Рішення

від 09.06.2016 по справі 905/1454/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.2016р. Справа № 905/1454/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«МДРО-СервісВ» , м. Лисичанськ, Луганська область

до відповідача : Державного підприємства В«КрасноармійськвугілляВ» , м. Димитров, Донецька область

про стягнення 149 168 грн. 13 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю вих.№4 від 13.04.2016р.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.06.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю В«МДРО-СервісВ» , м. Лисичанськ, Луганська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства В«КрасноармійськвугілляВ» , м. Димитров, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № 540 від 01.10.2014р. у сумі 96 785 грн. 28 коп., 3% річних у сумі 4 184 грн. 30 коп., інфляційних втрат у сумі 48 198 грн. 55 коп., а всього 149 168 грн. 13 коп.

Ухвалою суду від 22.04.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.05.2016р. Ухвалою суду від 17.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 09.06.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 530, 599, 837,854, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2016р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. 24.05.2016р. через канцелярію суду позивач надав пояснення, згідно яких акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за договором №540 від 01.10.2014р. були підписані сторонами 30.10.2014р., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відокремленим підрозділом «шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» та податковою накладною датованої 30.10.2014р.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 17.05.2016р. та 09.06.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 29.04.2016р. та 31.05.2016р., однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. 07.06.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області надав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач суму заборгованості за договором № 540 від 01.10.2014р. визнає у повному обсязі, проте не погоджується з сумою нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, та вважає їх такими, що не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«МДРО-СервісВ» (далі - виконавець) був укладений договір № 540 від 01.10.2014 року (далі за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню: «Заміна сполучної муфти МЗ №15 вентилятора ВРЦД-4,5 №2 блоку №3 ОП «шахта Стаханова» (далі - обладнання).

Відповідно до п.6.1. договору, загальна сума договору складає 119 474 грн. 18 коп., у тому числі з ПДВ.

Як визначено п. 7.2 договору, розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця: передоплата у розмірі 50% вартості етапа робіт за договором.

Як визначено п. 7.3 договору, остаточний розрахунок робиться поетапно по наданню виконавцем Акту прийому-здачі виконаних робіт впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання.

Згідно з п. 10.1, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного виконання зобов'язань.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 540 від 01.10.2014 року підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014р. на суму 96 785 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ 16 130 грн. 88 коп.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з виконання підрядних робіт.

Разом з актом приймання виконаних будівельних робіт сторонами була підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014р. на суму 96 785 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 16 130 грн. 88 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підписаний сторонами Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014р. не містить дати його підписання сторонами.

Пояснення позивача, щодо зазначення дати підписання спірного акту в акті звіряння взаємних розрахунків між представниками позивача та відокремленого підрозділу «шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», судом до уваги не приймаються, оскільки даний акт не містить підпису уповноваженого представника та печатки Державного підприємства «Красноармійськвугілля», яке є стороною у договорі №540 від 01.10.2014р.

Пояснення позивача, щодо відповідності дати підписання спірного акту даті складання податкової накладної, приймається судом як доказ з наступних підстав. Позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №5 від 30.10.2014р. Суд звертає увагу, що зазначена накладна є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України. Отже, визнається судом, як належним та допустимим документальним підтвердженням первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем розміщено інформацію про видану податкову накладну в Єдиному реєстрі виданих податкових накладних, що підтверджується написом, наявним у податковій накладній.

Відповідно до пункту 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата цієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач повинен сплатити вартість робіт після їх виконання, суд дійшов висновку, що податкова накладна була виписана позивачем в день оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт, тобто в день підписання відповідного акту приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно, дата підписання акту не може бути пізніше дати складання податкової накладної.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014р. був підписаний сторонами 30.10.2014р.

Таким чином, граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.7.3 Договору, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014р. є 04.11.2014р.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи замовником залишилось не оплаченими роботи на суму 96 785 грн. 28 коп.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №540 від 01.10.2014р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 7.2 договору, протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту прийому-здачі виконаних робіт обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, тобто до 04.11.2014р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що дата підписання спірного акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 є дата підписання акту звіряння взаємних розрахунків, який підписаний представником відокремленого підрозділу «шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» станом на 01.04.2016р., судом не приймається до уваги, оскільки даний акт не містить підпису уповноваженого представника та печатки Державного підприємства «Красноармійськвугілля», яке є стороною у договорі №540 від 01.10.2014р.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №540 від 01.10.2016р. у сумі 96 785 грн. 28 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 184 грн. 30 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок 3% річних. Фактично розмір 3% річних складає 4 192 грн. 26 коп. Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 4 184 грн. 30 коп.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 48 198 грн. 55 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

На підставі цього суд зробив власний розрахунок інфляційних втрат, за яким фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 48 226 грн. 73 коп. Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 48 198 грн. 55 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення В«Ліга ЗаконВ» .

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись, п.198.2 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст., 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (код ЄДРПОУ 32087941, місцезнаходження - 85323, Донецька область, місто Димитров, вулиця Ватутіна, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«МДРО-СЕРВІСВ» (код ЄДРПОУ 34164856, місцезнаходження - 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця ім.О.Довженка, будинок 5, офіс 315) заборгованість за договором №540 від 01.10.2014 року в сумі 96 785 грн. 28 коп., інфляційних втрат у сумі 48 198 грн. 55 коп., 3% річних у сумі 4 184 грн. 30 коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 237 грн. 52 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 09.06.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко