Ухвала

від 16.06.2016 по справі 390/433/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1359/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - спори, що виникають із договорів найму (оренди)

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

16.06.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

- ОСОБА_2

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4В.», третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору оренди недійсним та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позовуОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_4В.», третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору оренди недійсним та скасування його державної реєстрації.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника СФГ «ОСОБА_4В.», ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для її задоволення немає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд виходив із того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є правильним .

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» ( редакції, чинній на час його укладення - далі Закон N 161-XIV ) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Судом встановлено, що 19 червня 2015 року між ОСОБА_3 і СФГ «ОСОБА_4В.» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,5194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3522586600:02:000:1239, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Строк дії договору 15 років(а.с.4-7).

08 вересня 2015 року право оренди земельну ділянки СФГ «ОСОБА_4В.» внесено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 43479487 (а.с.8).

Підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України) .

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що спірний договір не містить всіх істотних умов, зокрема вказував на відсутність у договорі умов індексації орендної плати.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст.21 Закону N 161-XIV ( редакції, чинній на час його укладення) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У пункті 2.4 договору сторони погодили, що грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 119 600, 39 грн. Розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає не менше 3 відсотків нормативно - грошової оцінки земельної ділянки (п.4.2 договору). Орендна плата може бути проведене с/г продукцією, в еквіваленті 5 (п'ять) відсотків від нормативно-грошової оцінки землі (п. 4.3 договору) (а.с.4).

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він не містить умов, про те, що орендна плата нараховується відповідачем без урахуванням індексів інфляції .

Заперечуючи проти доводів позивача представник відповідача вказував на те, що розмір орендної плати визначається на кожен рік і орендна плата не може бути нарахована та виплачена без урахування індексу інфляції, оскільки цього вимагають положення ст.ст. 288,289 Податкового кодексу України. Відповідачем податки у дохід держави сплачуються з орендної плати обрахованої з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель, яка є базовою для визначення розміру орендної плати.

Такі доводи представника відповідача позивачем не спростовані.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що умови укладеного між сторонами договору свідчать про те,що орендна плати за землю визначається з урахуванням індексів інфляції, оскільки в спірному договорі оренди землі не вказано, що така індексація орендарем не провадиться.

Також позивач зазначав, що у договорі залишився невнормований порядок внесення орендарем орендної плати.

Проте, із змісту договору вбачається, як вже зазначалося, у п.п.4.2, 4.3, 4.5 договору сторонипогодили, що розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає не менше 3 відсотків нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата може бути проведене с/г продукцією, в еквіваленті 5 (п'ять) відсотків від нормативно-грошової оцінки землі. Орендар проводить розрахунки протягом терміну, зазначеного в договорі, але не пізніше 01 грудня кожного року (а.с.4).

Такі умови договору не суперечать положенням ч.ч.1,2 ст.22 Закону N 161-XIV у яких визначено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відсутність у договорі розміру орендної плати у конкретній грошовій сумі, на думку колегії суддів, не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Розмір орендної плата у грошовій формі не є сталою сумою, оскільки може змінюватися у зв'язку з її індексацією.

У правовій позиції, що була висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, яка згідно зі ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для судів, зазначено, що з урахуванням ч.1 ст. 3 ЦПК України,ч.1 ст.15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За приписами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вказаних вимог закону позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів проте, що умовами спірного договору порушуються його (позивача) права, свободи чи інтереси, в чому полягають ці порушення.

Крім того, встановлено, що за договором від 19 червня 2015 року позивач орендну плату ще не отримував, вперше за цим договором йому орендну плату буде нарахована і виплачена у 2016 році.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять правових підстав для скасування рішення суду, посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість його рішення.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права . Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.О.Сукач

Судді В.П.Бубличенко

ОСОБА_2