Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/9937/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/9937/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доГромадської організації "Громадянська палата міста Києва" простягнення 10 611 грн 57 коп. Представники: від позивача: Боката А.В. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.05.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Громадської організації "Громадянська палата міста Києва" про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги у розмірі 5 966 грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 053 грн 42 коп. та 3 % річних у розмірі 591 грн 69 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати фактично отриманих комунальних послуг (опалення) за період з 01.11.2012 по 31.07.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 5 966 грн 46 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 053 грн 42 коп. інфляційних втрат та 591 грн 69 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9937/16, розгляд справи призначено на 21.06.2016.

17.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

У судове засідання 21.06.2016 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до пункту 3.1 статуту Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, затвердженого рішенням ХХІІ сесії Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання від 29.09.2009 № 399, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва створене з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади дніпровського м. Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 3.2.2 статуту предметом діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення на підставі укладених договорі між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

Судом встановлено, що Громадська організація "Громадянська палата міста Києва" займає приміщення за адресою: м. Київ, вул. Азейбаржанська, 8-Б, загальною площею 111,60 кв.м.

Позивач, на підставі договору на послуги та водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003, укладеного з Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", та договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430025 від 01.10.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надавав відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Азейбаржанська, 8-Б (пропорційно займаній площі) комунальні послуги, а тому числі послуги з холодного водопостачання та центрального опалення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Відповідно до частини 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом встановлено, що за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

фактично були надані комунальні послуги (холодне водопостачання, опалення) Громадської організації "Громадянська палата міста Києва" за адресою: м. Київ, вул. Азейбаржанська, 8-Б, (загальною площею 111,60 кв.м.) на загальну суму 5 966 грн 46 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями розробок по госпрозрахунку на споживання опалення та холодного водопостачання та на підставі чого позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати фактично отриманих комунальних послуг (опалення та холодне водопостачання) за період з 01.11.2012 по 31.07.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за фактично отримані комунальні послуги у розмірі 5 966 грн 46 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати комунальних послуг на суму 5 966 грн 46 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати фактично отриманих комунальних послуг (опалення, гаряче та холодне водопостачання) за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 5 966 грн 46 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 5 966 грн 46 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитих комунальних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 4 053 грн 42 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 01.11.2012 по 31.03.2016, та 3 % річних у розмірі 591 грн 69 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 01.11.2012 по 30.04.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання з оплати фактично отриманих комунальних послуг (опалення, гаряче та холодне водопостачання) за період з 01.11.2012 по 31.03.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 053 грн 42 коп. інфляційних втрат та 591 грн 69 коп. 3 % річних, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Громадянська палата міста Києва" (02090, м. Київ, вул. Празька, буд. 18, ідентифікаційний код 33884019) на користь Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 5 966 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 053 (чотири тисячі п'ятдесят три) грн 42 коп., 3 % річних у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.06.2016

Суддя Н.Б. Плотницька