Рішення

від 02.06.2016 по справі 752/9366/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9366/15-ц

Провадження № 2/752/324/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Бурлака Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В подальшому, керуючись статтями 27,31 ЦПК України, позивач збільшив позовні вимоги та просив суд: визнати недійсною угоду про відступлення прав та обов'язків за договором № 14/35 від 22.11.2005 року, укладену 16.09.2011 року між ТОВ «ПРОМБУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним Договір від 16.09.2011 року, укладений між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1; визнати недійсним договір № 14/35 від 22.11.2005 року, укладений між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2; витребувати із чужого незаконного володіння на користь ТОВ «ПРОМБУД» нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про те, що постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року по справі № 910/688/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» визнано банкрутом, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самофалова В.В.

Під час виконання Самофаловим В.В. повноважень ліквідатора ТОВ «ПРОМБУД» з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що власником спірної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що, на думку позивача, є незаконним, таким, що порушує його право власності на вищевказане нерухоме майно.

23.01.2009 року між ТОВ «Юнона» (покупець) та ТОВ «ПРОМБУД» (продавець, забудовник) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №14/35, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартири загальною площею 322,24 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_1 в м.Києві на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі, а саме: 3-кімнатну квартиру №7 на четвертому поверсі, 1-а секція, загальною площею 89,03 кв.м; 2-кімнатну квартиру №34 на четвертому поверсі, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м; 2-кімнатну квартиру №46, 6-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м; 2-кімнатну квартиру №82, 12-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м.

19.10.2009 року між ТОВ «Юнона» (первісний кредитор) та ТОВ «Укрферроінвест» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №7, згідно якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №14/35 від 23.01.2009 року майнових прав (основний договір), укладеним між позивачем та ТОВ «Юнона». За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. Викладене, на думку позивача, свідчить про наявність доказів того, що спірну угоду, за якою відповідач 1 набув право власності на квартиру №7, позивач не укладав, оскільки майнові права, в тому числі на цю квартиру, були в іншої особи.

Крім того, позивач зауважив, що загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (надалі - Спеціальний закон).

В порядку ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у відповідній редакції інвестування та фінансування будівництва об'єктів інвестиційної діяльності може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

З урахуванням встановлених преюдиціальних фактів, зокрема, щодо того, що тільки 28.09.2006 року Київською міською Радою було прийнято рішення № 76/133 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Промбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 тобто ще за рік до укладання договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться будівля, в якій розташована квартира № 7, за рік та два місяці до надання дозволу на виконання будівельних робіт, в порушення норм спеціального закону, яким передбачений особливий порядок залучення коштів інвесторів для будівництва житла, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено фактичний договір інвестування в будівництві із визначенням характеристики спірної квартири. Зазначене, за обґрунтуванням позивача, в порядку ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України надає підстави для визнання недійсним, як Угоди про відступлення прав і обов'язків за Договором № 14/35 від 22.11.2005 року, так Договору від 16.09.2011 року і Договору № 14/35 від 22.11.2005 року, оскільки на момент їх вчинення не було додержано вимог, встановлених частинами 1, 5 ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Право власності на спірну квартиру № 7 було зареєстровано за ОСОБА_1 в 2013 році одразу після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а відчуження ? квартири ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відбулося в 2015 році безоплатно (в обох випадках) та за наявності можливого родинного зв'язку між цими особами та відповідного умислу відповідача 1 у відчуженні ? спірної квартири на користь його родички, що підтверджується, зокрема, тотожнім місцем реєстрації обох цих осіб.

З наданих позивачем копій виписок по рахунку ТОВ «ПРОМБУД», відкритому у ПАТ «СЕБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк»), вбачається, що жодним із відповідачів не було проведено розрахунку за спірними правочинами по банківському рахунку, який було зазначено у цих правочинах.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що всі вищевказані правочини в порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України були укладені: всупереч чинному законодавству, без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що свідчить про наявність в такому разі підстав для визнання їх недійсними, а за відсутності наявних доказів проведення розрахунку за спірними правочинами позивач зауважує на недобросовісності відповідачів, як набувачів спірної квартири, що є підставою для витребування спірної квартири № 7 із чужого незаконного володіння з огляду на зміст Узагальнень Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив обставини та факти, викладені в позові, заяві про збільшення позовних вимог, поясненнях, клопотаннях та просив з зазначених у них підстав задовольнити позов.

Відповідачі були повідомлені про дату і місце судового розгляду шляхом направлення на їхню адресу судових повісток тощо, проте, не забезпечили явку своїх представників.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування позовної давності та про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

28.09.2006 року Київською міською радою було прийнято рішення № 76/133 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 згідно якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ПРОМБУД» для будівництва експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва; передано ТОВ «ПРОМБУД» у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1705 га для будівництва експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, наданих відповідно до п. 24 рішення Київської міської ради від 11.07.2002 року № 119/119 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (площею 0,1671 га), право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 02.12.2002 року № 79-6-00068, та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,0034 га); товариство зобов'язано виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України, у місячний строк звернутися до головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою тощо.

23.01.2009 року між ТОВ «Юнона» (покупець) та ТОВ «ПРОМБУД» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35, предметом якого є відчуження майнових прав на квартири загальною площею 322,24 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_1

19.10.2009 року між ТОВ «Юнона» (первісний кредитор) та ТОВ «Укрферроінвест» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №7, згідно якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №14/35 від 23.01.2009 року майнових прав (основний договір), укладеним між позивачем та ТОВ «Юнона». За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі, які стосуються спірної квартири № 7.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2012 року по справі № 5011-62/2637-2012 договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23.01.2009 року та договір про відступлення права вимоги № 7 від 19.10.2009 року визнано недійсними. Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 року.

При цьому, грошові кошти у якості оплати за вказану квартиру № 7 позивач отримав саме від ТОВ «Юнона», що встановлено вищевказаними рішеннями господарських судів.

10.08.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано Сертифікат серії КВ № 16511026632, яким Інспекція засвідчила відповідність будинку, в якому розташована квартира № 7, проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року по справі № 910/688/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» визнано банкрутом, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самофалова В.В.

Під час виконання Самофаловим В.В. повноважень ліквідатора ТОВ «ПРОМБУД» було встановлено факт, зокрема, щодо того, що власником спірної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на березень 2015 року.

19.10.2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві на вимогу суду надано копії документів: реєстраційна справа № 1047878, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

30.11.2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві до Голосіївського районного суду міста Києва на підставі ухвали суду від 21.09.2015 року надійшли копії реєстраційної справи № 11628417, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Обидві реєстраційні справи: № 1047878, № 11628417, містять документи щодо однієї квартири, проте, інформація щодо її власників відрізняється.

Так, з матеріалів реєстраційної справи № 1047878 вбачається наступне:

16.09.2011 року між ТОВ «ПРОМБУД», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Угоду про відступлення прав та обов'язків за договором № 14/35 від 22.11.2005 року (надалі - Угода).

Згідно до п. 1 Угоди в порядку і на умовах, визначених нею, ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 приймає на себе права та обов'язки, що належать ОСОБА_2 за Договором № 14/35 від 22.11.2005 року, укладеним між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2 (надалі - Договір від 22.11.2005 року).

Відповідно до п. 3 Угоди сторони засвідчують згоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 викласти Договір № 14/35 від 22.11.2005 року в новій редакції, згідно якої ОСОБА_1 стає його стороною і приймає на себе права та обов'язки ОСОБА_2, та зобов'язується належним чином виконувати всі зобов'язання за цим договором.

В розділі «Реквізити та підписи сторін» Угоди вказані наступні банківські реквізити ТОВ «ПРОМБУД»: п/р 2600907027 в ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175.

Цього ж дня, 16.09.2011 року, між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого сторони домовились викласти Договір № 14/35 від 22.11.2005 року у відповідній редакції (надалі - Договір від 16.09.2011 року).

Так, за умовами Договору від 16.09.2011 року сторонами Договору від 22.11.2005 року стають ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1, вартість організації робіт з возведення частки об'єкту будівництва: квартири № 7, на момент укладання цього договору складає 1 246 420 грн. (п. 1.2.)

ОСОБА_1 зобов'язується за свій рахунок сплатити ТОВ «ПРОМБУД» згідно до п. 3.6. цього договору всі витрати, в сумі вартості загальної площі квартири, яка підлягає передачі ОСОБА_1 (п. 3.1.).

Внесення грошових коштів здійснюється ОСОБА_1 на банківський рахунок ТОВ «ПРОМБУД» повністю протягом строку дії цього Договору в розмірі 1 246 420,00 грн. (п.3.6.).

В Договорі від 16.09.2011 року вказані наступні реквізити ТОВ «ПРОМБУД»: п/р 2600907027 в ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175.

18.02.2012 року між ТОВ «ПРОМБУД», в особі Сімонова К.П., та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі квартири № 7, при цьому, будинок, в якому знаходиться квартира № 7, введено в експлуатацію в серпні 2011 року, що підтверджується Сертифікатом КВ № 16511026632 від 10.08.2011 року.

У квітні 2013 року представником ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби подано заяву про державну реєстрацію прав на квартиру № 7.

29.04.2013 року державним реєстратором Чекригіним О.В. прийнято рішення № 2070274 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_3, за ОСОБА_1.

З матеріалів реєстраційної справи № 11628417 вбачається, що ? квартири № 7, право власності на яку є спірним, станом на цей час вже належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 29.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., реєстровий № 567.

29.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., як державним реєстратором, було прийнято рішення № 21693835 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права власності спільної часткової власності на квартиру з реєстраційним номером 53205980000, що розташована в АДРЕСА_4, за ОСОБА_3

Зі змісту довідки від 10.12.2015 року вих. № 22-5-1-16909-ЦРД ПАТ «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175) та посвідчених печаткою банку виписок по рахункам позивача за період з 16.09.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 22.10.2013 року, вбачається наступне.

Так, вищевказаною довідкою банк зазначає про відкриття рахунку позивача у ПАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», 10.06.2002 року та його закриття - 23.10.2015 року.

Надані банком копії виписок по рахунку позивача містять інформацію по руху коштів ТОВ «ПРОМБУД» у ПАТ «СЕБ Банк» (ПАТ «Фідобанк») по рахунку № 2600907027, проте, в них відсутнє відображення факту здійснення оплати за майнові права на квартиру № 7 від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Судом витребувано у відповідачів для огляду у судовому засіданні копії наступних документів: оригінал Договору № 14/35 від 22.11.2005 року, укладеного між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2; належні докази проведення оплати ОСОБА_1 за Угодою про відступлення прав та обов'язків за договором № 14/35 від 22.11.2005 року , укладеною 16.09.2011 року між ТОВ «ПРОМБУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_1; належні докази проведення оплати ОСОБА_1 за Договором від 16.09.2011 року, укладеним між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1; належні докази проведення оплати ОСОБА_2 за Договором № 14/35 від 22.11.2005 року, укладеним між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2 Однак, відповідача вказана вимога суду виконана не була.

З наданих суду доказів вбачається, що, зокрема, через визнання недійсними відповідних договорів відступлення майнових прав на підставі зазначених вище рішень господарських судів, майнове право на нерухоме майно, в тому числі й на квартиру № 7, із правом набуття права власності на неї, яке виникає, коли виконані необхідні й достатні передумови для набуття речового права, існувало виключно у ТОВ «ПРОМБУД».

З матеріалів реєстраційної справи № 1047878 слідує, що власником спірної квартири є ОСОБА_1 З матеріалів реєстраційної справи № 11628417, слідує, що співвласниками вказаної вище квартири станом на цей час в рівних частках є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Так, ОСОБА_1 набув право власності на зазначену квартиру на підставі рішення державного реєстратора Чекригіна О.В. від 29.04.2013 року № 2070274 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 набула право власності на ? спірної квартири на підставі договору дарування від 29.05.2015 року, посвідченого приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., реєстровий № 567, та рішення зазначеного вище нотаріуса, як державного реєстратора, № 21693835 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права власності спільної часткової власності на квартиру з реєстраційним номером 53205980000.

В силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», будь-яке відчуження спірної нерухомості з моменту призначення розпорядником майна ТОВ «ПРОМБУД» Самофалова В.В. ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 910/688/13 від 07.02.2013 року, повинно було відбуватися виключно з його дозволу. За таких обставин, реєстрація державним реєстратором права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру на підставі його відповідного рішення із видачею відповідного Свідоцтва про право власності є незаконним, адже такі дії відбулись під час виконання повноважень розпорядником майна ТОВ «ПРОМБУД», який не надавав згоди на відчуження спірного нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В порядку ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у відповідній редакції, чинній на момент укладання Угоди, об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю встановлено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Однак, як вбачається із матеріалів справи та спірної Угоди, остання була укладена в порушення, як ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», так і Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», адже зі змісту спірної Угоди вбачається, що грошові кошти від інвестора залучаються без використання спеціальних засобів, передбачених цими нормативно-правовими актами: ані через фонди фінансування будівництва, ані через фонди операцій з нерухомістю, ані через інститути спільного інвестування, ані через недержавні пенсійні фонди, ані через випуск безпроцентних (цільових) облігацій.

Зазначене в порядку ст. 203 ЦК України свідчить, що зміст спірної Угоди суперечить вищевказаним актам чинного законодавства, що є підставою для визнання Угоди недійсною, а відповідно й похідного від Угоди Договору від 16.09.2011 року, укладеного між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1

Договір № 14/35 від 22.11.2005 року було укладено між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2, згідно якого сторони об'єднують свої зусилля з метою участі у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва, а після виконання обов'язків за договором сторонами, ТОВ «ПРОМБУД» передає ОСОБА_2 частину збудованого об'єкту: 3-кімнатну квартиру загальною площею 89,20 кв.м., розташовану на 4-му поверсі, будівельний № 7 в секції 1.

За таких обставин та за наявності доказів, що знаходяться в матеріалах справи, слідує, що за рік до прийняття Київською міською Радою рішення № 76/133 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Промбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва» та в подальшому відповідно до укладання договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, де розташована квартира № 7, та також в порушення норм Спеціального закону, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено фактичний договір інвестування в будівництві із визначенням характеристики квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В порушення ч. 1 ст. 512 ЦК України на момент укладання Угоди позивачем відповідачу 1 було передано відповідні права за правочином, які вже були передані іншій особі, зокрема, ТОВ «Юнона», що в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України також надає підстави для визнання Угоди недійсною.

Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Верховного суду України від 24.11.2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Враховуючи, що відповідачем 1 документи на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру були подані до органу Державної реєстраційної служби навесні 2013 року, тобто більш, ніж через рік з моменту підписання між ним та ТОВ «ПРОМБУД» акту приймання-передачі квартири, через 1,5 роки з моменту здачі будинку, де розташована квартира, в експлуатацію, та при цьому одразу з моменту порушення справи про банкрутство ТОВ «ПРОМБУД», за відсутності наявних доказів проведення розрахунку за спірними правочинами, - то такі факти свідчать про недобросовісність відповідача 1, як набувача спірної квартири, та про фактичне безоплатне набуття ним права власності на квартиру № 7.

З наявних в обох реєстраційних справах доказів, а також із довідки адресного бюро, наданої на запит суду, вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є однаковим: 01133, АДРЕСА_5, що надає підстави встановити наявність відповідного умислу відповідача 1 у безоплатному відчуженні ? спірної квартири на користь особи, з якою він разом проживає.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено: норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках при володінні цим майном набувачем без правових підстав передбачено статтею 387 ЦК України, а таке право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача у випадку набуття його за безвідплатним договором в особи, яка не мала право його відчужувати, передбачено частиною 3 статті 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Статтею 224 ЦПК України передбачено: у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З наявних письмових доказів в матеріалах справи, суд не вбачає і підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки арбітражний керуючий звернувся до суду в межах строку, передбаченого ст.257 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, за наявністю наданих доказів суд приходить до внутрішнього переконання про задоволення позовних вимог ТОВ «ПРОМБУД» в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-230, 294-296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та витребування майна із чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Визнати недійсною Угоду про відступлення прав та обов'язків за договором № 14/35 від 22.11.2005 року, укладену 16.09.2011 року між ТОВ «ПРОМБУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати недійсним Договір від 16.09.2011 року, укладений між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір № 14/35 від 22.11.2005 року, укладений між ТОВ «ПРОМБУД» та ОСОБА_2.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРОМБУД» ? квартири АДРЕСА_2 (35).

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ТОВ «ПРОМБУД» ? квартири АДРЕСА_2 (35).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУД» (код ЄДР 31301476) судовий збір у розмірі 3 898 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя