Рішення

від 15.06.2016 по справі 915/480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 915/480/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/29 від 03.02.2016 року,

від відповідача: ОСОБА_2, керівник,

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 04/1155 від 26.12.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» (ідентифікаційний код 39589483),

54003, м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), 159,

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торгівельний дім В«Тропік ОйлВ» (ідентифікаційний код 33188466),

54046, м. Миколаїв, вул. Целінна, 22-Б,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (ідентифікаційний код 05410263),

54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159,

про стягнення грошових коштів в сумі 15 230,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торгівельний дім В«Тропік ОйлВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» , в якому, з урахуванням заяви від 07.06.2016 року, просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 15 230,30 грн., з яких: 12 679,61 грн. - основний борг за типовим договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № 2015/ТП-КП-1120875 від 20.07.2015 року за період з вересня по грудень 2015 року; 2 121,35 грн. - пеня; 144,83 грн. - 3% річних; 284,51 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою суду від 25.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.05.2016 року.

Ухвалою суду від 25.05.2016 року розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи.

07.06.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2016 року.

15.06.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив зменшити розмір пені.

В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

До 26.06.2015 року договір на газопостачання був укладений між відповідачем та третьою особою ОСОБА_4 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (далі - ПАТ ГГ В«МиколаївгазВ» ). В період дії договірних відносин з третьою особою переплата відповідача за надані послуги з газопостачання склала 12 836,19 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що борг перед Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» в нього відсутній. Крім того, відповідачем зазначено, що з грудня 2015 року підприємство перейшло на інший вид опалення.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що підприємство фактично не користувалось газом у вересні-жовтні 2015 року, а тому нарахування фактичних втрат в мережі за вказаний період вважає безпідставним.

Представник третьої особи вважав позов таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» (далі - позивач, постачальник), ОСОБА_4 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (далі - третя особа, газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торгівельний дім В«Тропік ОйлВ» (далі - відповідач, споживач) укладено типовий договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом № 2015/ТП-КП-1120875 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (а.с. 8-13)

Відповідно до п. 2.3 Договору у разі розташування комерційного вузла обліку до межі балансової належності об'єктів споживача, витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, віднімаються від обсягу споживання (транспортування) природного газу, визначеного за допомогою комерційного вузла обліку.

У разі розташування комерційного вузла обліку після межі балансової належності об'єктів споживача, витрати і втрати газу, які виникають від межі балансової належності до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до обсягу споживання (транспортування) газу, визначеного за допомогою комерційного вузла обліку.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше третього числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до п. 2.5 Договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів погоджує з газорозподільним/газотранспортним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу.

Відповідно до п. 3.7 Договору постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п. 3.8 Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору в період з вересня по грудень 2015 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 12 697,62 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 18-21).

В порушення умов Договору відповідачем вказана сума оплачена не була.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість за типовим договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № 2015/ТП-КП-1120875 від 20.07.2015 року за період з вересня по грудень 2015 року в сумі 12 679,61 грн. (з врахуванням передплати в сумі 18,01 грн.), тобто в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 144,83 грн. та інфляційних витрат в сумі 284,51 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 04.10.2015 року по 20.04.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в сумі 144,83 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 144,83 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року по кожному окремому зобов'язанню в сумі 284,51 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних витрат судом встановлено, що розрахунок здійснено без урахування положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок інфляційних витрат по кожному окремому зобов'язанню з урахуванням вищезазначених положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» та встановлено, що інфляційні витрати, які підлягають стягненню, складають 195,00 грн., тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Посилання позивача на рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, не приймаються судом, оскільки відповідно до абз. 4 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» вказані рекомендації можуть враховуватися при застосуванні індексації.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 2 121,35 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом четвертим Договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 04.10.2015 року по 20.04.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в сумі 2 121,35 грн. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу по кожному окремому зобов'язанню за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2 121,35 грн. є обґрунтованою.

Щодо усного клопотання відповідача про зменшення розміру пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені мотивовано знаходженням підприємства в стані припинення та відсутністю коштів на рахунках.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 1 100,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача щодо наявності переплати за надані послуги з газопостачання в сумі 12 836,19 грн., яка виникла під час дії договірних відносин відповідача з третьою особою, відхиляються судом, оскільки вказані обставини не стосуються предмету даного спору та виникли на підставі іншого договору постачання природного газу.

Відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до третьої особи за захистом своїх прав.

Крім того, відповідно до п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовим коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільчого/газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

Судом також відхиляються доводи відповідача щодо того, що підприємство фактично не користувалось газом у вересні-жовтні 2015 року, а тому нарахування фактичних втрат в мережі за вказаний період є безпідставним, оскільки відповідно до п. 2.3 Договору витрати газу, які виникають від межі балансової належності до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до обсягу споживання (транспортування) газу. Обсяг фактичних втрат газу у вересні-жовтні 2015 року наведений у Додатку № 2 до Договору В«Розрахунок втрат і витрат природного газу в мережіВ» (а.с. 55).

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 369,87 грн.

Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом України В«Про судовий збірВ» ) ставкою.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торгівельний дім В«Тропік ОйлВ» (54046, м. Миколаїв, вул. Целінна, 22-Б, ідентифікаційний код 33188466, п/р 2600501300485 в ПАТ В«БМ БанкВ» , МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), 159, ідентифікаційний код 39589483, п/р 26036301759524 філія МОУ АТ В«ОщадбанкВ» , МФО 326461):

- 12 679,61 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 61 коп.) - заборгованості за договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № 2015/ТП-КП-1120875 від 20.07.2015 року за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року включно;

- 1 100,00 грн. (одна тисяча сто грн. 00 коп.) - пені;

- 144,83 грн. (сто сорок чотири грн. 83 коп.) - 3% річних;

- 195,00 грн. (сто дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) - інфляційних витрат;

- 1 369,87 грн. (одна тисяча триста шістдесят дев'ять грн. 87 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.06.2016 року.

Суддя В.О. Корицька