Рішення

від 16.06.2016 по справі 910/2645/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/2645/16

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Іванківське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»

До: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття»

Про стягнення 363 790,28 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гетьман Т.В. представник за довіреністю № 246 «д» від 31.12.15.

Від відповідача-1: Пашута Т.М. представник за довіреністю № б/н від 21.10.15.

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Іванківське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (далі - відповідач-1) про стягнення 363 790,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.16. порушено провадження у справі № 910/2645/16, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття», призначено справу до розгляду на 09.03.16.

За результатами судового засідання 09.03.16. розгляд справи було відкладено на 12.04.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

24.03.16. відповідачем-1 через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення на позовну заяву, в яких він проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.16. суд витребував додаткові докази та відклав розгляд справи на 26.04.16.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.16. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Позивачем 25.04.16. подано через відділ діловодства суду та викладене в письмових поясненнях по справі клопотання про залучення до участі в розгляді даної справи в якості відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття». Крім того, у вказаних поясненнях викладено позовні вимоги до відповідача-2 та не заявлено вимог до відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.16. залучено до участі у справі № 910/2465/16 в якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття», розгляд справи відкладено на 19.05.16.

За результатами судового засідання 19.05.16. розгляд справи було відкладено на 07.06.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 07.06.16. позивачем було подано письмові пояснення п справі, в яких він просить суд стягнути з відповідача-2 на свою користь 363 790,28 грн., з яких: 223 990,63 грн. - основного боргу, 9 662,48 грн. - 3% річних, 130 137,17 грн. - інфляційних втрат.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.16. розгляд справи було відкладено на 16.06.16.

В судовому засіданні 16.06.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги до відповідача-2 в повному обсязі.

Відповідач-1 в судовому засіданні 16.06.16. надав усні пояснення по справі.

Відповідач-2 в судове засідання 16.06.16. вкотре не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідача-2 ухвал суду в даній справі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/2645/16.

В судовому засіданні 16.06.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.14. між позивачем (далі - Підрядник) та відповідачем-2 (далі - Замовник) було укладено Договір № 4 на надання послуг дормеханізмів 9далі - Договір), за умовами якого 9п. 1.1) підрядник зобов'язався надати послуги екскаватора АТЕК, навантажувача L-34, екскаватора 0,25 м3, автогрейдера, а/м КРАЗ, а Замовник зобов'язався оплатити вказані послуги.

Строк дії Договору погоджено п. 3.1 з 03.02.14. по 31.12.14. і набирає чинності з моменту його підписання.

Згідно з п. 4.1 Договору приймання наданих послуг проводиться після їх остаточного закінчення за відповідним актом приймання-здавання.

Між сторонами складено, підписано і скріплено печатками наступні акти приймання-здавання виконаних робіт за Договором: № 1 від 10.02.14.на суму 20 166,62 грн., № 2 від 17.02.14. на суму 24 029,77 грн., № 3 від 03.03.14. на суму 24 953,84 грн., № 4 від 01.04.14. на суму 73 018,31 грн., № 5 від 28.04.14. на суму 88 879,51 грн., № 6 від 24.05.14. на суму 42 942,58 грн., на загальну суму 273 990,63 грн.

Після фактичного виконання послуг та підписання повноважними представниками сторін акту приймання-здавання, замовник протягом десяти банківських днів на поточний рахунок підрядника перераховує грошові кошти у сумі згідно акту (п. 2.1 Договору).

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 925 від 26.02.14. вбачається, що відповідач-2 сплатив позивачу 50 000,00 грн. за Договором.

Оскільки решту грошових коштів за Договором в розмірі 223 990,63 грн. відповідачем-2 на користь позивача перераховано не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач-2 своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати наданих послуг за Договором за актами приймання-здавання виконаних робіт за Договором: № 1 від 10.02.14., № 2 від 17.02.14., № 3 від 03.03.14., № 4 від 01.04.14., № 5 від 28.04.14., № 6 від 24.05.14., є таким, що настав.

Проте, оплати виконаних робіт за Договором за вказаними актами на суму 223 990,63 грн. відповідач-2 не здійснив, сплативши лише 50 000,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем-2 не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.

Оскільки відповідач-2 прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі на суму 223 990,63 грн. підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача, а позовні вимоги до відповідача-2 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача-2 9 662,48 грн. - 3% річних, 130 137,17 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 9 662,48 грн. - 3% річних, 130 137,17 грн. - інфляційних втрат, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині до відповідача-2 є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем-2 не надано контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Вимог до відповідача-1 позивачем не заявлено, а тому суд відмовляє в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія».

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 456,85 грн. покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмегабуд XXII Століття» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4-Б; ідентифікаційний код 34603712) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Іванківське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 33096517) 223 990 (двісті двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 63 коп. - основного боргу, 9 662 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 48 коп. - 3% річних, 130 137 (сто тридцять тисяч сто тридцять сім) грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 5 456 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 85 коп. - судового збору.

3. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.16.

Суддя Т.М. Ващенко