Постанова

від 14.06.2016 по справі 922/5687/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 922/5687/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1085 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.15 у справі

за позовом ТОВ "КСТ Груп Україна", м. Київ,

до ТОВ "ОІЛ ІСТ", с. Комуніст,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна", м. Київ (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ІСТ", с. комуніст Харківської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості у розмірі 194766,45грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №5-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів від 26.01.2015.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року (суддя Калантай М.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ІСТ" (62483, Харківська область, Харківський район, селище Комуніст, Учбове містечко ХНАУ, буд.11, код ЄДРПОУ 39454752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд.67, код ЄДРПОУ 35122124) 193402,00грн. основного боргу, 1364,45грн. 3% річних, а також 2921,50грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості викласти суду свою правову позиції щодо господарського спору та подати заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Також відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній просить відновити можливість (право) на подання такої заяви та застосувати строки позовної давності до поданого позову.

Представник позивача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якій проти її доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26 січня 2015 року між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 5-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів (далі за текстом - Договір), за умовами якого замовник доручив, а експедитор зобов`язався від свого імені і за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

Згідно пункту 2.2.1 Договору відповідач зобов'язався завчасно подавати заявки на планові перевезення, а Позивач у свою чергу згідно пункту 2.1.1 Договору зобов'язаний на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого відповідачем за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджувати із відповідачем маршрут і умови перевезення вантажу.

Згідно пункту 3.1 Договору відповідач здійснює 100% попередню оплату у розмірі заявленого об'єму перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставлених рахунків упродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня виставлення рахунку.

За умовами Договору відповідач направив позивачу заявку на перевезення до договору № 5-ЗТЕ від 26.01.2015, якою передбачено надання позивачем послуг за маршрутом Глобино (Україна) - Хамза (Республіка Узбекистан).

Позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги залізничним транспортом згідно вищевказаної заявки по маршруту Глобино (Україна) - Хамза (Республіка Узбекистан), що підтверджується товарно-транспортною накладною.

Згідно рахунку №1795 від 07.07.2015 вартість послуг склала 193402,00грн.

Як зазначив позивач у позові, він направляє своїм клієнтам рахунки засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Таким чином, відповідач мав оплатити послуги за Договором не пізніше 14.07.2015, однак свого обов'язку не виконав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №601 від 28.07.2015 щодо погашення заборгованості у розмірі 193402,00грн. Відповідь на дану претензію не отримано, оплату відповідачем не здійснено.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 193402,00грн. основного боргу та 1364,45грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих за Договором послуг на загальну суму 193402,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідач не надав доказів погашення даної заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 193402,00грн. основного боргу є такими, що відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 1364,45грн. 3% річних.

Доводи апеляційної скарги щодо існування усних домовленостей щодо ціни надання послуг за договором не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не повідомлявся належним чином про дати та час судових засідань, колегія суддів зазначає наступне.

Так, адресована відповідача кореспонденція направлялась судом на адресу: 62483, Харківська область, Харківський район, селище Комуніст, Учбове містечко ХНАУ, буд. 11. Вказана адреса, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є адресою відповідача та зазначена позивачем в позовній заяві.

За вказаною адресою відповідачу направлялись копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які повернулися до місцевого господарського суду з відміткою підприємства зв'язку про закінчення терміну зберігання.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом здійснено належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у даній справі, проте відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Враховуючи зазначене, та те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення у практиці Верховного Суду України, зокрема, в Постанові від 02.03.2016 року у справі 6-2307цс15.

З огляду на викладене, колегія суддів залишає заяву відповідача про застосування позовної давності без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 21.06.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.