Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/6299/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/6299/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова гарантія»

до Представництва «Зосімал Інвестмент Лімітед»

про стягнення суми боргу за Договором 1-1/03-13 від 01.10.2013 в розмірі 203 044,07 грн

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Курій О.П., за довіреністю

від відповідача: Мойсеєнко Д.П., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова гарантія» (далі - позивач) до Представництва «Зосімал Інвестмент Лімітед» (далі - відповідач) про стягнення суми боргу за Договором 1-1/03-13 від 01.10.2013 в розмірі 203 044,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/6299/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

У судове засідання 18.05.2016 представник позивача з'явився, надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 з'явився, надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні суд, в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України та в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву у судовому засіданні до 01.06.2016.

01.06.2016 представники сторін у судове засідання з'явились, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Представництвом «Зосімал Інвестмент Лімітед» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова гарантія» (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг № 1-1/10-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичний супровід відносно укладання правочинів, супроводжувати укладення всіх угод, а також збирання пакету документів для вчинення правочину купівлі-продажу житлового приміщення, а саме, квартири № 32 , корпус 3, за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 15 в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору факт надання виконавцем замовнику юридичних послуг, передбачених умовами даного договору, фіксується шляхом підписання сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. та 4.3 Договору вартість послуг та умови оплати послуг за Договором складає 10% від вартості реалізованого майна, а саме нежитлового приміщення: квартири № 32, корпус 3, за адресою: м. Київ, вул. Щорса, буд. 15 і можуть бути змінені за згодою сторін. Замовником розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок виконавця. Послуги вважаються наданими після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, який замовник підписує протягом 3 робочих днів з моменту отримання.

Позивач зазначає про те, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та належним чином, в свою чергу, відповідач порушив умови Договору в частині оплати за отримані послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 84 254,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема, Акт виконаних робіт № 12/01/2013 від 31.12.2013 на суму 84 254,00 грн, підписаний уповноваженими представниками обох сторін, судом встановлено, що позивачем були належним чином виконані покладені на нього Договором обов'язки.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості за Договором в розмірі 84 254,00 грн, в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

Таким чином, враховуючи те, що первинними документами підтверджено факт надання послуг позивачем за Договором, а відповідачем не доведено протилежного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 84 254,00 грн.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 623,09 грн трьох відсотків річних, 67 318,95 грн інфляційних втрат та 45 848,03 грн пені.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг виконавця, передбачених даним договором, при простроченні проведення розрахунків за Договором з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначені суми. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 5 623,09 грн та інфляційні втрати в розмірі 67 318,95 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, зокрема, періоди її нарахування, суд дійшов до висновку, що вони не відповідають вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зокрема, позивач визначив, що періодом нарахування пені є 10.01.2014 - 27.08.2015, тобто 594 дні, що є більшим, ніж 6 місяців.

Здійснивши власний розрахунок пені, врахувавши положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 39 497,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення суми боргу за Договором 1-1/03-13 від 01.10.2013 в розмірі 203 044,07 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 196 693,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Представництва «Зосімал Інвестмент Лімітед» (01014, м. Кїв, вул. Сергія Струтинського, 8; ідентифікаційний код: 26617366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова гарантія» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 144 Б, офіс 207; ідентифікаційний код: 37616368) заборгованість в розмірі 84 254 (вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 00 коп., три відсотки річних в розмірі 5 623 (п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн 09 коп, інфляційні втрати в розмірі 67 318 (шістдесят сім тисяч триста вісімнадцять) грн 95 коп. та пеню в розмірі 39 497 (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 81 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Представництва «Зосімал Інвестмент Лімітед» (01014, м. Кїв, вул. Сергія Струтинського, 8; ідентифікаційний код: 26617366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова гарантія» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 144 Б, офіс 207; ідентифікаційний код: 37616368) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 950 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 41 коп.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О.В. Нечай