Рішення

від 13.06.2016 по справі 914/893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа№ 914/893/16

За позовом: Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, м.Львів

до відповідача: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення 31212,34грн.

за зустрічним позовом: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, м.Львів

про визнання договору неукладеним

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідач: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Суть спору : позов заявлено Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, м.Львів до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів про стягнення 31212,34грн., з яких 17796,35грн. основного боргу, 12226,09грн. індексу інфляції, 1189,90грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 04.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2016р. Ухвалою суду від 11.05.2016р. розгляд справи відкладено на 23.05.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. В судовому засіданні 23.05.2016р. оголошено перерву до 01.06.2016р. для надання можливості представнику позивача ознайомитись з поданим відповідачем відзивом. Ухвалою суду від 23.05.2016р. порушено провадження і прийнято зустрічну позовну заяву Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання договору неукладеним до розгляду спільно з первісним позовом, та призначено до розгляду в судовому засіданні 01.06.2016р. В судовому засіданні 01.06.2016р. оголошено перерву до 13.06.2016р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 13.06.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в червні 2013 року між позивачем та відповідачем - Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради укладено договір, на виконання якого НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ виконано пам'ятко-охоронних робіт на суму 17796,35грн. Проте, відповідач від оплати таких робіт відмовився, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій до стягнення, окрім суми основного боргу, заявлено 12226,09грн. індексу інфляції та 1189,90грн. 3% річних. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2016р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№20913/16 від 17.05.2016р.). Зокрема, зазначив, що зобов'язання із оплати за вказаним договором у Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради не виникли, оскільки такий договір слід вважати неукладеним, відтак, у задоволенні позову просив відмовити. Водночас, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав повністю з підстав, вказаних у ній, ствердивши, що договір, на який посилається позивач за первісним позовом, слід визнати неукладеним, адже останнім не здійснено акцепт оферти, не повернуто примірник договору після підписання, а відтак, його не зареєстровано в органах Державного казначейства. Зустрічний позов просив задоволити.

Проти вимог зустрічної позовної заяви представник відповідача за зустрічним позовом заперечив з мотивів, зазначених у поданих поясненнях (вх.№23068/16 від 01.06.2016р.), зокрема, зазначивши, що договір підписано сторонами в трьох примірниках за безпосередньої участі їх представників, а тому у НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ не було обов'язку із повернення примірника договору. Окрім цього, звернув увагу на те, що закон не пов'язує момент набрання чинності спірним договором із його реєстрацією в органах Державного казначейства. У задоволенні вимог за зустрічним позовом просив відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради (замовник за договором, відповідач по справі) та Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України (виконавець за договором, позивач по справі) підписано договір №08-13-АН на виконання пам'ятко-охоронних робіт від 21.06.2013р., за яким виконавець зобов'язався своїми силами і засобами провести археологічний нагляд на об'єкті «Поточний ремонт вулиці Пекарської» (надалі - роботи) у м.Львові, а саме: спостереження фахівцями-археологами за земляними роботами на площі приблизно 1,0 га у разі виявлення, розчистка, дослідження і фіксація археологічно-архітектурних об'єктів, супутніх їм давніх культурних нашарувань на загальній площі приблизно 32 м.кв. і глибиною до 3,0 м; лабораторно-камеральне опрацювання отриманих матеріалів та написання звіту про результати робіт (п.п. 1.1, 1.1.1, 1.1.2).

Як погоджено сторонами у договорі, вартість робіт щодо проведення археологічних робіт включає в себе відшкодування витрат та плату за виконані роботи і становить 55942,60грн., в тому числі ПДВ 20 % відповідно до кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1). За умовами договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.2.2). Замовник проводить оплату робіт, згідно актів здавання-приймання виконаних робіт протягом 15 робочих днів з моменту його підписання (п.2.3).

Листом №155/13 від 15.11.2013р. НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ передано Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради акт №З здавання-приймання виконаних робіт по договору №08-13-АН від 21.06.2013р. для підписання в 3-х примірниках; накладну №1 від 15.11.2013р. на передачу документації в 3-х примірниках; інформаційний звіт про результати археологічного нагляду в 3-х примірниках та рахунок на оплату №1/08-13-АН. Відмітка на титульному аркуші копії зазначеного листа свідчить про його отримання відповідачем того ж дня.

За умовами договору, по закінченні виконання робіт виконавець подає замовнику акт здавання-приймання виконаних робіт та по накладній звітну документацію у 3 примірниках; четвертий примірник звіту передається виконавцем до наукового архіву Інституту археологи НАН України, а п'ятий - залишається у виконавця (п.4.1). Замовник зобов'язаний прийняти подані виконавцем відповідно до п. 4.1 цього договору звітні документи та акт і протягом 10 календарних днів з дня отримання акта здавання-приймання виконаних робіт підписати його та в строк не пізніше 3 днів з моменту підписання повернути виконавцеві один примірник шляхом надсилання поштою чи особистої передачі (п.4.2). В разі якщо виконані роботи не відповідають умовам цього договору, замовник має право протягом 10 календарних днів подати вмотивовану відмову від приймання робіт. У раз отриманням виконавцем відмови, сторони повинні скласти двосторонній акт з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання (п.4.3).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем акт здавання-приймання виконаних робіт не підписано, хоча докази звернення до позивача із мотивованою відмовою від прийняття - відсутні.

Згідно з вказаним актом здавання-приймання виконаних робіт, вартість фактично виконаних робіт становить 17796,35грн.

Оскільки у встановлений договором строк виконані роботи відповідачем не оплачено, НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ звернулось до нього 24.11.2015р. із претензією щодо перерахування суми заборгованості за договором. У відповідь на вказану претензію Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, листом №33-вих-2540 від 23.12.2015р., повідомила позивача про відмову від проведення оплати за виконані роботи, оскільки їй не повернуто після підписанню другий примірник вищевказаного договору, відтак, його не зареєстровано в органах Держказначейства Личаківського району. А тому, у Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради відсутні правові підстави для проведення будь-яких платежів по договору.

Зважаючи на вищенаведені обставини, НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 17796,35грн. основного боргу, 12226,09грн. індексу інфляції та 1189,90грн. 3% річних.

Водночас, Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради подано зустрічний позов про визнання договору №08-13-АН на виконання пам'ятко-охоронних робіт від 21.06.2013р. неукладеним. Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що 21.06.2013р. між Личаківською районної адміністрацією Львівської міської ради та НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ лише досягнуто згоди щодо укладення договору на виконання пам'ятко-охоронних робіт, а саме проведення археологічного нагляду на об'єкті «Поточний ремонт вулиці Пекарської». Однак, відповідачем за зустрічним позовом другий примірник договору, всупереч вимогам ч.3 ст.180 ГК України, не повернуто Личаківській районній адміністрації після його підписання. Враховуючи це, позивач за зустрічним позовом вважав такий договір неукладеним, оскільки сторони не дійшли повної згоди, що необхідна для набрання юридичної сили угодою згідно з п.8 ст.181 ГК України.

Позивач за зустрічним позовом також звертає увагу на те, що згідно із ст.ст. 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації, й на те, що договори, які укладаються між районною адміністрацією та організаціями, підприємствами тощо підлягають реєстрації в органах Держказначейства Личаківського району, відповідно до «Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», що затверджений наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012р., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.2012р. за № 419/20732 (далі - Положення). Таким чином, враховуючи те, що районна адміністрація є юридичною особою, яка фінансується із міського бюджету, а також те, що усі проплати та виплати здійснюються через державну казначейську службу України у Личаківському районі, то реєстрація договору в органах Держказначейства є обов'язковою умовою та в подальшому підставою для здійснення оплат за умовами договорів. Однак, спірний договір не був зареєстрований в районній адміністрації, в органах Держказначейства, оскільки відповідач за зустрічним позовом не повернув примірник договору після його підписання і Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради вважала його неукладеним у відповідності до вищевикладеного.

Звернення НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ до господарського суду із позовом про стягнення із Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заборгованості за роботи, виконані за договором №08-13-АН на виконання пам'ятко-охоронних робіт від 21.06.2013р., зумовило звернення останньої до суду із зустрічним позовом про визнання такого договору неукладеним.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.3). Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч.5).

Зміст договору, згідно ч.1 ст.627 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши умови підписаного сторонами договору, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду, за яким, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2). Зазначені положення кореспондують нормам ст.180 ЦК України.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено ст.181 ГК України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4). Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5). У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.6). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8).

Відповідно до ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3).

Проаналізувавши умови договору №08-13-АН на виконання пам'ятко-охоронних робіт від 21.06.2013р., суд звертає увагу на те, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.7.1). Цей договір, як зазначено у ньому, складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - один примірник виконавцю, два примірники - замовнику (п.8.7).

Суд звертає увагу на те, що договором чітко визначено момент набрання ним чинності - його підписання сторонами та скріплення печатками. Із копії договору, долученого до матеріалів справи вбачається, що його підписано як НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ, так і Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, а також скріплено їх печатками. Окрім того, такий договір укладено не в двох примірниках, як стверджується у зустрічній позовній заяві, а у трьох. Договір не встановлює зобов'язання виконавця повернути один із його примірників після акцепту оферти, більше того, як вбачається з матеріалів справи, саме позивач був ініціатором укладення договору, звернувшись до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із листом №064/13 від 18.06.2013р., в якому НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ запропоновано відповідачу призупинити проведення земляних робіт і забезпечити укладення договору на проведення археологічного нагляду з виконавцем робіт. Окрім того, в матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем за зустрічним позовом вчинено дії на виконання спірного договору, а саме - виконано передбачені ним роботи. З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав вважати договір не укладеним зважаючи на те, що НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ не здійснено акцепт оферти.

Позивач за зустрічним позовом також стверджує, що вищезазначений договір не зареєстрований після його підписання в журналі реєстрації договорів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Однак, суд не бере до уваги таке твердження, оскільки така реєстрація жодним чином не впливає на встановлений законом порядок набрання договором чинності.

Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1). Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (ч.2).

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що спірний договір не зареєстровано в органах Держказначейства Личаківського району, відтак, його слід вважати неукладеним.

Водночас суд звертає увагу на те, що реєстрація зобов'язання в органах Державного казначейства України не є за своїм змістом державною реєстрацією правочину - підставою для виникнення зобов'язань, а лише реєстрацією вже взятого на себе розпорядником бюджетних коштів зобов'язання, в тому числі, й внаслідок укладення господарського договору.

Відтак, суд вважає, що нездійснення Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, як розпорядником бюджетних коштів, реєстрації бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України, не може вважатись підставою визнання договору №08-13-АН на виконання пам'ятко-охоронних робіт від 21.06.2013р. неукладеним.

З огляду на вищенаведене, зазначений договір з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками є таким, що створює для них взаємні права та обов'язки.

Так, ч.1 ст.854 ЦК України встановлено, що якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її окремих етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт №3 здавання-приймання виконаних робіт по договору отримано Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради 15.11.2013р. З врахуванням строків, встановлених п.п.2.3 та 4.2 договору, останнім днем підписання такого акту, зважаючи на відсутність доказів того, що виконані роботи не відповідають умовам договору, слід вважати 25.11.2013р., а останнім днем оплати за виконані роботи - 16.12.2013р. Відтак, прострочення боржника настало 17.12.2013р.

Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови договору, у зв'язку з відсутністю доказів оплати заборгованості відповідачем, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17796,35грн. обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Суд також зазначає, що така вимога підлягає до задоволення не зважаючи на те, що договором передбачено фінансування робіт за кошти бюджету, виходячи з такого.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість виникла не внаслідок відсутності бюджетних асигнувань, а зважаючи на те, що Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, як розпорядником бюджетних коштів, не здійснено своєчасну реєстрацію бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. також роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Беручи до уваги вищенаведене та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача підлягають 10802,38грн. індексу інфляції, нарахованих за визначений позивачем період з січня 2014 року по лютий 2016 року включно, а також 1189,90грн. 3% річних, нарахованих за визначений позивачем період з 01.01.2014р. п о25.03.2016р. включно, беручи до уваги при проведенні такого підрахунку, що загальна кількість днів у 2016 році становить 366 днів, а не 365, як звично.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; а у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, витрати зі сплати судового збору за звернення до господарського суду із первісним позовом в розмірі 1315,14грн. слід покласти на Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, а в решті - на НДЦ «Рятівна археологічна служба» НАНУ, в той час як витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом слід покласти на Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (м.Львів, вул.К.Левицького, буд.67; код ЄДРПОУ 04056109) на користь Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України (м.Львів, вул.Винниченка, буд.24; код ЄДРПОУ 13800937) 17796,35грн. основного боргу, 10802,38грн. індексу інфляції, 1189,90грн. 3% річних та 1315,14грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти вимог за первісним позовом - відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 21.06.2016р.

Суддя Щигельська О.І.