Рішення

від 15.06.2016 по справі 463/1625/16-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/1625/16-ц

Провадження № 2/463/1170/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Винниківчани» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача, збільшивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 10266,97 гривень заборгованості за житлово-комунальні послуги, з яких: заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 4336,95 грн., заборгованість по сплаті внеску на утримання кооперативу в сумі 4213,77 грн. та інфляційні втрати за несвоєчасну сплату внеску на утримання кооперативу в сумі 1716,25 гривень, а також 1378,00 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач проживає за адресою у ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні ЖБК «Винниківчани».

За адресою відповідача було зареєстровано лічильник на споживання води марки КВ-1,5, №155217. Відповідно до Акту від 09.06.2015 року, складеного представником МКП «Винниківське» ОСОБА_5, в присутності голови правління ЖБК «Винниківчани» ОСОБА_2, встановлено покази лічильника марки КВ-1,5 № 155217 на позначці 1195 м3. Також було встановлено, що за послуги водопостачання та водовідведення відповідачем було сплачено лише за 790 кубометрів води. Згідно з вказаним вище Актом від 09.06.2015 року на лічильник відповідача встановлено магнітну пломбу-етикетку № 07332, а сам показ лічильника зафіксовано на позначці 1195 куб.м.

Починаючи з жовтня 2011 року і станом на даний час Відповідачем не здійснено жодного перерахування коштів за послуги водопостачання та водовідведення. Станом на 09.06.2015 року Відповідачем допущено заборгованість з оплати послуг водопостачання та водовідведення в сумі 4037,85 грн. (405 куб.м).

Окрім того Відповідачем було допущено заборгованість по сплаті внеску на утримання кооперативу за період жовтень 2011р. - червень 2015 року в сумі 2975,61 грн.

Про існуючу заборгованість Відповідач повідомлявся неодноразово особисто головою ЖБК «Винниківчани», а також відповідачу 24.06.2015р. було скеровано листи-попередження № 037 та № 038 про наявну заборгованість щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення та по сплаті внеску на утримання кооперативу, які відповідач отримав 03.07.2015 року, однак заборгованість не погасив.

04 вересня 2015 року Личаківським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості, однак за заявою останнього такий було скасовано ухвалою суду від 06.10.2015р.

Оскільки відповідач тривалий час свого обов'язку з оплати за комунальні послуги не виконує, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 31.03.2016р. становить 10266,97 грн., з яких: 4336,95 грн. - заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення, 4213,77 грн. - заборгованість за внески на утримання кооперативу, а також 1716,25 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату внеску на утримання кооперативу, нараховані на підставі ст.625 ЦК України, просить вказану заборгованість стягнути з відповідача в судовому порядку.

Крім цього, просить стягнути з відповідача 1378 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період до квітня 2013 року, оскільки з позовною заявою останній звернувся лише у квітні 2016 року. Крім цього, позивачем для розрахунку заборгованості за водопостачання та водовідведення за весь період застосовано тариф 9,97 грн. за 1 куб.м, який було встановлено лише з січня 2015 року. Разом з тим, тариф на водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011р. по 31.12.2014р. становив 7,71 грн. Погодився, що заборгованість відповідача за послуги з водопостачання та водовідведення становить 1069,48 грн., а не 4336,95 грн. Крім цього, вважає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок заборгованості за утримання кооперативу, оскільки такий проведено також з урахуванням періоду, за який позивачем пропущено позовну давність, не враховано право відповідача на пільги за період з липня по листопад 2015 року, а також неправомірно включено інфляційні втрати, оскільки у розрахунку заборгованості не зазначено відсоток інфляції за кожен місяць та не вказана методика нарахування інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМУ від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.п.1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Судом встановлено, що квартира №1 в будинку №23 на вул.Івасюка у м.Львів-Винники належить відповідачу на праві приватної власності і останній в ній зареєстрований (а.с.10) та що будинок за вказаною адресою перебуває на балансі ЖБК «Винниківчани» та ним обслуговується.

Пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Оскільки балансоутримувачем даного будинку і виконавцем послуг є ЖБК «Винниківчани», яке несе витрати з утримання будинку і прибудинкової території, надає послуги його мешканцям (у тому числі і відповідачу), то останній повинен сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Як вбачається з копії посвідчення №019386 (а.с.51) відповідач має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, зокрема, 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами, що передбачено ст.13 Закону України «Про охорону дитинства».

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті внесків на утримання кооперативу (а.с.16-17) позивачем в період з липня 2015 року по листопад 2015 року не враховане право відповідача на 50% пільгу на оплату вказаних послуг.

Крім цього, як вбачається з розрахунку заборгованості, такий проведено за період з 01.10.2011 року по 31.03.2016 року, в той час як з позовною заявою позивач звернувся 05 квітня 2016 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, просив застосувати позовну давність, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 21 січня 2015 р. у справі N 6-214цс14, частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розд. II ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.10.2015р. (а.с.22) скасовано судовий наказ від 04.09.2015р., виданий Личаківським районним судом м. Львова за заявою Житлово-будівельного кооперативу «Винниківчани» про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Винниківчани» заборгованості по сплаті внеску на утримання кооперативу в розмірі 2975,61 грн., заборгованості за фактично надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 4037,85 грн., що свідчить про переривання строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, оскільки перебіг строку позовної давності переривався у зв'язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, разом з тим, враховуючи те, що такий видано Личаківським районним судом м.Львова 04.09.2015р., суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованість, яка утворилася за три роки до дати звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, тобто за період з 01.09.2012р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті внеску на утримання кооперативу за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2016 року в сумі 3085 грн. 88 коп. з урахуванням права відповідача на 50-відсоткову пільгу, яка не врахована позивачем в розрахунку заборгованості за період з 01.07.2015р. по 30.11.2015р.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання щодо оплати внесків на утримання кооперативу, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено також вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Разом з тим, враховуючи те, що такі розраховано позивачем виходячи із завищеної суми заборгованості та за період ще з 01.10.2011р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Так, судом враховано, що відповідачем в жовтні 2012 року прострочено виконання грошового зобов'язання щодо оплати внесків на утримання кооперативу за вересень 2012 року в розмірі 63,31 грн., в листопаді 2012 року - за вересень та жовтень 2012 року в розмірі 126,62 грн., в грудні 2012 року - за вересень, жовтень та листопад 2012 року в розмірі 189,93 грн., в січні 2013 року - 253,24 грн., в лютому 2013 року - 316,55 грн., в березні 2013 року - 379,86 грн., в квітні 2013 року - 443,17 грн., в травні 2013 року - 506,48 грн., в червні 2013 року - 569,79 грн., в липні 2013 року - 633,1 грн., в серпні 2013 року - 696,41 грн., в вересні 2013 року - 759,72 грн., в жовтні 2013 року - 823,03 грн., в листопаді 2013 року - 886,34 грн., в грудні 2013 року - 949,65 грн., в січні 2014 року - 1012,96 грн., в лютому 2014 року - 1076,27 грн., в березні 2014 року - 1139,58 грн., в квітні 2014 року - 1202,89 грн., в травні 2014 року - 1266,2 грн., в червні 2014 року - 1329,51 грн., в липні 2014 року - 1392,82 грн., в серпні 2014 року - 1456,13 грн., в вересні 2014 року - 1519,44 грн., в жовтні 2014 року - 1582,75 грн., в листопаді 2014 року - 1646,06 грн., в грудні 2014 року - 1709,37 грн., в січні 2015 року - 1793,42 грн., в лютому 2015 року - 1877,84 грн., в березні 2015 року - 1962,26 грн., в квітні 2015 року - 2046,68 грн., в травні 2015 року - 2131,10 грн., в червні 2015 року - 2215,52 грн., в липні 2015 року - 2299,94 грн., в серпні 2015 року - 2384,36 грн., в вересні 2015 року - 2468,78 грн., в жовтні 2015 року - 2553,2 грн., в листопаді 2015 року - 2647 грн., в грудні 2015 року - 2740,8 грн., в січні 2016 року - 2834,6 грн., в лютому 2016 року - 2928,40 грн., в березні 2016 року - 3022,20 грн.

Індекс інфляції за вказаний період становив в жовтні 2012 року - 100,0%, в листопаді 2012 року - 99,9%, в грудні 2012 року - 100,2%, в січні 2013 року - 100,2%, в лютому 2013 року - 99,9%, в березні 2013 року - 100,0%, в квітні 2013 року - 100,0%, в травні 2013 року - 100,1%, в червні 2013 року - 100,0%, в липні 2013 року - 99,9%, в серпні 2013 року - 99,3%, в вересні 2013 року - 100,0%, в жовтні 2013 року - 100,4%, в листопаді 2013 року - 100,2%, в грудні 2013 року - 100,5%, в січні 2014 року - 100,2%, в лютому 2014 року - 100,6%, в березні 2014 року - 102,2%, в квітні 2014 року - 103,3%, в травні 2014 року - 103,8%, в червні 2014 року - 101,0%, в липні 2014 року - 100,4%, в серпні 2014 року - 100,8%, в вересні 2014 року - 102,9%, в жовтні 2014 року - 102,4%, в листопаді 2014 року - 101,9%, в грудні 2014 року - 103,0%, в січні 2015 року - 103,1%, в лютому 2015 року - 105,3%, в березні 2015 року - 110,8%, в квітні 2015 року - 114,0%, в травні 2015 року - 102,2%, в червні 2015 року - 100,4%, в липні 2015 року - 99,0%, в серпні 2015 року - 99,2%, в вересні 2015 року - 102,3%, в жовтні 2015 року - 98,7%, в листопаді 2015 року - 102,0%, в грудні 2015 року - 100,7%, в січні 2016 року - 100,9%, в лютому 2016 року - 99,6%, в березні 2016 року - 101,0%грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з простроченням виконання свого обов'язку щодо оплати внесків на утримання кооперативу виходячи з розрахунку: сума заборгованості *індекс інфляції/100 - суму заборгованості , становить за жовтень 2012 року - 0 грн., листопад 2012 року - 0 грн., грудень 2012 року - 0,38 грн., січень 2013 року - 0,51 грн., лютий 2013 року - 0 грн., березень 2013 року - 0 грн., квітень 2013 року - 0 грн., травень 2013 року - 0,51 грн., червень 2013 року - 0 грн., липень 2013 року - 0 грн., серпень 2013 року - 0 грн., вересень 2013 року - 0 грн., жовтень 2013 року - 3,29 грн., листопад 2013 року - 1,77 грн., грудень 2013 року - 4,75 грн., січень 2014 року - 2,03 грн., лютий 2014 року - 6,46 грн., березень 2014 року - 25,07 грн., квітень 2014 року - 39,70 грн., травень 2014 року - 48,12 грн., червень 2014 року - 13,30 грн., липень 2014 року - 5,57 грн., серпень 2014 року - 11,65 грн., вересень 2014 року - 44,06 грн., жовтень 2014 року - 37,99 грн., листопад 2014 року - 31,28 грн., грудень 2014 року - 51,28 грн., січень 2015 року - 55,60 грн., лютий 2015 року - 99,53 грн., березень 2015 року - 211,92 грн., квітень 2015 року - 286,54 грн., травень 2015 року - 46,88 грн., червень 2015 року - 8,86 грн., липень 2015 року - 0 грн., серпень 2015 року - 0 грн., вересень 2015 року - 56,78 грн., жовтень 2015 року - 0 грн., листопад 2015 року - 52,94 грн., грудень 2015 року - 19,19 грн., січень 2016 року - 25,51 грн., лютий 2016 року - 0 грн., березень 2016 року - 0 грн., а всього 1191 грн. 47 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату внеску на утримання кооперативу за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2016 року.

Крім цього, як вбачається з представленого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.17) у відповідача за період з 01.10.2011р. по 30.09.2015р. утворилась заборгованість за оплату послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 4336,95 грн.

Разом з тим, як зазначалося вище, оскільки перебіг строку позовної давності переривався у зв'язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, разом з тим, враховуючи те, що такий видано Личаківським районним судом м.Львова 04.09.2015р., то позивач має право на стягнення з відповідача заборгованість, яка утворилася за три роки до дати звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, тобто за період з 01.09.2012р.

Крім цього, при розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення позивачем за весь період застосовано тариф 9,97 грн. за куб.м, в той час як з представленого відповідачем листа МКП «Винниківське» №64 від 15.09.2015р. (а.с.50), вбачається, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для населення м.Винники протягом 2011-2015рр. становлять: з 01.01.2010р. по 31.10.2011р. - 4,65 грн. за 1 куб.м (2,74+1,91), з 01.11.2010р. по 31.12.2014р. - 7,71 грн. за 1 куб.м (4,04+3,67), та лише з 01.01.2015р. по 15.09.2015р. - 9,97 грн. за 1 куб.м (5,10+4,87).

Оскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позивачем не подано суду детального розрахунку заборгованості за вказані послуги, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за оплату послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2012р. по 30.09.2015р.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що і в судовому засіданні, і в поданих суду письмових запереченнях (а.с.46-49), відповідач визнав, що за період з березня 2013р. по вересень 2015р. використав води на загальну суму 2138,95грн., відтак з урахуванням його права на 50-відсоткову пільгу за оплату вказаних послуг заборгованість становить 1069,48 грн., суд приходить до висновку, що саме така сума підлягає стягненню на користь позивача.

Задовольняючи позов у відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені (а.с.29, 22-23) судові витрати, що становлять 1256 грн. 20 коп. судового збору за звернення до суду із позовною заявою та 121 грн. 80 коп. судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 717 грн. 63 коп. (1318 грн.*5346 грн. 83 коп./10266 грн. 97 коп.).

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.п.47, 48 Постанови від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, позивачем не представлено суду розрахунку витрат на правову допомогу, вартості робіт, не вказано час затрачений для надання правової допомоги, що позбавляє суд можливості встановити чи понесені позивачем витрати не перевищують граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Винниківчани» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з березня 2013 року по 30 вересня 2015 року у сумі 1069 грн. 48 коп., заборгованість по сплаті внеску на утримання кооперативу за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2016 року в сумі 3085 грн. 88 коп., а також 1191 грн. 47 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату внеску на утримання кооперативу за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2016 року, а всього 5346 грн. 83 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Винниківчани» 717 грн. 63 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий