Рішення

від 14.06.2016 по справі 918/322/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 р. Справа № 918/322/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд-Експо"

про стягнення заборгованості в сумі 23 404,89 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №848 від 24.12.2014р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулось в господарський суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд-Експо" про стягнення заборгованості в сумі 23 404,89 грн., з яких 16 679 грн. 84 коп. основний борг, 1 777 грн. 30 коп. пеня, 1 211 грн. 79 коп. 30% річних, 3 735 грн. 96 коп. збитки.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 12.05.2016р.

Ухвалою суду від 12.05.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р.

В судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у позовній заяві. Представник відповідача в судові засідання 12.05.2016р. та 14.06.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 24, 32).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2014 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд-Експо" (далі - Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі - Постачальник) укладено Договір поставки товару №269/Р14 (далі - Договір; а.с.7-10).

Відповідно до п. 1.1.Договору за умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються у видатковій накладній. Загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Згідно з п. 2.3. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 21 календарних днів з моменту отримання цього товару.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п.2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 % від суми заборгованості (п. 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.6. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання продовжується протягом всього терміну позовної давності.

Згідно з п. 11.4. договору термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

У разі прострочення виконання зобов'язання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості (п. 11.5. договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджено, що на виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 679 грн. 84 коп., що стверджується видатковими накладними №МР 00103617 від 24.11.2015р. на суму 5 273 грн. 32 коп., №МР 00103618 від 24.11.2015р. на суму 5 334 грн. 45 коп., №МР 00107386 від 02.12.2015р. на суму 4 664 грн. 75 коп., №МР 00107224 від 04.12.2015р. на суму 3 407 грн. 32 коп. (а.с.12-16).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Чайка" здійснило оплату товару несвоєчасно та не в повному обсязі - всього сплачено 2 000 грн. 00 коп., що стверджується банківською випискою (а.с. 16).

На підставі п.п. 6.2., 6.4. та 11.5. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 1 777 грн. 30 коп., 30% річних в розмірі 1 211 грн. 79 коп., а також збитки в розмірі 3 735 грн. 96 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, виконаної сторонами за період з 01.01.2015р. по 21.01.2016р. (а.с.17-18).

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, оскільки наявність заборгованості за договором у розмірі 16 679 грн. 84 коп. за поставлений позивачем товар, підтверджена матеріалами справи, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивачем, окремо по кожній накладній та з урахуванням часткової оплати, нараховано пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 1 777 грн. 30 коп., 30% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 211 грн. 79 коп., а також збитки в розмірі 3 735 грн. 96 коп.

Згідно з п.6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п.2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Згідно з п. 11.5. договору у разі прострочення виконання зобов'язання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 177 грн. 30 коп. пені та 1 211 грн. 79 коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача суми збитків в розмірі 3 735 грн. 96 коп., нарахованих за прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів.

У відповідності до п. 6.4. договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 % від суми заборгованості.

Господарський суд вважає, що за своєю правовою природою "збитки", передбачені п.6.4. Договору такими не є, оскільки встановлюються і обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, тому підпадають під визначення неустойки, а саме - штрафу, згідно ст.549 ЦК України, частина друга якої встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Поскільки має місце невиконання оплат за поставлений товар та з урахуванням вищенаведеного, є підставними, відповідно до наведених умов договору і ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України та підлягає задоволенню вимога про стягнення 3 735 грн. 96 штрафу, обрахованого як 20% від сум заборгованості.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 679 грн. 84 коп. заборгованості, 1 777 грн. 30 пені, 1 211 грн. 79 коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами та 3 735 грн. 96 коп. штрафу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд-Експо" (34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, м. Березне, вул. Андріївська, 46А, код ЄДРПОУ 34132220) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 35184264) 16 679 грн. 84 коп. заборгованості, 1 777 грн. 30 коп. пені, 1 211 грн. 79 коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами та 3 735 грн. 96 коп. штрафу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 21В» червня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.