Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/5944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/5944/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі»

до Приватного підприємства «Добрострой груп»

про стягнення заборгованості 69 733,92 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Котович О.А., керівник;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Добрострой груп» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 69 733,92грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/5944/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

У судове засідання 18.05.2016 керівник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5944/16 від 04.04.2016 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5944/16 від 04.04.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладено на 01.06.2016.

26.05.2016 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 01.06.2016 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.06.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галаксі» (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Добрострой груп» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 27 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне володіння) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 та 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору товар постачається постачальником згідно заявок покупця. Ціна по кожному найменуванню товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та містить в собі податок на додану вартість.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язується повністю розраховуватись з постачальником протягом 10 банківських діб з моменту поставки.

Позивач зазначає суду про те, що протягом дії Договору поставив відповідачу товар, на загальну суму 140 089,48 грн, в свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату даного товару, внаслідок чого, у відповідача обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 62 889,49.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № Лс00000000000099 від 19.11.2015 на суму 7 600,00 грн, № 00000117 від 23.11.2015 на суму 9 900,00 грн, № 00000137 від 27.11.2015 на суму 29 250,00 грн, 00000007 від 01.12.2015 на суму 31 500,00 грн, 00000000000078 від 15.12.2015 на суму 9 000,00 грн, № 00000058 від 11.12.2015 на суму 7 600,80 грн, № 00000033 від 13.01.2016 на суму 4 500,00 грн, № 00000105 від 22.12.2015 на суму 9 000,00 грн, № 00000021 від 05.02.2016 на суму 6 899,40 грн, № Сч00000000000063 від 21.01.2016 на суму 9 199,20 грн, № 00000023 від 08.02.2016 на суму 4 599,60 грн, № Лт00000000000055 від 12.02.2016 на суму 919,92 грн, № 00000079 від 18.02.2016 на суму 1 379,88 грн, № 00000098 від 23.02.2016 на суму 1 379,88 грн, № Бе00000000000009 від 01.03.2016 на суму 7 360,00 грн підтверджено факт поставки товару відповідачу на загальну суму 140 089,48 грн, який всупереч умовам Договору не здійснив оплати за нього в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви документи є належними та допустимими доказами в розумінні статей 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений за вищезазначеними накладними товар у розмірі 62 889,48 грн.

Проте, позивачем не було надано суду первинних документів на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар, при цьому, позивачем при складенні позовної заяви були допущені помилки, зокрема, було зазначено про поставку товару на суму 140 089,48 грн та здійснення відповідачем часткової оплати на суму 430 614,24 грн. При відніманні від суми коштів за поставлений товар кошти, сплачені відповідачем, виходить від'ємний показник.

Враховуючи вищевикладене, суд, згідно ст. 75 ГПК України керується наявними у матеріалах документами, зокрема, копіями накладних та розрахунком, здійсненим позивачем, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем з поставлений товар складає 62 888,68 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 62 889,48 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 62 888,68 грн.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 6 209,49 грн., інфляційні втрати в сумі 324,48 грн, 3% річних в сумі 310,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням скорегованого судом розміру основної заборгованості за поставлений товар, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 324,48 та 3% річних в сумі 310,35 грн.

Щодо того, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача не зменшився пропорційно зменшеному розміру заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, судом встановлено, що, враховуючи те, що розмір основної заборгованості, встановлений судом є меншим, ніж той, що був визначений позивачем, розмір інфляційних нарахувань є більшим, ніж було розраховано позивачем.

Проте, враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 83 ГПК України, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та, відповідно, стягнення більшої суми інфляційних втрат, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 324,48 грн підлягають задоволенню.

Згідно з п. 9.1 Договору покупець за даним Договору несе наступну відповідальність: за порушення терміну оплати за товар, передбаченому в п. 4.1 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої за кожен день затримки платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, судом здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням положень чинного законодавства та з урахуванням визначеного судом розміру основної заборгованості, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 403,02 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, з урахуванням пені, 3 % річних, інфляційних втрат в загальному розмірі 69 733,92 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 67 926,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Добрострой груп» (02095, м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 357; ідентифікаційний код: 35167537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі» (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1; ідентифікаційний код: 32488104) заборгованість в розмірі 62 888 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 68 коп., 3 % річних в розмірі 310 (триста десять) грн 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн 48 коп., пеню в розмірі 4 403 (чотири тисячі чотириста три) грн 02 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Добрострой груп» (02095, м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 357; ідентифікаційний код: 35167537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаксі» (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1; ідентифікаційний код: 32488104) судовий збір в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 28 коп.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О.В. Нечай