Рішення

від 13.06.2016 по справі 916/1210/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/1210/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

судді - Шаратова Ю.А. та судді Бездолі Д.О.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Іллічівської міської ради Одеської області,

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

про стягнення 80258,40 грн.,

За участю:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Іллічівська міська рада Одеської області, звернулась до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 80258,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у власності відповідача одноповерхової будівлі кафе з мансардою у АДРЕСА_1, здійснення відповідачем користування земельною ділянкою без оформлення документів які посвідчують таке право, нарахування 80258,40грн. збитків за період з 01.01.2012 по 31.07.2014, несплату відповідачем вказаної суми у добровільному порядку, визначення сторонами обов'язку щодо її сплати у договорі оренди землі № 5 від 29.01.2015 та на інші зазначені у позовній заяві та наданих поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнала, посилаючись на відсутність усіх обов'язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності, невірний розрахунок суми збитків, пропуск строку позовної давності щодо частини періоду нарахування, теоретичний характер розрахунків позивача, недоведеність позивачем фактичного понесення збитків та недоведеність обставин щодо того, чи вживав кредитор заходів для відшкодування збитків, а також на інші обставини, викладені у письмових поясненнях відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 травня 2015 року по справі № 916/1210/15-г позов Іллічівської міської ради Одеської області був задоволений повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року рішення господарського суду Одеської області від 20 травня 2015 року у справі № 916/1210/15-г скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2016 року касаційну скаргу Іллічівської міської рада Одеської області задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 20 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року по справі № 916/1210/15-г скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 26.04.2002 був укладений договір оренди, відповідно до якого позивач, на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради № 767 від 23.08.2001, № 166-XXIII від 11.11.2001року, надав, а відповідач набув право на оренду земельної ділянки площею 200 кв. м. у АДРЕСА_2

Згідно з п. 2.1 договору, земельна ділянка передавалась в оренду для розташування кафе та благоустрою прилеглої території.

У пункті 2.2 договору, сторони встановили, що він укладається на термін до 23.08.2006. Також сторони встановили, що по закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін або припинення його дії не пізніше, ніж за один місяць до його закінчення. При відсутності вищезазначених повідомлень, по закінченню терміну дії договору, він вважається продовженим на невизначений термін.

Відповідно до п. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України у редакції на момент вчинення договору купівлі-продажу, при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У абзаці 6 пункту 2.1 договору сторони зазначили, що при зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

Доказів визнання договору недійсним повністю або в частині суду сторонами по справі представлено не було.

При цьому, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 04.03.2005 року, відповідно до якого відповідач продала, а ОСОБА_2 купив кафе - одноповерхову будівлю з мансардою, яке знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 160,8 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Стрижак З.І. та зареєстрований у реєстрі за № 962.

Згідно з п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671 та діяв на момент укладання договору купівлі-продажу, державна реєстрація правочинів проводилась відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до п.6 вказаного Тимчасового порядку, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

За таких обставин, з урахуванням відчуження відповідачем вищевказаної будівлі, суд вважає безпідставними посилання на продовження договору оренди від 26.04.2002 на невизначений термін після закінчення строку його дії.

В подальшому, договір купівлі-продажу від 04.03.2005 був розірваний сторонами 27.11.2009, про що укладена угода яка посвідчена приватним нотаріусом Стрижак З.І. та зареєстрована у реєстрі за № 4424 та відповідач знову набув право власності на вищевказане майно.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 853 від 24.07.2008 року (а. с. 160) було змінено адреси об'єктів нерухомості, розташованих по АДРЕСА_2 зокрема змінено адресу будівлі кафе з "АДРЕСА_2" на "АДРЕСА_2".

Позивач вказує на те, що протягом заявленого періоду, - з 01.01.2012 по 31.07.2014, відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, в зв'язку з чим, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, позивачем було нараховано 80258,40 грн. збитків.

Так, виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 27.03.2014 було прийняте рішення № 89 „Про створення комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і впорядкування плати за користування земельними ділянками до укладання договорів оренди землі", яким створено відповідну комісію, затверджено її персональний склад, положення про комісію, порядок визначення та відшкодування збитків, форма акту про визначення збитків (а. с.25-27, т.1).

30.07.2014 року вказаною комісією був складений Акт про визначення обсягу збитків у сумі 80258,40грн. (а. с. 19, т.1).

21.08.2014 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області було прийняте рішення № 328 „Про затвердження розміру визначених збитків Іллічівський міській раді, завданих ОСОБА_1".

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази того, що площа займаної відповідачем земельної ділянки в період з 01.01.2012 по 31.07.2014 становила саме 0,1231 га.

Так, згідно свідоцтва про право власності на кафе-одноповерхову будівлю з мансардою від 08.08.2002 року (а. с. 201), виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської Ради від 25.07.2002 року відповідач є власником кафе - одноповерхової будівлі з мансардою, розташованою за адресою м. Іллічівськ, с. Малодолинське, АДРЕСА_2 загальною площею 160,8 кв. м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю кафе від 05.07.2012 року (а. с. 199), виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 374 від 21.06.2012 року замість свідоцтва про право власності від 08.08.2002 року, відповідач є власником об'єкту нерухомості, який розташований за адресою: м. Іллічівськ, с. Малодолинське, АДРЕСА_2 та в цілому складається з будівлі кафе з мансардним поверхом загальною площею 160,8 кв. м., господарчих споруд: будівлі кухні літ. "Б", будівлі для відпочинку тіл. "В", альтанка літ. "Г", споруди: І - літній майданчик, № 1-4, 6, 8-10 - огорожа, № 5 - ворота, № 7 - хвіртка, № 11 - ліхтарні освітлювальні, № 12 - дощоприймач, № 13 - стовпи, № 14 - оглядовий колодязь, II-V - покриття.

Крім того, з договору оренди від 26.04.2002 року вбачається, що площа земельної ділянки, яку було передано в оренду становить 200 кв. м.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що належним доказом зайняття відповідачем земельної ділянки саме площею 0,1231 га є письмове звернення відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,1231 га, оскільки вказана заява не свідчить про фактичне зайняття відповідачем земельної ділянки вказаної площі, а свідчить лише про його намір зайняти таку ділянку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку розміру завданих йому збитків було безпідставно застосовано показник площі земельної ділянки у розмірі 0,1231 га.

За таких обставин, суд не може вважати обґрунтованими посилання позивача на ті обставини, що відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, відповідачем було завдано збитків позивачу у розмірі 80258,40 грн.

При цьому, позивач також посилається на обов'язок відповідача сплатити спірну суму відповідно до умов договору від 29.01.2015.

Так, до матеріалів справи наданий договір оренди землі № 5 від 29.01.2015 (а. с. 248-250 т.2), який укладений між сторонами по справі.

Згідно з п.1.1 договору, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1231 га несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови кадастровий номер 5110800000:03:001:0330, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з планом земельної ділянки.

Пунктом 4.8 договору сторони встановили обов'язок відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у п. 4.3 договору, 80258,40грн. збитків згідно п. 3.4 рішення Іллічівської міської ради від 26.12.2014 № 571/47-VI, до закінчення строку дії цього договору.

Суд приходить до висновку, що наведене у п. 4.8 договору від 29.01.2015 року свідчить, що сторони добровільно встановили грошову суму, яка підлягає сплаті в якості збитків за зайняття відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

При цьому, ані п.4.8 договору, ані договір в цілому, ані рішення органу місцевого самоврядування відносно розміру збитків позивачем у встановленому порядку не оскаржувались, недійсними або незаконними не визнавались.

Строк дії договору визначений сторонами в 1 рік (п.3.1 договору).

Таким чином строк, з яким сторони пов'язали виконання обов'язку відповідача сплатити 80258,40грн. збитків сплинув 29.01.2016 року.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати 80258,40грн. збитків не виконав. При цьому, заявою від 04.02.2015 представник відповідача повідомив позивача про те, що „у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на даний час ОСОБА_1 не має можливості перерахувати збитки, завдані Іллічівській міській раді, у зв'язку з заняттям земельної ділянки площею 0,1231 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та використанням її без документів, що посвідчують право користування, у розмірі 80258,40грн., затверджених рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 21.08.2014 року № 328".

Відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строків позовної давності стосовно частини вимог. Посилається на здійснення розрахунку збитків починаючи з 01.01.2012, тоді як провадження по справі було порушено 27.03.2015.

Дійсно, відповідно до ст.256 цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 Цивільного Кодексу України встановлює загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ст.261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Такою обставиною є складання акту від 26.08.2010.

Відповідно до п.1 ст.260 Цивільного Кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Наслідки спливу позовної давності встановлені ст.267 Цивільного Кодексу України. Так, пункт 2 вказаної статті зазначає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, пункт 3 вказує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а п.4 чітко зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи, що 29.01.2015 року сторонами по справі було підписано договір оренди, в п. 4.8. якого сторони підтвердили обов'язок відповідача сплатити на користь позивача завдані йому збитки у розмірі 80258,40 грн., а строк виконання цього зобов'язання сплив лише 29.01.2016 року, - суд вважає безпідставним у цьому випадку застосування строків позовної давності.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 80258,40грн. збитків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в матеріалах справи ( а. с. 242 т. 2) наявна заява позивача, в якій останній уточнює реквізити сторін у зв'язку з перейменуванням назви міста Іллічівськ на місто Чорноморськ, а саме просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська область, місто Чорноморськ, проспект Миру, 33, код ЄДРПОУ 25932851) на р/р 31410544700015, код 24060300, отримувач: УДКСУ у місті Іллічівську Одеської області, код ЄДРПОУ 37914041, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) збитки у розмірі 80258,40 грн.

Вказана заява прийнята судом до уваги під час оформлення рішення та зазначення реквізитів сторін.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 120 Земельного Кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 256, 257, 260, 261, 264, 267, 525, 526, 530, 626, 627 Цивільного Кодексу України, ст.ст.33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська область, місто Чорноморськ, проспект Миру, 33, код ЄДРПОУ 25932851) збитки у розмірі 80258/вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят вісім/грн. 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 13.06.2016 року.

Повний текст рішення складено 21 червня 2016 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Ю.А. Шаратов

Суддя Д.О. Бездоля