного судового рішення

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При визначенні початкової ціни предмету іпотеки в порядку, визначеному ст. 39 Закону, суд виходить з наступного:

В пункті 4.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Матеріали справи містять звіт про оцінку майна № 33/05/16 від 16.05.2016 р., виконаний суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 885/15 від 10.11.2015 р.), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, згідно з яким ринкова вартість майна, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором (нежитлові приміщення в підвальній частині № 55-1-:-55-7 в літ. А-5, загальною площею 83,0 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 12) станом на 12.05.2016 р. становить 864110 грн. без ПДВ.

Суд при прийнятті даного рішення враховує визначену зазначеним Звітом вартість майна як початкову вартість предмету іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки по-перше, даний звіт виконано сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, що відповідає як умовам Іпотечного договору так і положенням ст. 38-39 Закону України «Про іпотеку», по-друге, між сторонами в межах даної справи не існує спору щодо визначення початкової вартості предмету іпотеки на підставі звіту про оцінку майна № 33/05/16 від 16.05.2016 р., по-третє, жодна зі сторін у даній справі не наполягала на призначенні судової експертизи з метою визначення початкової вартості предмета іпотеки, а позивач в письмових поясненнях просить її не призначати, оскільки він не в змозі оплатити її вартість.

До того ж, матеріали справи свідчать про те, що позивач з метою узгодження питання щодо початкової вартості предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку майна № 33/05/16 від 16.05.2016 р. звертався до відповідача та третьої особи з листом № 668 від 01.06.2016 р., проте, останні на даний лист жодним чином не відреагували, жодних заперечень щодо визначення початкової вартості предмета іпотеки на підставі зазначеного звіту ні позивачу ні суду не заявляли.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 12672,97 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на нерухоме майно-предмет іпотеки - нежитлові приміщення в підвальній частині № 55-1-:-55-7 в літ. А-5, загальною площею 83,0 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Культури, 12, що належить Приватному підприємству "Відродження", м. Харків (код ЄДРПОУ: 30377759) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5, м. Харків за простроченими процентами в сумі 844864,88 грн. по договору № 643 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 25.12.2008 р. перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Ворота» (код ЄДРПОУ: 20015529), шляхом надання Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_2 Ворота» (код ЄДРПОУ: 20015529) права на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві із застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з початковою ціною зазначеного предмета іпотеки в сумі 864110 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Відродження", м. Харків (адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 30; код ЄДРПОУ: 30377759) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» (адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, 36; код ЄДРПОУ: 20015529) 12672,97 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_7