Рішення

від 17.06.2016 по справі 910/9084/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2016Справа №910/9084/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» простягнення 20863 грн. 04 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Лукінчук Р.А. - представник за довіреністю № 24-4 від 10.05.2016;

від відповідача: Петелько К.О. - представник за довіреністю б/н від 31.05.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» про стягнення 20863 грн. 04 коп., з яких 12485 грн. 70 коп. основного боргу, 669 грн. 42 коп. 3% річних та 7707 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12485 грн. 70 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 669 грн. 42 коп. та інфляційні втрати у загальному розмірі 7707 грн. 92 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9084/16; розгляд справи призначено на 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.06.2016.

У судовому засіданні 17.06.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що видаткові накладні, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, не відповідають вимогам, передбаченими чинним законодавством для документів первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим не можуть бути належним доказом поставки товару за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013. При цьому, відповідач вказав на необґрунтованість стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не доведено виникнення прострочення з оплати товару.

У судовому засіданні 17.06.2016 представник позивача подав додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що спірні видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивач зазначив, що відповідач у будь-якому випадку схвалив правочин (поставку за кожною накладною) шляхом підписання накладної та здійсненням часткових оплат. При цьому, позивач зазначив, що замовлення на поставку товару надавалися відповідачем системою EDI (електронним шляхом), що є веб-додатком, який використовується для комунікації з клієнтами.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2016 долучив додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2016 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 17.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» (постачальник) укладено Договір № ЭГ004698, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет».

Відповідно до п. 3.1 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 товар поставляється постачальником у відповідності до замовлень покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовленні.

Згідно з п. 5.1 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 7.1 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних.

Згідно з п. 7.8 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

Згідно з п. 14.1 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або по іншим договорам, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за письмовою заявою покупця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатком № 1 до Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 (Специфікація товару) сторони погодили, зокрема, найменування товару, що постачається позивачем, та його ціну.

З аналізу укладеного між сторонами Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строки поставки) кожного окремого зобов'язання з поставки товару повинно здійснюватись сторонами окремо шляхом подання покупцем замовлень на поставку товару.

Так, у судовому засіданні 17.06.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи електронні роздруківки замовлень (із зазначенням найменування товару, що замовляється відповідачем, його ціни, тощо), які були надіслані відповідачем за допомогою системи EDI (електронним шляхом), що є веб-додатком, який використовується для комунікації з клієнтами позивача.

Крім того, враховуючи наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних (видаткові накладні підписані від імені сторін та на них містяться відбиток печатки позивача та відбиток штампу відповідача), суд дійшов висновку, що кожна окрема партія товару (найменування, кількість, вартість) була погоджена сторонами шляхом складення відповідних видаткових накладних.

Судом встановлено, що за період з 18.10.2013 по 30.05.2014 позивачем було поставлено відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 28754 грн. 16 коп. , що підтверджується видатковими накладними № ЕР-0002316 від 18.10.2013 на суму 2952 грн. 60 коп., № ЕР-0002440 від 29.10.2013 на суму 976 грн. 92 коп., № ЕР-0002552 від 12.11.2013 на суму 1632 грн. 84 коп., № ЕР-0002634 від 19.11.2013 на суму 879 грн. 12 коп., № ЕР-0002717 від 26.11.2013 на суму 2119 грн. 20 коп., № ЕР-0002787 від 03.12.2013 на суму 750 грн. 24 коп., № ЕР-0002956 від 24.12.2013 на суму 3825 грн. 48 коп., № ЕР-0000080 від 14.01.2014 на суму 3791 грн. 52 коп., № ЕР-0000271 від 04.02.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., № ЕР-0000396 від 18.02.2014 на суму 1532 грн. 34 коп., № ЕР-0000537 від 18.03.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., № ЕР-0000607 від 25.03.2014 на суму 585 грн. 06 коп., № ЕР-0000668 від 01.04.2014 на суму 1172 грн. 40 коп., № ЕР-0000710 від 04.04.2014 на суму 1530 грн. 60 коп., № ЕР-0001065 від 30.05.2014 на суму 2210 грн. 88 коп., № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Вказані видаткові накладні підписані від імені сторін та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» та штампом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (належним чином засвідчені копії долучено позивачем до позовної заяви).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних товарно-транспортних накладних (на яких містяться відбитки штампу відповідача), що підтверджують факт поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.9 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів.

Суд зазначає, що умова пункту 7.9 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 про оплату відповідачем товару після його реалізації кожні 30 днів, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату після реалізації товару кожні 30 днів не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, реалізація товару не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), та у зв'язку з чим на думку відповідача сторони досягли згоди щодо строку оплати за договором.

Суд зазначає, що хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, проте умови договору, згідно з якими обов'язок відповідача щодо оплати товару залежить від факту реалізації товару споживачам, не свідчить про досягнення між сторонами згоди про строк оплати товару, оскільки вказані умови договору не вказують на подію, яка має неминуче настати.

Суд наголошує на тому, що вказівка у договорі про оплату товару відповідачем після його реалізації не є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони можуть визначити на стадії укладення договору обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Крім того, умова Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 про оплату товару після його реалізації суперечить вимогам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки поставлений позивачем товар взагалі може бути не реалізований, а відповідно і не оплачений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що умова п. 7.9 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 про оплату товару після його реалізації кожні 30 днів не є строком виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони у Договорі № ЭГ004698 від 01.09.2013 не визначили строку виконання відповідачем обов'язку зі сплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим застосуванню підлягають положення статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за поставлений позивачем товар в дату поставки товару, зокрема: 18.10.2013 відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № ЕР-0002316 від 18.10.2013 на суму 2952 грн. 60 коп., 29.10.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002440 від 29.10.2013 на суму 976 грн. 92 коп., 12.11.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002552 від 12.11.2013 на суму 1632 грн. 84 коп., 19.11.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002634 від 19.11.2013 на суму 879 грн. 12 коп., 26.11.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002717 від 26.11.2013 на суму 2119 грн. 20 коп., 03.12.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002787 від 03.12.2013 на суму 750 грн. 24 коп., 24.12.2013 - за видатковою накладною № ЕР-0002956 від 24.12.2013 на суму 3825 грн. 48 коп., 14.01.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000080 від 14.01.2014 на суму 3791 грн. 52 коп., 04.02.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000271 від 04.02.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 18.02.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000396 від 18.02.2014 на суму 1532 грн. 34 коп., 18.03.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000537 від 18.03.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 25.03.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000607 від 25.03.2014 на суму 585 грн. 06 коп., 01.04.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000668 від 01.04.2014 на суму 1172 грн. 40 коп., 04.04.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0000710 від 04.04.2014 на суму 1530 грн. 60 коп., 30.05.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0001065 від 30.05.2014 на суму 2210 грн. 88 коп., 30.05.2014 - за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

При цьому, що стосується умов п. 7.9 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500 грн. 00 коп. з кожного магазину, суд зазначає, що обов'язок з оплати товару не може бути поставлений в залежність від розміру грошових коштів, яка підлягає сплаті, щодо кожного магазину відповідача.

Так обов'язок з оплати товару виникає у відповідача (покупця) саме з факту поставки товару позивачем (постачальником) та прийняття його покупцем, тобто у зв'язку з виникненням господарських відносин між сторонами. При цьому, як встановлено судом, строк виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару виникає в дату отримання товару (відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України), з огляду на відсутність у Договорі № ЭГ004698 від 01.09.2013 встановленого строку оплати.

Судом встановлено, що при поставці товару за видатковими накладними № ЕР-0002552 від 12.11.2013 на суму 1632 грн. 84 коп. та № ЕР-0002634 від 19.11.2013 на суму 879 грн. 12 коп. між сторонами було складено акти розбіжностей, у зв'язку з чим вартість товару за вказаними видатковими накладними була зменшена на 20 одиниць вказаного в актах товару (бекону) на загальну суму 1070 грн. 40 коп. (на 535 грн. 20 коп. зменшено вартість товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0002552 від 12.11.2013 та на 535 грн. 20 коп. зменшено вартість товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0002634 від 19.11.2013).

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 1097 грн. 64 коп. за товар, поставлений за видатковою накладною № ЕР-0002552 від 12.11.2013, та грошові кошти у розмірі 343 грн. 92 коп. за товар, поставлений за видатковою накладною № ЕР-0002634 від 19.11.2013; вартість решти товару, поставленого за спірними видатковими накладними, відповідач повинен був оплатити у повному обсязі (у сумі товару, зазначеного у видаткових накладних).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 14000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи у судовому засідання 07.06.2016.

Зокрема, судом встановлено, що 25.12.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., 15.01.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., 23.01.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., 12.02.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., 19.06.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що при здійсненні оплат відповідач не вказував чіткого призначення платежу - конкретної видаткової накладної, відповідно до якої був поставлений товар, а зазначав у призначення платежу Договір № ЭГ004698 від 01.09.2013.

Таким чином, зважаючи на відсутність чіткого призначення платежу, суд вважає обґрунтованим здійснення позивачем зарахування проведених відповідачем оплат в рахунок погашення найдавнішої заборгованості (як вбачається з розрахунку позовних вимог).

При цьому, судом встановлено, що 01.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» (замовник) укладено Договір № ВЗ ЭГ004698, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених замовником згідно з Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 в мережу магазинів виконавця «Фуршет», вказаних у Додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 1.2 Договору № ВЗ ЭГ004698 від 01.09.2013 сторони визначили перелік послуг, які надаються виконавцем замовнику, зокрема, вивчення, дослідження, аналіз споживчого попиту на товар замовника, розміщення товару замовника на торговому обладнанні, збір та розповсюдженні інформації про товар, тощо.

Відповідно до п. 3.1 Договору № ВЗ ЭГ004698 від 01.09.2013 вартість послуг, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається із розрахунку 4,5% від загальної суми проданого в мережі магазинів товару та оплаченого (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахуванням зустрічних вимог) замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

Згідно з п. 3.2 Договору № ВЗ ЭГ004698 від 01.09.2013 оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог , тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за письмовою заявою виконавця.

Відповідно до п. 7.1 Договору № ВЗ ЭГ004698 від 01.09.2013 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013.

Судом встановлено, що 31.12.2013 між сторонами складено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3900000347 від 31.12.2013, відповідно до якого відповідач надав позивачу послуги (виконав роботи) у грудні 2013 року на суму 141 грн. 36 коп.; 31.01.2014 між сторонами складено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3900000548 від 31.01.2014, відповідно до якого відповідач надав позивачу послуги (виконав роботи) у січні 2014 року на суму 188 грн. 48 коп.; 28.02.2014 між сторонами складено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3900000739 від 28.02.2014, відповідно до якого відповідач надав позивачу послуги (виконав роботи) у лютому 2014 року на суму 94 грн. 24 коп.; 30.06.2014 між сторонами складено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3900001387 від 30.06.2014, відповідно до якого відповідач надав позивачу послуги (виконав роботи) у червні 2014 року на суму 235 грн. 60 коп. (вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача).

У вказаних актах зазначено, що вони є підставою для проведення розрахунків між сторонами шляхом заліку однорідних зустрічних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що шляхом проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 659 грн. 68 коп. (за вищевказаними актами прийому-передачі) зобов'язання відповідача зі сплати позивачу частини заборгованості за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 були припинені на суму 659 грн. 68 коп., про що зазначає позивач у позові, та проти вказаного зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву та судових засіданнях не заперечував.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що загальна сума поставленого позивачем товару за вказаними видатковими накладними становить 27683 грн. 76 коп. (з урахуванням повернутого товару на суму 1070 грн. 40 коп. за двома видатковими накладними), а відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 14000 грн. 00 коп. та сторонами проведено залік зустрічних вимог на суму 659 грн. 68 коп., суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 13024 грн. 08 коп ., що також підтверджується актом перевірки розрахунків за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб сторін (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

При цьому, відповідно до п. 3.7 Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 у випадку якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, покупець направляє на адресу постачальника повідомлення про причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок, з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар. Покупець не оплачує вартість поставленого товару.

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку з направленням відповідачем повідомлення про повернення товару, строк придатності якого закінчився, між сторонами було складено коригуючу товарну накладну на повернення товару № 2211921854 від 10.09.2014 на суму 538 грн. 38 коп. (копія долучена до матеріалів справи).

Позивач зазначив, що товар, який було повернуто за вказаною коригуючою товарною накладною № 2211921854 від 10.09.2014 на суму 538 грн. 38 коп., був поставлений позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 становить 1225 грн. 86 коп. (1764 грн. 24 коп. - «мінус» 538 грн. 38 коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 становить 12485 грн. 70 коп .

При цьому, у судовому засіданні 17.06.2016 позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків між сторонами за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 станом на 30.09.2014, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 12485 грн. 70 коп.

Отже, враховуючи, що здійснені відповідачем оплати та зарахування зустрічних однорідних вимог були враховані позивачем в погашення найдавнішої заборгованості, беручи до уваги повернення товару за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 та зменшення вартості товару (у зв'язку зі складенням актів розбіжностей) за видатковими накладними № ЕР-0002552 від 12.11.2013 та № ЕР-0002634 від 19.11.2013, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості відповідача у розмірі 12485 грн. 70 коп. є заборгованістю з оплати товару за видатковою накладною № ЕР-0000080 від 14.01.2014 на суму (заборгованість становить 1197 грн. 84 коп.), за видатковою накладною № ЕР-0000241 від 04.02.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., за видатковою накладною № ЕР-0000396 від 18.02.2014 на суму 1532 грн. 34 коп., за видатковою накладною № ЕР-0000537 від 18.03.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., за видатковою накладною № ЕР-0000607 від 25.03.2014 на суму 585 грн. 06 коп., за видатковою накладною № ЕР-0000668 від 01.04.2014 на суму 1172 грн. 40 коп., за видатковою накладною № ЕР-0000710 від 04.04.2014 на суму 1530 грн. 60 коп., за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1225 грн. 86 коп. та за видатковою накладною № ЕР-0001065 від 2210 грн. 88 коп.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 12485 грн. 70 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що вказані видаткові накладні не є належним доказом здійснення поставок, оскільки не відповідають вимогам, встановленими чинним законодавством для документів первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку з тим, що обставини правильності оформлення та відповідності оформлених документів правилам бухгалтерського обліку та звітності, в тому числі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не входять до предмету доказування у даній справі, а суд, вирішуючи господарський спір, повинен встановити підстави виникнення та наявність господарських зобов'язань сторін за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013, зокрема встановити факт поставки позивачем товару, факт оплати відповідачем поставленого товару та наявність заборгованості останнього.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, не викладено будь-яких заперечень відповідача саме щодо факту отримання ним товару у позивача та виникнення між сторонами господарських зобов'язань щодо поставки товару за видатковими накладними, які долучено позивачем до матеріалів справи.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у спірних видаткових накладних відсутні ініціали особи, яка приймала товар, та інформація щодо повноважень відповідної особи на прийняття товару.

Однак, суд зазначає, що попри відсутність у спірних видаткових накладних прізвища та ініціалів осіб, які приймали товар, а також посилання на довіреності, якими уповноважено відповідних осіб отримувати товар, всі вказані видаткові накладні, як встановлено судом, скріплені штампами Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп».

При цьому, навіть у випадку відсутності довіреностей на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, така відсутність довіреності не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд зазначає, що відносини між сторонами виникли 01.09.2013 з дати підписання договору та були тривалими (строк дії договору закінчився 31.12.2015).

Протягом дії Договору № ЭГ004698 від 01.09.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар кількома партіями за дослідженими судом видатковими накладними, та при цьому відповідачем були здійснені часткові оплати за вказаним договором, складені акти повернення товару, акти заліку зустрічних однорідних вимог та акти звірки розрахунків.

Так, відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 14000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, повернуто товар на суму 538 грн. 38 коп., що підтверджується коригуючою товарною накладною на повернення товару № 2211921854 від 10.09.2014, та проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 659 грн. 68 коп., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому, у судовому засіданні 17.06.2016 позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків між сторонами за Договором № ЭГ004698 від 01.09.2013 станом на 30.09.2014, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 12485 грн. 70 коп.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що навіть у випадку відсутності доказів, що прийняття товару відбулось уповноваженими представниками відповідача, дії відповідача фактично свідчать про обізнаність щодо прийняття товару такими особами від імені покупця та схвалення ним відповідних дій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» у розмірі 12485 грн. 70 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 12485 грн. 70 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» суми основного боргу у розмірі 12485 грн. 70 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 669 грн. 42 коп., а саме 36 грн. 14 коп. 3% річних за період з 13.07.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000080 від 14.01.2014 на суму 3791 грн. 52 коп., 82 грн. 71 коп. 3% річних за період з 03.08.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000271 від 04.02.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 79 грн. 60 коп. 3% річних за період з 17.08.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000396 від 18.02.2014 на суму 1532 грн. 34 коп., 82 грн. 70 коп. 3% річних за період з 17.09.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000537 від 18.03.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 31 грн. 93 коп. 3% річних за період з 24.09.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000607 від 25.03.2014 на суму 585 грн. 06 коп., 63 грн. 98 коп. 3% річних за період з 30.09.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000668 від 01.04.2014 на суму 1172 грн. 40 коп., 83 грн. 53 коп. 3% річних за період з 03.10.2014 по 10.05.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000710 від 04.04.2014 на суму 1530 грн. 60 коп., 88 грн. 16 коп. 3% річних за період з 10.09.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп. та 120 грн. 66 коп. 3% річних за період з 29.11.2014 по 10.05.2016 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0001065 від 30.05.2014 на суму 2210 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині нарахування 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Так, позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 10.09.2014 по 10.05.2016 на суму заборгованості 1764 грн. 24 коп.

Однак, як встановлено судом, 10.09.2014 частину товару на суму 538 грн. 38 коп. за коригуючою товарною накладною № 2211921854 від 10.09.2014 було повернуто відповідачем позивачу. При цьому, як встановлено судом, повернутий товар був поставлений позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014, становить 1225 грн. 86 коп. (1764 грн. 24 коп. - «мінус» 538 грн. 38 коп.).

Отже, за період з 10.09.2014 по 10.05.2016 обгрунтованою для нарахування 3% річних є заборгованість у розмірі 1225 грн. 86 коп.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп. в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1225.86 10.09.2014 - 10.05.2016 609 3% 61.36 Отже, обґрунтованим розміром 3% річних за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014, є 61 грн. 36 коп.

Нараховані позивачем 3% річних за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за іншими видатковими накладними, є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» 3% річних у розмірі 669 грн. 42 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 642 грн. 62 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 7707 грн. 92 коп., а саме 414 грн. 05 коп. інфляційних втрат за період з липня 2014 року по травень 2016 року, нарахованих за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000080 від 14.01.2014 на суму 3791 грн. 52 коп., 942 грн. 10 коп. інфляційних втрат за період з серпень 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплат товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000271 від 04.02.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 932 грн. 79 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000396 від 18.02.2014 на суму 1532 грн. 34 коп., 941 грн. 95 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000537 від 18.03.2014 на суму 1515 грн. 36 коп., 363 грн. 68 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000607 від 25.03.2014 на суму 585 грн. 06 коп., 713 грн. 68 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000668 від 01.04.2014 на суму 1172 грн. 40 коп., 951 грн. 43 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0000710 від 04.04.2014 на суму 1530 грн. 60 коп., 1073 грн. 95 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп., 1374 грн. 29 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по травень 2016 року за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ЕР-0001065 від 30.05.2014 на суму 2210 грн. 88 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині нарахування інфляційних втрат за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Так, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по травень 2016 року на суму заборгованості 1764 грн. 24 коп.

Однак, як встановлено судом, 10.09.2014 частину товару на суму 538 грн. 38 коп. за коригуючою товарною накладною № 2211921854 від 10.09.2014 було повернуто відповідачем позивачу. При цьому, як встановлено судом, повернутий товар був поставлений позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014, становить 1225 грн. 86 коп. (1764 грн. 24 коп. - «мінус» 538 грн. 38 коп.).

Отже, за період з вересня 2014 року по травень 2016 року обгрунтованою для нарахування інфляційних втрат є заборгованість у розмірі 1225 грн. 86 коп.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014 на суму 1764 грн. 24 коп. в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції вересень 2014 року - травень 2016 року 1225,86 1,665 815,25 2041,11 Отже, обґрунтованим розміром інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ЕР-0001064 від 30.05.2014, є 815 грн. 25 коп.

Нараховані позивачем інфляційні втрати за прострочення оплати товару, поставленого позивачем за іншими видатковими накладними, є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» інфляційних втрат у розмірі 7707 грн. 92 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7449 грн. 22 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» (03084, м. Київ, Столичне Шосе, буд. 103; ідентифікаційний код: 38038560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Травня, буд. 12; ідентифікаційний код: 35185619) суму основного боргу у розмірі 12485 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 7449 (сім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.06.2016

Суддя І.М. Отрош