Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/1389/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1389/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська служба замовника", м. Харків про розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі 500000,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 21.04.2016р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська служба замовника", м. Харків, в якому просить суд, з урахуванням прийнятої господарським судом заяви про зміну підстав позову від 07.06.2016р.:

- розірвати договір про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р., укладений між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Харківська служба замовника".

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., що були сплачені в якості попередньої оплати на підставі договору про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р.

- покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2016р. о 12:00 год.

Ухвалами господарського суду від 23.05.2016р., 07.06.2016р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 14.06.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 19509), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 14.06.2016р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про отримання представником відповідача ухвал суду.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 14.06.2016р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 17 лютого 2014 року між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (позивач, замовник) та TOB "Харківська служба замовника" (відповідач, представник) було укладено договір про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю, відповідно до умов якого представник зобов'язується надати інжинірингові послуги, пов'язані із здійсненням господарської діяльності замовника, а саме юридичні консультації, послуги, роботи та інші дії, з оформлення документації необхідної для проведення реконструкції об'єкту та оформлення договору оренди земельної ділянки, розташованої під ним. При цьому, відповідно до положень договору в якості об'єкту визначені виробничі будівлі, розташовані на земельній ділянці орієнтовною площею 3, 625 га за адресою: вул. Лозівська, буд. 8 в м. Харкові.

Відповідно до п. 3.1. договору № 9-14/Ю, виконання представником обов'язків за договором є платним. Сума, що підлягає сплаті Представнику Замовником, а також графік оплати визначені в додатку № 2 до договору.

У відповідності до додатку № 2, а саме Протоколу погодження договірної ціни, п. 1 визначено, що замовник і представник дійшли взаємної згоди, що вартість послуг, передбачених договором, складає 500000, 00 грн.

На виконання умов договору, замовником було здійснено оплату послуг в розмірі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2014 року.

Відповідно до п. 4.1. договору, результати виконання представником кожного етапу обов'язків, передбачених календарним графіком за договором, підтверджується і оформляється двостороннім ОСОБА_3.

Пунктом 4.2. договору визначено, що ОСОБА_3 є письмовим та двостороннім документом, який підтверджує факт належного і повного виконання представником обов'язків. ОСОБА_3, замовник підтверджує, що не має претензій до якості та строку виконання представником зазначених в ОСОБА_3 обов'язків.

Пунктом 5.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України та договору.

Після виконання представником всіх обов'язків за договором, сторони підписують кінцевий ОСОБА_3 про результати виконання обов'язків за договором.

Позивач свої зобов'язання щодо оплати послуг представника виконав в повному обсязі, проте заявником узгоджених в договорі послуг отримано не було.

25.03.2016р. на адресу ТОВ «Харківська служба замовника» позивачем було надіслано лист-повідомлення від 24.03.2016 року за № 237, яким було повідомлено відповідача про розірвання договору внаслідок порушення термінів виконання зобов'язання та виявлення недоцільності для продовження робіт в рамках укладеного договору.

06.04.2016р. на адресу ТОВ «Харківська служба замовника» було повторно надіслано лист-повідомлення від 04.04.2016 року № 273 із долученням до нього ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська служба замовника» та Публічним акціонерним товариством «Харківська бісквітна фабрика».

П. 7.1.2 (підпункти а та б) визначено право замовника на розірвання договору за його ініціативою у разі виявлення об'єктивної недоцільності продовження робіт в рамках договору, а також порушення представником термінів, визначених в календарному графіку більше ніж на місяць.

Враховуючи те, що відповідач не приступив до виконання зобов'язань за договором, жодний акт виконаних робіт на адресу позивача не надходив, а відповідно не є підписаним. А також, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем термін виконання зобов'язань порушено навіть не на місяць, а фактично сплинуло вже понад два роки з моменту укладення даного договору, виявлена об'єктивна недоцільність для продовження робіт за договором, про що відповідача було повідомлено листами від 25.03.2016р., 06.04.2016р.

Станом на 22.04.2016р. відповідач не надав підписаного акту звірки взаємних розрахунків, грошові кошти, отримані в рамках укладеного між сторонами договору грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. замовнику не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на природу укладеного договору про надання інжинірингових послуг вбачається, що предмет договору підряду становить виготовлення речі, її обробка, переробка, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, наслідком діяльності підрядника є створення матеріального результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об'єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім. За договором підряду підрядник зобов'язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику. На відміну від договору підряду, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Отже, під послугами слід розуміти дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату, а у вигляді діяльності самої по собі. Тобто відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає в тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт - річ як самостійне матеріальне благо, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, навіть якщо вони спрямовані на досягнення певних результатів, невід'ємних від самої роботи. Оскільки послуги не завжди мають матеріальний результат, вони не можуть бути передані замовнику по акту з фіксацією кількості та якості, при цьому, оплаті за даним договором підлягає саме діяльність (дії виконавця).

Саме така позиція щодо розмежування договорів підряду та надання послуг була висловлена і в Постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2012 року (справа №04/149-48).

Крім того, згідно із позицією Верховного суду України, що висловлена в Постанові від 08.04.2014 року (справа № 3-7гс14), застосовуючи статті 901, 903 ЦК України, слід враховувати, що зміст предмета послуги згідно умов укладеного сторонами договору може складатися як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій.

Таким чином, вбачається, що в процесі виконання укладеного сторонами договору на надання інжинірингових послуг виконавцем безперечно мали бути досягнені певні результати, причому деякі з таких результатів мали бути матеріалізованими, принаймні у вигляді певних документів юридичного та технічного характеру.

Враховуючи викладене вище, укладений сторонами договір про надання інжинірингових послуг слід кваліфікувати саме як договір про надання послуг, а не договір підряду.

Разом з тим, не можна залишити поза увагою, що хоча договір, з якого виникли спірні правовідносини, і є договором про надання послуг, однак він побудований за моделлю зобов'язання про досягнення результату, адже сторонами було передбачено в договорі певний корисний, в тому числі матеріалізований, ефект, результат від дій виконавця, що мали вчинятись на виконання відповідного договору. Проте саме виконавцем такий корисний ефект (результат послуг) не був забезпечений, виконавець навіть не приступив до здійснення будь-яких дій, спрямованих на досягнення даного ефекту.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до матеріалів справи, 17 лютого 2014 року між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (позивач, замовник) та TOB "Харківська служба замовника" (відповідач, представник) було укладено договір про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю, відповідно до умов якого представник зобов'язується надати інжинірингові послуги, пов'язані із здійсненням господарської діяльності замовника, а саме юридичні консультації, послуги, роботи та інші дії, з оформлення документації необхідної для проведення реконструкції об'єкту та оформлення договору оренди земельної ділянки, розташованої під ним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

У відповідності до додатку № 2, а саме Протоколу погодження договірної ціни, п. 1 визначено, що замовник і представник дійшли взаємної згоди, що вартість послуг, передбачених договором, складає 500000, 00 грн.

На виконання умов договору, замовником було здійснено оплату послуг в розмірі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2014 року.

Таким чином, позивач свої зобов'язання щодо оплати послуг представника виконав в повному обсязі, проте заявником узгоджених в договорі послуг отримано не було.

Як свідчать матеріали справи, на адресу відповідача неодноразово надсилалися листи, в яких позивач повідомляв про свій намір щодо розірвання договору, а також ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків.

Пунктом 7.1.2 (підпункти а та б) договору визначено право замовника на розірвання договору за його ініціативою у разі виявлення об'єктивної недоцільності продовження робіт в рамках договору, а також порушення представником термінів, визначених в календарному графіку більше ніж на місяць.

Враховуючи те, що відповідач навіть не приступив до виконання зобов'язань за договором, жодний ОСОБА_3 виконаних робіт на адресу позивача не направив, а відповідно не є підписаним. Також, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем було порушено термін виконання зобов'язань за договором від 17.02.2014р., враховуючи те, що відповідач до цього часу не виконав умови укладеного сторонами договору, вимога позивача про розірвання договору про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р., укладеного між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Харківська служба замовника", є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 903 ЦК України виконавець послуг у разі неможливості виконати договір має право вимагати від замовника плати за відповідним договором лише тоді, коли така неможливість виникла з не з вини виконавця або ж з вини замовника. Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем укладеного сторонами договору про надання інжинірингових послуг з вини позивача (замовника), а так само про відсутність вини виконавця у такому невиконанні укладеного сторонами договору.

За таких умов сплачена позивачем платіжним дорученням від 20.02.2014 року сума грошових коштів в розмірі 500000,00 грн., що були сплачені в якості попередньої оплати на підставі договору про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р., , підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" законодавчо обґрунтовані, доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Харківська бісквітна фабрика" ( 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, код ЄДРПОУ 00377265) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська служба замовника" (61051, м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, код ЄДРПОУ 35590144).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська служба замовника" (61051, м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, код ЄДРПОУ 35590144) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" ( 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, код ЄДРПОУ 00377265) грошові кошти в розмірі 500000,00 грн., що були сплачені в якості попередньої оплати на підставі договору про надання інжинірингових послуг № 9-14/Ю від 17.02.2014р. та судові витрати в розмірі 8878,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1389/16