Рішення

від 16.06.2016 по справі 713/380/16-ц

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/380/16-ц

Провадження №2/713/206/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Чернівецької області, ОСОБА_4, Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Чернівецької області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 РДА №264 від 26.08.2003 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у Поземельній книзі, -

УСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Українська залізниця» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації, ОСОБА_4, Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 РДА №264 від 26.08.2003 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у Поземельній книзі.

У позові вказувала, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення в межах ОСОБА_5 сільської ради ДТГО «Львівська залізниця» укладено договір із землевпорядною організацією ПП «Ріга» від 30.12.2013 року №Л/П-134382/НЮ про виконання робіт з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Львівська залізниця» в межах існуючої смуги відведення.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Ріга» виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28км+986м до 34км+300м в адміністративних межах ОСОБА_5 сільської ради, що є підставою для реєстрації земель.

В результаті проведеної інвентаризації смуги відведення виявлено, що земельна ділянка на 33км+191м до 33км+303м, що перебуває у власності ОСОБА_4 частково, площею 0,0497 га накладається на смугу відведення залізниці.

Спірну земельну ділянку розпорядженням ОСОБА_3 РДА від 26.08.2003 року №264 передано у власність ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) із смугою відведення залізниці площею 0,0497 га видано державний акт серії ЧВ №041526 від 02.10.2003 року та зареєстровано в державному земельному кадастрі №7320582500:01:002:0445.

Вважає розпорядження ОСОБА_3 РДА таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з перевищенням повноважень, з порушенням норм земельного законодавства, порушує право ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак таким, що підлягає визнанню незаконним з наступних підстав.

Згідно «Плана полосы отвода линии Завалье-Вижница Львовской ж.д.», який є належним доказом землекористування залізниці, в адміністративних межах Вижницького району Чернівецької області розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році (далі План смуги відведення), ширина смуги відведення на ділянці з 33м+191м до 33км+303м перегону становить в точці 1 - 37,40 м. в точці 2 - 33,10 від осі колії. В той час, ділянка ОСОБА_4 починається в точці 1 - на відстані 32,33 м від осі колії, в точці 2 - 28,90 м від осі колії. Тобто земельна ділянка ОСОБА_4 частково входить у ширину смуги відведення залізниці і загальна площа перетину її земельної ділянки в смузі відведення залізниці становить 0,0497 га. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована верхня будова колії дільниці Завалля - Вижниця інвентарний №020122060, взята на облік в 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.

ОСОБА_3 РДА перевищила свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями, які відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність.

Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об'єктів транспорту визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 ЗУ «Про транспорт», яка діяла, як на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, так і є чинною на цей час. Дані обставини підтверджуються також і п.2 Положення про землі транспорту, затвердженого ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 08.01.1981 за №24.

Саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм. СНиП 11-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74, а смуга відведення залізниці, відображена у Плані смуги відведення лінії «Завалля-Вижниця» Чернівецької області.

Землі залізничного транспорту визначені ст.68 ЗК України (2001 року), ст.11 ЗУ «Про транспорт», ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт» і призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Право Залізниці на земельну ділянку в межах ОСОБА_5 сільської ради, в тому числі і на спірну, виникло задовго до реєстрації права ОСОБА_4, та не було жодним чином припинене.

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода» затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 01.11.1955 року; «Положение о землях предоставленных транспорту» затвердженого постановою СНК СССР 07.02.1933 року; інші нормативні акти та будівельні норми) вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п.54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (ОСОБА_6 ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Інститут державних актів, як правовстановлюючих документів, було введено в дію Земельним кодексом УРСР 1970 року. Пунктом 2 Указу Президії Верховної ОСОБА_6 УРСР від 25.12.1970 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» передбачалося, що норми Земельного кодексу УРСР (1970 року) застосовувались до правовідносин, які виникли після введення його в дію.

Розміри земельної ділянки Залізниці, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, що підтверджується довідкою Відділу Держземагентства у ОСОБА_3 районі станом на 01.01.2014 року, відповідно до якої під об'єктами залізничного транспорту в межах ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району знаходиться площа 27 га. Зазначеною довідкою підтверджується факт землекористування залізниці.

Залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою відокремленого підрозділу «Коломийська дистанція колії ДТГО «Львівська залізниця» від 26.10.2015 року №173.

З часу відведення Залізниці земельної ділянки під земляне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у Залізниці не проводилося. Відповідачі до Залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою Залізниця не надавала.

Стверджувала, що під час прийняття ОСОБА_3 РДА оскаржуваного розпорядження і реєстрації ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, ними не враховано вищенаведених норм законодавства, тому оскаржуване розпорядження ОСОБА_3 РДА прийнято із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених ст.ст.12, 122 ЗК України, порушує права та інтереси Залізниці на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє і користується ОСОБА_4, тому оскаржуване розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про держаний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Відомості про землі, їх власників та користувачів вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до пп.1-16 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, ведення якого згідно п.4 Порядку здійснює Держгеокадастр України та його територіальні органи. Відповідно до п.п.60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Відповідно до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Уточнивши позовні вимоги просила: визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 26.08.2003 року №264 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_4 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що в с. Іспас Вижницького району; визнати недійсним Державний акт серії ЧВ №041526 від 02.10.2003 року на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4, кадастровий №7320582500:01:002:0445 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим №7320582500:01:002:0445 у Державному реєстрі прав; зобов'язати Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим №7320582500:01:002:0445, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування; стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_7 не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, в адресовані суду заяві позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, розгляд справи провести за її відсутності.

У судовому засідання представник ОСОБА_3 районної державної адміністрації ОСОБА_1 позов не визнала, підтримала відзив на позов, у якому зазначила, що розпорядженням ОСОБА_3 РДА від 26.08.2003 року №264 «Про затвердження технічної документації проекту організації території земельних часток та видачу державних актів на право власності на землю» ОСОБА_4 було надано земельну ділянку площею 0,83 га, відповідно і державний акт був виданий на таку земельну ділянку. Твердження позивача про те, що оспорюване розпорядження ОСОБА_3 РДА суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з перевищення повноважень, з порушенням норм земельного законодавства, вважає безпідставними, не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Оскаржуване розпорядження прийняте керуючись ст.6, п.7 ст.13, п.3 ст.16 п.1 ст.2 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.17, 81, 116, 126 та п.12 Перехідних положень ЗК України, розглянувши Технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю власникам земельних сертифікатів на земельну частку (пай), розроблену Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру із земель пайового фонду ТОВ «Україна» на території ОСОБА_5 сільської ради, враховуючи погодження сільської ради та районного відділу земельних ресурсів. Відповідно до ст.26 ЗУ «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку вважає, що це питання не відноситься до підсудності Вижницького районного суду, а тому повинно розглядатись відповідно до КАС України адміністративним судом.

Просила відмовити в задоволенні позову повністю. Сплачені судові витрати стягнути солідарно. Також подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаюсь на п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, причини неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_4, позов не визнав, підтримав подане відповідачем письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що не підтверджені повноваження осіб, які видали довіреності в порядку передоручення, - довіреності видані в.о. начальника РФ «ЛЗ» та в.о. заступника начальника, але їхні повноваження на видачу довіреностей та ще й у порядку передоручення нічим не підтверджені. ОСОБА_4 користується зазначеними землями уже понад 12 років, з того часу як видали їй державний акт та вона зареєструвала право власності. Тому просить застосувати до позовних вимог позовну давність. У матеріалах справи не має жодного доказу того, що позивач є правонаступником Південно-Західної залізниці, також немає жодних посилань на те, хто, чи що таке Південно-Західна залізниця. Згідно даних з ЄДРПОУ первинна реєстрація ДТГО «Львівська залізниця» відбулася 16.03.1992 року. Тож будь-якого відношення Південно-Західна залізниця до позивача не має. А тому посилання позивача на «План полоси отвода линии Завалье-Вижница Львовской железной дороги» є безпідставними. Позивачем не надано документів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою, передбачених ст.20 ЗК УРСР 1970 року відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, ст.ст.22, 23 ЗК УРСР 1991 року, ст.ст.125, 126 ЗК України 2001 року, а отже будь-яких прав позивач на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 не має, а тому позовні вимоги є безпідставними. Жодних доказів того, що державні акти не вимагалися позивач не надає, а навпаки визнає, що державні акти вимагаються земельним законодавством. Позивачем не надано жодного доказу того, що саме така ширина смуги відведення (в точці 1 - 37,40 м, в точці 2 - 33,10 м від осі колії) повинна бути на вказані ділянці перегону. Позивач не посилається на жоден пункт ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 «Споруди транспорту. Залізниці. Визначення ширини смуги відведення», який затверджений Наказом Мінрегіонбуду від 22.07.2011 року №85 та яким регламентується ширина смуги відведення на залізних дорогах та який діє з 01.01.2012 року та саме з цього числа втратили чинність СН 468-74 «ОСОБА_1 відводу земель для залізних доріг», а тому посилання у позовній заяві на них є безпідставним. Інвентаризація земель проводилася після 01.01.2012 року, а тому проектна організація повинна була застосовувати саме ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 «Споруди транспорту. Визначення ширини смуги відведення». Але у матеріалах справи жодного доказу цьому немає. Позивачем не доведено, що ширина з/д на даному перегоні становить 1520 мм. Відповідно до положень ст.ст.1, 23 ЗУ «Про стандартизацію» позивач, бажаючи довести свої позовні вимоги, повинен посилатися виключно на діючий національний стандарт. Позивач не може сплачувати земельний податок за частину земельної ділянки, яка перебуває у її власності, а тому посилання позивача на сплату ним земельного податку за спірну земельну ділянку, як на доказ, яким позивач обґрунтовує своє право, є безпідставним. Згідно даних позивача (у разі доведення) площа накладення становить лише 0,0497 га, а тому і немає підстав визнавати незаконним та скасовувати розпорядження ОСОБА_3 РДА у частині всієї земельної ділянки, тобто 0,2969 га, а у разі доведення позивачем права на землю рішення РДА може бути скасоване лише у частині накладення. Також немає підстав скасовувати державну реєстрацію права власності на всю земельну ділянку у Державному реєстрі прав та немає підстав скасовувати запис у Поземельній книзі. ОСОБА_4 не є суб'єктом земельно-правових відносин, від якої залежало виділення чи не виділення їй спірної земельної ділянки, а тому судовий збір просила не стягувати з неї.

Просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. У разі відмови у незадоволенні позову за безпідставністю, застосувати позовну давність до всіх позовних вимог та у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представник Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі ОСОБА_8 не з'явився, будучи належно повідомленим про місце, день та годину слухання справи, причини неявки суду не повідомив. У наданому відзиві на позов та письмових поясненнях зазначив, що твердження про те, що надана у власність земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває в користуванні ПАТ «Українська залізниця» є не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, і відповідно відсутні законні підстави для визнання недійсними вищевказаного рішення та державного акту на земельну ділянку, оскільки вищезазначена земельна ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту та не перебуває в користуванні ПАТ «Українська залізниця». Копія Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0445 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28 км + 986 м до 34 км + 300м в адміністративних межах ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району, є неналежним доказом по справі, оскільки позивачем не надано доказів про її затвердження відповідно до п.28 «Порядку проведення інвентаризації земель» затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 року №513. Відділ не надав земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та не проводив державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Також не вказано, які права позивача порушив Відділ у даному спорі. На момент прийняття ОСОБА_3 РДА спірного рішення Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДТГО «Львівська залізниця» відсутній і державної реєстрації не проходив, а тому виходячи із приписів ст.125 ЗК України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДТГО «Львівська залізниця» не виникло, тому погодження позивачем вилучення її частини законом не вимагалося, що спростовує відповідні посилання позивача. Твердження позивача про те, що виготовлення та отримання державних актів на землю на час облаштування залізничного полотна і смуги відведення не передбачалося діючим на той час законодавством, з посиланням на наведені в позовній заяві нормативні акти, спростовуються змістом самих цих актів, зокрема п.п.25, 27, 32 «Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 року, які містять прямі вимоги щодо обов'язковості складення документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування землею підрозділами залізниць. Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на «Положение о землях, предоставленных транспорту», затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933 року, також є безпідставним, оскільки п.10 цього положення регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством союзних республік. План смуги відведення земель лінії залізниці датований 1965 роком, а також кадастровий план перекриття смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на території ОСОБА_5 сільської ради (в межах населеного пункту), із земельною ділянкою ОСОБА_4, площа перекриття 0,0497 га, кадастровий №7320582500:01:002:0446 не можуть братися судом до уваги, оскільки не є належними доказами, що підтверджують право користування позивача спірною земельною ділянкою. Вважає, що позивач позбавлений права вимагати захисту своїх порушених прав на землю, як належний землекористувач в порядку ст.ст.152, 155 ЗК України, оскільки їх права на землю не оформлені та не зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_3 районної державної адміністрації Чернівецької області №264 від 26.08.2003 року затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на земельну частку (пай) на території ОСОБА_5 сільської ради, видано державні акти на право власності на землю громадянам ОСОБА_5 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно додатку) тощо, що підтверджується його копією.

ОСОБА_4 включена у список на видачу державних актів на право власності на землю (додаток до розпорядження ОСОБА_3 РДА №264 від 21.08.2003 року), номер сертифікату ЧВ0062704, розмір земельного паю 0,83 га, що підтверджується копією вказаного списку.

На підставі розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації №264 від 26.08.2003 року ОСОБА_4 02.10.2003 року ОСОБА_3 районним відділом земельних ресурсів видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, згідно якого вона є власником земельної ділянки площею 0,8314 га, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і складається з двох земельних ділянок: площею 0,2972 га, кадастровий №1 7320582500:01:002:0445 та площею 0,5342 га, кадастровий №2 7320582500:02:001:0076, що підтверджується його копією.

На замовлення ДТГО «Львівська залізниця» на підставі договору №Л/П 134382/НЮ від 30.12.2013 року ПП «РІГА» у грудні 2014 року проведено інвентаризацію земельної ділянки, загальною площею 25,0445 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28км+986м до 34км+300м в адміністративних межах ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, під час якої виявлено, що земельна ділянка на 33м+191м до 33км+303м, що перебуває у власності ОСОБА_4 частково, площею 0,0497 га, накладається на смугу відведення ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується копією Технічної документації інвентаризації зазначеної земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця».

Зазначена технічна документація виготовлена на підставі розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації №353 від 25.12.2014 року та погоджена висновком Відділу Держземагентства у ОСОБА_3 районі №34-28-0.3-2717/2-15 від 10.08.2015 року, що підтверджується їх копіями.

Згідно наданого позивачем «Плана полосы отвода линии Завалье-Вижница Львовской ж.д.», в адміністративних межах Вижницького району, від 4 км + 894м до 39 км + 472м, розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році, ширина смуги відведення на ділянці з 33м+191м до 33км+303м перегону становить в точці в точці 1 - 37,40 м, в точці 2 - 33,10 від осі колії. Земельна ділянка ОСОБА_4 за кадастровим номером 7320582500:01:002:0445 починається в точці 1 - на відстані 32,33 м від осі колії, в точці 2 - 28,90 м від осі колії. Загальна площа перетину земельної ділянки ОСОБА_4 в смузі відведення залізниці становить 0,0497 га.

На земельній ділянці, розміри якої визначені Планом смуги відведення, розташована верхня будова колії дільниці «Завалля-Вижниця», інвентарний №020122060, побудована у 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.

ДТГО «Львівська залізниця», як землекористувач, сплачує земельний податок за земельну ділянку в межах смуги відведення залізниці на території ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району, загальною площею 16,518 га, зокрема у 2013 році - 74,94 грн., у 2014 році - 74,94 грн., у 2015 році - 78,00 грн., що підтверджується довідкою підрозділу «Коломийська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» №173 від 26.10.2015 року.

Відповідно до ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.68 ЗК України, ст.11 ЗУ «Про транспорт» та ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У відповідності до пункту «б» частини 4 ст.84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями.

Згідно з ч.2 ст.84 ЗК України, в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Чернівецької області оспорюваного розпорядження, право державної власності на землю набувалось і реалізовувалось державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

ОСОБА_6 Центрального виконавчого комітету СРСР №58, ОСОБА_6 народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року було затверджено Положення «Про землі, надані транспорту», відповідно до п.4 якого до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР» від 01.11.1939 року, до набрання чинності постановою ОСОБА_6 Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року «Про затвердження Положення про землі, надані транспорту». Нормами ст.1 вже цього Положення встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1965 році нормативно-правових актів, а саме: ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених ОСОБА_6 ЦВК СРСР від 1928 року, передбачалось, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п.54, 55 «Общих начал землепользования и землеустройства» (ОСОБА_6 ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Земельним кодексом УРСР (в редакції від 08.07.1970 року), постановою Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року, постановою ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 27.01.1962 року №83 право позивача на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалось.

Згідно п.5 ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України №562 від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу України» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 Української PCP «Про земельну реформу» (зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.

Вказана вимога рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп 2005 визнана неконституційною, а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Львівською залізницею державного акту на право користування земельною ділянкою, а факт володіння та користування позивачем земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна є незаперечним й підтверджується письмовими доказами.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм матеріального закону та наданих позивачем на підтвердження своїх вимог доказів, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії «Завалля-Вижниця» Львівської залізниці в адміністративних межах Вижницького району, від 4 км + 894м до 39 км + 472м, відповідно до Плану смуги відводу цієї лінії, розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б давали підстави зробити висновок про неналежність та недопустимість вказаного Плану смуги відведення, як доказу у справі. Він є документом, який підтверджує, що ділянка землі знаходиться в смузі відведення, яка перебуває у залізниці на праві постійного землекористування.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту у встановлений законом спосіб.

Згідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом «г» ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, за змістом ст.ст.152, 155 ЗК України, визнання недійсним акта державного органу тягне за собою визнання недійсним й державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи те, що земельна ділянка відповідачу ОСОБА_4 була передана ОСОБА_3 районною державною адміністрацією у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва частково за рахунок земель, які знаходилися у правомірному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», без попереднього їх вилучення у встановленому законом порядку, без зміни цільового призначення, без узгодження із залізницею, як суміжним землекористувачем, меж земельних ділянок, чим порушено права позивача, як землекористувача, тому оспорюване позивачем розпорядження ОСОБА_3 РДА в цій частині слід визнати незаконними і скасувати, що в свою чергу є підставою для визнання частково недійсним виданого на підставі вказаного розпорядження державного акту про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку та скасування запису в Поземельній книзі щодо права власності задоволенню не підлягають з таких підстав.

Інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Відповідно до п.60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та обтяжень» передбачена певна процедура реєстрації прав на нерухомість, до складу якої входять також земельні ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Враховуючи зазначені вимоги законів, суд приходить до висновку, що позов в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування запису в Поземельній книзі є безпідставним, оскільки рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису у Поземельній книзі та у Державному реєстрі прав

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів та встановлених обставин, Суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» підлягає до часткового задоволення.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного сторонами суду не надано.

15.04.2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 судом було призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, ухвала про призначення якої була відкликана судом 30.05.2016 року за його ж клопотанням.

Крім того представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали письмові заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності та просили відмовити в позові.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 ОСОБА_6 Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 вказаної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З досліджених доказів судом встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця» довідалося про порушення відповідачами його прав на спірну земельну ділянку у грудні 2014 року, під час виготовлення Технічної документації ПП «РІГА», а тому строк позовної давності ними не є пропущеним.

Крім того твердження представників відповідачів не підтверджені жодним доказом, а тому судом до уваги не примаються.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3 районної державної адміністрації та Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі необхідно стягнути а користь позивача ПАТ «Львівська залізниця» філії «Львівська залізниця», понесені ними судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладено, ст.19 Конституції України, ст.ст.67, 68, 83, 122, 125, 126, 152, 155 ЗК України, ст.ст.11, 16, 21, 256, 261, 267, ст.ст.11, 23 ЗУ «Про транспорт», ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст.ст.3, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ОСОБА_6 Центрального виконавчого комітету СРСР №58, ОСОБА_6 народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року якою затверджено Положення «Про землі, надані транспорту», ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених ОСОБА_6 ЦВК СРСР від 1928 року, Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 року, ОСОБА_6 Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року, постановою ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 27.01.1962 року №83, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Чернівецької області №264 від 26.08.2003 року в частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,0497 га, що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія ЧВ №0062704.

Визнати частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, кадастровий №7320582500:01:002:0445, виданий ОСОБА_3 районним відділом земельних ресурсів 02.10.2003 року ОСОБА_4 в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0497 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 районної державної адміністрації Чернівецької області (59200, м. Вижниця, вул. Українська, 88-А, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04062086), на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Стягнути з Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Чернівецької області (59200, м. Вижниця, вул. Шухевича, 25, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 40003651), на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк