Постанова

від 15.04.2016 по справі 804/16513/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 р. cправа № 804/16513/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю представників сторін:

позивача Мешечко О.Л.

відповідача Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002332205 від 23.09.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р. -

в с т а н о в и в:

24 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.12.2015 р. (т.1. а.с. 16, т. 3 а.с. 211), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

- № 0001372205 від 23.06.2015 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 17 415 грн.;

- № 0002332205 від 23.09.2015 р., яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 312 942 грн.;

- № 0002342205 від 23.09.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 183 748, 75 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 146 999 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 36 749, 75 грн.;

- № 0002352205 від 23.09.2015 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 294, 50 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 72 863 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 36 431, 5 грн.;

- № 0002332205 від 17.12.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 077 000 грн.;

- № 0002342205 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 041, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 2 433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 608, 25 грн.;

- № 0002352205 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 417, 5 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 2 945 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 1 472, 5 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту планової виїзної перевірки № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р., що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002322203 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 23.09.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., а також з висновками акту позапланової виїзної перевірки № 822/04-67-22-05/32724088 від 27.08.2015 р., що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р., оскільки вважає їх помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснених позивачем правочинів, та зробленими податковим органом без достатнього вивчення первинної бухгалтерської документації позивача. Порушення, встановлені податковим органом по взаємовідносинам з контрагентами позивача, а саме, ТОВ Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера Контракт», ТОВ «Відар ТД», на думку позивача, базуються на висновках щодо нереальності господарських операцій, заснованих на результатах аналізу податкової звітності зазначених контрагентів, а також на висновках про те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження факту поставки товарів (надання послуг) з боку зазначених контрагентів-постачальників, є лише паперовими носіями та не підтверджують реальність господарських операцій. При цьому, позивач вважає, що відповідачем в акті перевірки не наведено обґрунтувань з посиланням на докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ «Онікс», були б направлені на отримання податкової вигоди або не були б обумовлені економічними причинами, пов'язаними з отримання доходу від підприємницької діяльності. Крім того, стверджує, що відповідачу надавалась під час перевірки вся первинна документація бухгалтерського та податкового обліку, аналіз якої у акті перевірки відсутній. Посилання ж відповідача на неналежне заповнення товарно-транспортних накладних, на думку позивача, не може вважатись підставою для визнання нікчемними правочинів, з огляду на наявність інших обов'язкових для підтвердження господарської діяльності первинних документів, які заповнено відповідно до вимог податкового законодавства та вимог бухгалтерського обліку. Також, позивач зауважує, що висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів, оскільки нікчемність правочинів позивача з його контрагентами відповідачем з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, не доведена. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про заниження ТОВ «Онікс» податку на прибуток на суму 114 753 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкових витрат сум нарахованих відсотків по позиці, отриманій від нерезидента - власника «Global Investment (London) LTD» за договором позики, оскільки сума, яку позивач відніс у зменшення об'єкту оподаткування, знаходиться в межах ліміту, встановленого ст. 141.2 ПК України. Також, позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення від'ємного значення з податку на прибуток у зв'язку з невключенням до складу матеріальних цінностей, отриманих безоплатно, оскільки позивачем в січні 2014 року не здійснювалась реалізація сідлового тягачу MAN TGS 26.360 6 Х2-2, а лише у квітні 2014 року отримано передплату у сумі 1 077 000 грн. за договором з ТОВ «Вессель-Україна-АГ», із формуванням зобов'язання з ПДВ. Крім того, позивач оскаржує висновки акту перевірки щодо непроведення у деклараціях з ПДВ коригувань податкового кредиту на суму 12 685 грн., зроблені на підставі камеральної звірки бази з контрагентом - ТОВ «ВАРЗ», без дослідження первинних документів позивача по даним взаємовідносинам. Посилаючись на зазначене, позивач просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача у повному обсязі (т.1. а.с. 4-16).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р. В ході перевірки було встановлено, що позивач протягом 2013-2014 років мав господарські відносини з ризиковими суб'єктами господарювання, а саме: ТОВ Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера Контракт», ТОВ «Відар ТД», які не були підтверджені з огляду на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оприбуткування ТМЦ на складі покупця, відсутності сертифікатів якості та відповідності товарів, у зв'язку з чим, зроблено висновок про віднесення ТОВ «Онікс» до складу витрат вартість ТМЦ та отриманих послуг від вказаних контрагентів по паперовим носіям, які не мають статусу первинних документів, на загальну суму 112 500 грн. Також, під час проведення перевірки встановлено завищення позивачем суми нарахованого відсотку по позиці, отриманій від приватної кампанії «Global Investment (London) LTD», завищення податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод», а також заниження податку на прибуток, у зв'язку з невключенням до об'єктів оподаткування прибутку за реалізацію сідлового тягачу MAN TGS 26.360 6 Х2-2 на користь ТОВ «Вессель-Україна-АГ» у 2014 році. Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 3 а.с. 231-236).

В судовому засіданні 15.04.2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс» зареєстровано 13.11.2003 р., та є платником податків, в тому числі, податку на прибуток, податку на додану вартість.

ТОВ «Онікс» здійснює господарську діяльність, пов'язану з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту, оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, торгівлю іншими автотранспортними засобами, наданням в оренду й експлуатацією власного чи орендованого нерухомого майна (т.1. а.с. 139).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі направлень № 103 від 18.03.2015 р., № 104, № 107 від 24.03.2015 р. та наказу від 02.03.2015 р. № 134, згідно із затвердженим планом-графіком проведення планових документальних виїзних перевірок, в період з 18.03.2015 по 29.04.2015 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р. (т.1 а.с. 19-107). Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141 ПК України, внасідок чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 360 305 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 року у сумі 3 129 грн., за 1 півріччя 2012 року у сумі 2 434 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 2 631 грн., за 2012 рік у сумі 49 030 грн., за 2013 рік у сумі 303 081 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 3 495 996 грн.;

- п. 198.6 ст. 198,. п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 78 788 грн., а також завищено від'ємне значення на загальну сум 17 415 грн.;

- п. 160.2 ст. 160 ПК України, що призвело до неперерахування податку з доходу нерезидента, внаслідок чого занижено податок на репатріацію у загальній сумі 101 458, 01 грн.

За результатами перевірки, оформленої актом № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р., відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000242205 від 23.06.2015 р., № 0000252205 від 23.06.2015 р., № 0001442205 від 23.06.2015 р., № 0001362205 від 23.06.2015 р., № 0001382201 від 23.06.2015 р., № 0001392201 від 23.06.2015 р., № 0000262205 від 23.06.2015 р., які не є предметом оскарження в цій справі, та податкове повідомлення-рішення № 0001372205 від 23.06.2015 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 17 415 грн. (т. 2 а.с. 2-8).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, шляхом подання первинної скарги від 07.07.2015 р. (т. 2. а.с. 12-15).

З метою дослідження аргументів, викладених платником податків у первинній скарзі, листом від 07.08.2015 р. № 10604/7/04-36-10-07-09 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Онікс» з оскаржуваних питань.

У зв'язку з чим, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі направлень № 331, № 332 від 11.08.2015 р. та наказу на проведення перевірки № 597 від 10.08.2015 р., згідно листа від 07.08.2015 р. № 10604/7/04-36-10-07-09 ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в період з 11.08.2015 по 19.08.2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Онікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 822/04-67-22-05/32724088 від 27.08.2015 р. (т.1 а.с. 137-239).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141 ПК України, внасідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього у розмірі 152 562 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 року у сумі 3 129 грн., за 1 півріччя 2012 року у сумі 2 434 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 2 631 грн., за 2012 рік у сумі 49 030 грн., за 2013 рік у сумі 95 338 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 1 389 942 грн.;

- п. 198.6 ст. 198,. п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 78 788 грн., а також завищено від'ємне значення на загальну сум 17 415 грн.

На підставі висновків вказаного акту, рішенням ДФС у Дніпропетровській області від 04.09.2015 р. № 7861/10/04-36-10-07-09 скаргу позивача було частково задоволено, скасовано повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0001382201 від 23.06.2015 р., № 0001392201 від 23.06.2015 р., № 0001442205 від 23.06.2015 р., скасовані частково податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0000252205 від 23.06.2015 р. - в частині 263 591,25 грн. збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, № 0001362205 від 23.06.2015 р. - в частині 4 470 грн. збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0000242205 від 23.06.2015 р. - в частині 2 106 054 грн. зменшеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не виступають предметом с пору по даній справи. В іншій частині скарги, в тому числі стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 0001372205 від 23.06.2015 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 17 415 грн. - позивачу відмовлено (т.1 а.с. 240-246).

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято нові податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДФС України у Дніпропетровській області від 04.09.2015 р. № 7861/10/04-36-10-07-09, а саме:

- № 0002332205 від 23.09.2015 р., яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 312 942 грн.;

- № 0002342205 від 23.09.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 183 748, 75 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 146 999 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 36 749, 75 грн.;

- № 0002352205 від 23.09.2015 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109 294, 50 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 72 863 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 36 431, 5 грн.;

- № 0002322203 від 23.09.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 510 грн.;

- № 0002362205 від 23.06.2015 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 17 415 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з повторною скаргою за вих. № 1709/1 від 17.09.2015 р. до Державної фіскальної служби України (т.2. а.с. 36-60).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.11.2015 р. № 24481/8/99-10-01-01-25 встановлено, що підлягає збільшенню: зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 077 000 грн.; сума податку на прибуток на 2 433 грн. та відповідно застосовані штрафні санкції на суму 608, 25 грн., сума ПДВ на 2 945 грн. та відповідно застосовані штрафні санкції на суму 1 472,5 грн., визначені в податкових повідомлення-рішеннях від 23.09.2015 р. № 0002332205, № 0002342205, № 0002352205. Також, за результатами перевірки скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2015 р. № 0002362205, у зв'язку з тим, що сума, зазначена у податковому повідомленні-рішенні № 0001372205 від 23.06.2015 р. про зменшення від'ємного значення з ПДВ на 17 415 грн., не змінювалась. Податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002322203 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 23.09.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р., залишено без змін (т. 2 а.с 115-120).

За результатами розгляду повторної скарги, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДФС України від 18.11.2015 р. № 24481/8/99-10-01-01-25, а саме:

- № 0002332205 від 17.12.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 077 000 грн.;

- № 0002342205 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 041, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 2 433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 608, 25 грн.;

- № 0002352205 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 417, 5 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 2 945 грн., за штрафними (фіна6нсовими) санкціями - на суму 1 472, 5 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суд із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо спірних взаємовідносин, що відбулись у січні 2014 року між ТОВ «Онікс» та ТОВ «Вессель Україна-АГ», суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Онікс» у якості продавця та ТОВ «Вессель Україна-АГ» у якості покупця було укладено договір поставки № 14/01-1 від 14.01.2014 р., предметом якого є сідловий тягач MAN TGS 26.360 6 Х2-2 (т.3 а.с. 147-150).

Відповідно до п. 5 зазначеного договору поставки, право власності на поставлений товар переходить від продавця до покупця з дати підписання акту прийому-передачі товару. Датою постачання товару при цьому вважається дата складання акту прийому-передачі товару.

На підтвердження здійснення зазначених господарських правовідносин, позивачем надано до перевірки наступні документи: рахунок на оплату № 14/01-1 від 14.01.2014, платіжне доручення № 687 від 14.01.2014, податкову накладну № 68 від 14.01.2014 на суму 1 077 000 грн. (т.3 а.с. 151-154).

На підставі податкової накладної, виписаної на адресу ТОВ «Вессель Україна-АГ» на суму 1 077 000 грн. , позивачем було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року.

В той же час, згідно акту звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2014 р. між ТОВ «Онікс» та ТОВ «Вессель Україна-АГ» за договором поставки № 14/01-1 від 14.01.2014 р., станом на 31.12.2014 р. фінансове зобов'язання на суму 1 077 000 грн. за платіжним дорученням № 687 від 14.01.2014 з боку ТОВ «Вессель Україна-АГ» не виконано та перебуває у стані кредиторської заборгованості контрагента-покупця перед продавцем.

У зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки акт прийому-передачі товару був відсутній та грошове зобов'язання за поставку товару перед ТОВ «Онікс» виконано не було, позивачем не віднесено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 077 000 грн. до складу доходів підприємства за звітний податковий період 2014 року.

Натомість, податковий орган за результатами проведеної перевірки прийшов до висновку про заниження позивачем суми доходу від господарської діяльності у розмірі 1 077 000 грн., пов'язаною з реалізацією на користь ТОВ «Вессель Україна-АГ» сідлового тягачу MAN TGS 26.360 6 Х2-2, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання даного товару ТОВ «Онікс» у перевіряємому періоді.

При цьому, податковим органом не взято до уваги доводи позивача щодо відсутності на момент проведення перевірки факту реалізації зазначеного товару на користь ТОВ «Вессель Україна-АГ», а також наявність у даного контрагента кредиторської заборгованості перед ТОВ «Онікс» у розмірі 1 077 000 грн.

Зазначені доводи податковим органом не перевірено, зустрічна звірка з ТОВ «Вессель Україна-АГ» на предмет складання акту прийому-передачі поставленого товару та відображення цих правовідносин у даних бухгалтерського обліку зазначеного контрагента-покупця не проведена.

Також, в актах перевірки № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р. та № 822/04-67-22-05/32724088 від 27.08.2015 р. відсутні дані, які б вказували на перевірку податковим органом факту перебування сідлового тягачу MAN TGS 26.360 6 Х2-2 на балансі ТОВ «Онікс», а висновки щодо безоплатного отримання даного сідлового тягача зроблено виключно на підставі невідповідності марки придбаного ТОВ «Онікс» вантажного фургону MAN TGS 26.430 6 Х2-2 у 2012 році марці реалізованого на адресу ТОВ «Вессель Україна-АГ» сідлового тягача.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо отримання ТОВ «Онікс» безоплатної фінансової допомоги за 2014 рік у розмірі 1 077 000 грн., яка не була включена позивачем до складу доходів підприємства у звітному періоді, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0002332205 від 17.12.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 077 000 грн., підлягає скасуванню.

Щодо спірних взаємовідносин ТОВ «Онікс» із суб'єктами господарювання, витрати з вартості ТМЦ та отриманих послуг по яким за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. віднесено позивачем до складу витрат у податкових деклараціях відповідного звітного періоду, а саме: ТОВ «Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера контакт», ТОВ «Відар ТД», суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу витрат у періоді з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. віднесено вартість ТМЦ, отриманих від ТОВ «Термолюкс-ВК» на загальну суму 135 000 грн. на підставі договору від 22.05.2013 р. № 2205/01-2013, згідно якого ТОВ «Термолюкс-ВК» зобов'язувалось виконати на користь ТОВ «Онікс» монтажні та пусконалагоджувальні роботи з вентиляції та кондиціювання споруди за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сільська рада Чумаківська, автодорога Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, 24 км.

На підтвердження факту виконання зазначених робіт, позивачем до перевірки податковому органу надано наступні документи: видаткову накладну № 2307/01 від 23.07.2013, акт здачі-прийняття робіт № 1112/01 від 11.12.2013, № 2307/01 від 23.07.2013, податкову накладну № 35 від 23.05.2013 (т.2 а.с. 177-181, т.4 а.с. 18-23).

Згідно даних податкового обліку, зазначений контрагент на момент вчинення зазначених правовідносин мав право здійснювати господарську діяльність, пов'язану з монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, мав найманих працівників та був зареєстрованим як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 19.12.2006 р.

Згідно довідки від 11.04.2016 р., наданої позивачем, вартість системи опалення, що обліковується на балансі ТОВ «Онікс», складає 255 649 грн. (т.4 а.с. 24).

Крім того, за даними податкового обліку, фактичне місце знаходження ТОВ «Онікс» зареєстровано за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сільська рада Чумаківська, автодорога Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, 24 км.

Зазначені обставини у їх сукупності підтверджують зв'язок придбаних позивачем послуг з власною господарською діяльністю, а також правомірність віднесення коштів за договором з виконання робіт ТОВ «Термолюкс-ВК» на користь позивача до складу витрат у звітному періоді.

Також, в період часу з 01.01.2012 по 31.12.2014 позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ, отриманих від ТОВ «Антарекс-Плюс» за поставлений від даного постачальника товар, а саме: пруток БрА9Ж4 на суму 1 760 грн.

При цьому, зважаючи на невеликий об'єм та одиничність факту поставки даного товару, угода в письмовій формі між ТОВ «Онікс» та ТОВ «Антарекс-Плюс» не укладалась, а розрахунки за даною операцію проведено на підставі рахунку на оплату товару від 19.03.2013 № 17, що не суперечить чинному законодавству.

При цьому, факт поставки товару підтверджено первинними документами, наданими позивачем на адресу податкового органу під час проведення перевірки, а саме: видатковою накладною № 173 від 19.03.2013 р., податковою накладною № 8 від 19.03.2013 р. (т.4 а.с. 25).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Антарекс-Плюс» на момент здійснення господарської операції перебувало на податковому обліку, мало найманих працівників та здійснювало фінансово-господарську діяльність, пов'язану, в тому числі, з торгівлею запчастинами та іншими матеріалами.

Використання зазначених товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарську діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту, оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Також, в період часу з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість послуг, отриманих від ТОВ «Аріалпромбуд» по виконанню робіт за договором № 27 від 10.01.2013 р. на загальну суму 3 880 грн.

Згідно умов даного договору, ТОВ «Аріалпромбуд» на замовлення ТОВ «Онікс» виконувало роботи з рихтування та фарбування верхньої частини автомобілю НОМЕР_14 у січні 2013 року (т.2 а.с. 184).

На підтвердження здійснення господарських відносин, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкову накладну № 34 від 22.01.2013, акт приймання виконаних робіт від 22.01.2013, рахунок-фактуру № 34 від 22.01.2013, платіжні доручення, якими підтверджено факт оплати робіт на суму 3 480 від 22.01.2013 та 400 грн. від 28.01.2013 (т. 2 а.с. 182-183).

Замовлення виконання ТОВ «Онікс» зазначеного виду робіт у ТОВ «Аріалпромбуд» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту, а також відповідає неосновній діяльності за ВЕД (49.41) контрагента ТОВ «Аріалпромбуд», пов'язаній з вантажним автомобільним транспортом.

За даними податкового обліку, ТОВ «Аріалпромбуд» на час спірних правовідносин та до лютого 2014 року здійснювало свою господарську діяльність та перебувало на обліку як платник податку на додану вартість.

Також, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість послуг, отриманих від ТОВ «Лафіс Трейд» по виконанню робіт за договором № 0220/1 від 20.02.2013 р. на загальну суму 8 750 грн.

Згідно умов даного договору, ТОВ «Лафіс Трейд» на замовлення ТОВ «Онікс» виконувало роботи з технічного обслуговування токарного верстата Sinus у лютому-березні 2013 року (т.2 а.с. 185).

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкову накладну № 1902 від 20.02.2013, акт приймання виконаних робіт від 01.03.2013 № 0301/01, рахунок-фактуру № 0220 від 20.02.2013 р. (т.2 а.с. 187-189).

Замовлення виконання ТОВ «Онікс» зазначеного виду робіт у ТОВ «Лафіс Трейд» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

За даними податкового обліку, ТОВ «Аріалпромбуд» на час спірних правовідносин та до лютого 2014 року здійснювало свою господарську діяльність та перебувало на обліку як платник податку на додану вартість.

Також, в період часу з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ (автозапчастин), отриманих від ТОВ «Таурус Плюс» за договором поставки товару від 01.12.2011 р. № 4, згідно умов якого, ТОВ «Таурус Плюс» зобов'язувалось поставити на адресу ТОВ «Онікс» автомобільні запчастини в асортименті.

За даними документів бухгалтерського обліку, на адресу позивача у лютому 2012 року було поставлено товар, а саме: сайлентблоки, втулки кабіни, втулки ресорні, втулки стабілізатору, полувтулки стабілізатору, реактивні тяги, гальмівні колодки та ін. на загальну суму 7 970 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкові накладні № 270102 від 27.01.2012, № 20217 від 02.02.2012, № 60227 від 06.02.2012, № 220219 від 22.02.12, № 170223 17.02.2012, видаткові накладні № 27011 від 27.01.2012, № 22022 від 22.02.2012, № 17021 від 17.02.2012, № 2022 від 02.02.2012, № 6023 від 06.02.2012, рахунки-фактури № 27011 від 27.01.2012, № 22022 від 22.02.2012, № 17021 від 17.02.2012, № 2022 від 02.02.2012, № 6023 від 06.02.2012 (т.2 а.с. 159-176).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Таурус Плюс» на час здійснення господарської операції перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Використання зазначених товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

Також, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ (автозапчастин), отриманих від ТОВ «Геніус» за договором поставки товару від 03.06.2013 р. № 16.

За даними документів бухгалтерського обліку, на адресу позивача протягом червня-липня 2013 року було поставлено товар: сайлентблоки кабіни, втулки кабіни, втулки ресорні на загальну суму 2 290 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано первинні документи: податкові накладні № 615 від 27.06.2013, № 530 від 08.07.2013, № 532 від 08.07.2013, видаткові накладні № 615 від 27.06.2013, № 530 від 08.07.2013, № 532 від 08.07.2013, рахунки-фактури № 615 від 27.06.2013, № 530 від 08.07.2013, № 532 від 08.07.2013 (т.4 а.с. 32-37).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Геніус» на час здійснення господарської операції перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Використання зазначених товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

Також, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ (автозапчастин), отриманих від ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг» за договором поставки товару від 01.12.2012 р. № 4.

За даними документів бухгалтерського обліку, на адресу позивача протягом січня-березня 2013 року було поставлено товар: сайлентблоки кабіни, втулки кабіни, втулки ресорні, втулки стабілізатору, замки супорту, ремонтний комплект супорту на загальну суму 9 131 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано: податкові накладні № 157 від 04.01.2013, № 172 від 10.01.2013, № 194 від 16.01.2013, № 158 від 05.02.2013, № 34 від 11.03.2013, № 39 від 15.03.2013, видаткові накладні № 157 від 04.01.2013, № 172 від 10.01.2013, № 194 від 16.01.2013, № 158 від 05.02.2013, № 34 від 11.03.2013, № 39 від 15.03.2013, рахунки-фактури № 157 від 04.01.2013, № 172 від 10.01.2013, № 194 від 16.01.2013, № 158 від 05.02.2013 (т.2 а.с. 145-158).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг» на момент здійснення господарської операції перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Використання зазначених ТМЦ у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарську діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

Також, в період часу з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ (автозапчастин), отриманих від ТОВ «Тір Партс Груп» за договором поставки товару від 01.06.2014 р. № 4125/2014, згідно умов якого, ТОВ «Тір Партс Груп» зобов'язувалось поставити на адресу ТОВ «Онікс» запасні частини до транспортних засобів, мастильні матеріали, додаткове обладнання.

За даними документів бухгалтерського обліку, на адресу позивача протягом січня-грудня 2014 року було поставлено товар, а саме: амортизатори підвіски, втулки, ремонтні комплекти, фільтри, підвісні підшипники, тяги, датчики, клапана, фонарі, форсунки, сальника та інші запчастини на загальну суму 375 602 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано: видаткові накладні № 1163 від 04.06.2014, № 1193 від 10.06.2014, № 1204 від 11.06.2014, № 1206 від 12.06.2014, № 1209 від 13.06.2014, № 1242 від 16.06.2014, № 1299 від 23.06.2014, № 1320 від 25.06.2014, № 1331 від 25.06.2014, № 1358 від 28.06.2014, № 1357 від 27.06.2014, № 1195 від 10.06.2014, від 17.06.2014, № 1536 від 16.07.2014, № 1658 від 30.07.2014, № 1458 від 09.07.2014, № 1408 від 03.07.2014, № 1367 від 01.07.2014, № 1437 від 07.07.2014, № 1385 від 01.07.2014, № 1443 від 08.07.2014, № 1972 від 26.08.2014, від 26.08.2014, № 1956 від 22.08.2014, № 1924 від 21.08.2014, № 1745 від 06.08.2014, № 2000 від 27.08.2014, № 2020 від 29.08.2014, № 1731 від 04.08.2014, № 2093 від 06.09.2014, № 2083 від 04.09.2014, № 2122 від 10.09.2014, № 2129 від 10.09.2014, № 2173 від 13.09.2014, № 2177 від 13.09.2014, № 2186 від 15.09.2014, № 2249 від 19.09.2014, № 2331 від 29.09.2014, № 2249 від 24.09.2014, № 2395 від 04.10.2014, 2497 від 17.10.2014, № 2546 від 22.10.2014, № 2535 від 22.10.2014, від 23.10.2014, № 2624 від 01.11.2014, № 2690 від 10.11.2014, № 2685 від 10.11.2014, № 2660 від 07.11.2014, № 2701 від 15.11.2014, № 2764 від 25.11.2014, № 2786 від 27.11.2014, № 2784 від 27.11.2014, № 2837 від 05.12.2014, № 2841 від 08.12.2014, № 2886 від 10.12.2014, № 2890 від 11.12.2014, № 2962 від 25.12.2014; податкові накладні № 42 від 04.06.2014, № 77 від 10.06.2014, № 87 від 11.06.2014, № 84 від 10.06.2014, № 94 від 13.06.2014, № 126 від 16.06.2014, № 193 від 23.06.2014, № 209 від 25.06.2014, № 219 від 25.06.2014, № 246 від 28.06.2014, № 244 від 27.06.2014, № 79 від 10.06.2014, № 134 від 17.06.2014, № 174 від 16.07.2014, № 308 від 30.07.2014, № 92 від 09.07.2014, № 43 від 03.07.2014, № 1 від 01.07.2014, № 72 від 07.07.2014, № 18 від 01.07.2014, № 78 від 08.07.2014, № 286 від 26.08.2014, № 305 від 26.08.2014, № 270 від 22.08.2014, № 242 від 21.08.2014, № 50 від 06.08.2014, № 317 від 27.08.2014, № 342 від 29.08.2014, № 316 від 30.07.2014, № 60 від 06.09.2014, № 50 від 04.09.2014, № 93 від 10.09.2014, № 98 від 10.09.2014, № 143 від 13.09.2014, № 147 від 13.09.2014, № 156 від 15.09.2014, № 226 від 19.09.2014, № 316 від 29.09.2014, № 45 від 04.10.2014, № 155 від 17.10.2014, № 135 від 15.10.2014, № 6 від 01.11.2014, № 69 від 10.11.2014, № 64 від 10.11.2014, № 42 від 07.11.2014, № 81 від 15.11.2014, № 146 від 25.11.2014, № 166 від 27.11.2014, № 164 від 27.11.2014, № 39 від 05.12.2014, № 42 від 08.12.2014, № 86 від 10.12.2014, № 91 від 11.12.2014, № 165 від 25.12.2014; рахунки-фактури № 1279 від 04.06.2014, № 1317 від 10.06.2014, № 1331 від 11.06.2014, № 1327 від 10.06.2014, № 1335 від 12.06.2014, № 1370 від 16.06.2014, № 1443 від 23.06.2014, № 1460 від 25.06.2014, № 1466 від 25.06.2014, № 1498 від 28.06.2014, № 1497 від 27.06.2014, № 1323 від 10.06.2014, № 1384 від 17.06.2014, № 1696 від 16.07.2014, № 1848 від 30.07.2014, № 1606 від 09.07.2014, № 1549 від 03.07.2014, № 1504 від 01.07.2014, № 1577 від 07.07.2014, № 1524 від 01.07.2014, № 1589 від 08.07.2014, № 2173 від 26.08.2014, № 2185 від 26.08.2014, № 2186 від 22.08.2014, № 2130 від 21.08.2014, № 1930 від 06.08.2014, № 2196 від 27.08.2014, № 2189 від 29.08.2014, № 1923 від 30.07.2014, № 2297 від 06.09.2014, № 2277 від 04.09.2014, № 2328 від 10.09.2014, № 2331 від 10.09.2014, № 2373 від 13.09.2014, № 2377 від 13.09.2014, № 2385 від 15.09.2014, № 2455 від 19.09.2014, № 2553 від 29.09.2014, від 24.09.2014, № 2608 від 04.10.2014, від 17.10.2014, № 2782 від 22.10.2014, № 2702 від 15.10.2014, № 2788 від 23.10.2014, № 2864 від 01.11.2014, № 2928 від 10.11.2014, № 2925 від 10.11.2014, № 2907 від 07.11.2014, № 2950 від 15.11.2014, № 3019 від 25.11.2014, № 3037 від 27.11.2014, від 27.11.2014, № 3091 від 05.12.2014, № 3094 від 08.12.2014, № 3131 від 10.12.2014, № 3135 від 11.12.2014, № 3212 від 25.12.2014 (т.2 а.с. 190-250, т. 3 а.с. 1-108).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Тір Партс Груп» на момент здійснення господарських операцій перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Використання зазначених ТМЦ у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду його господарської діяльності, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

Також, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість ТМЦ (автозапчастин), отриманих від ТОВ «Сфера Контакт» за договором поставки товару від 01.12.2011 р. № 4.

За даними документів бухгалтерського обліку, на адресу позивача протягом травня-листопада 2012 року було поставлено товар, а саме: втулки, полувтулки, ремонтні комплекти, сайлентблоки та інші запчастини на загальну суму 46 496 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано: видаткові та податкові накладні № 8 від 03.05.2012, № 102 від 15.05.2012, № 118 від 16.05.2012, № 217 від 23.05.2012, № 56 від 08.06.2012, № 110 від 13.06.2012, № 207 від 19.06.2012, № 237 від 26.09.2012, № 54 від 10.09.2012, № 45 від 03.07.2012, №148 від 13.07.2012, № 202 від 19.07.2012, № 310 від 27.07.2012, № 2 від 01.08.2012, № 118 від 14.08.2012, № 229 від 22.08.2012, № 244 від 23.08.2012, № 131 від 15.10.2012, № 218 від 24.10.2012, № 221 від 22.11.2012, № 221 від 21.11.2012, № 135 від 14.11.2012, № 76 від 04.11.2012, № 62 від 06.11.2012 (т.3 а.с. 109-143).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Сфера Контакт» на момент здійснення господарських операцій перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Використання зазначених ТМЦ у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

Також, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем до складу витрат віднесено вартість послуг з ремонтних робіт, отриманих від ТОВ «Відар ТД» за договором про надання послуг від 19.06.2013 року.

На підтвердження здійснення зазначених господарських відносин, позивачем до перевірки надано: податкову накладну № 88 від 19.06.2013, акт приймання виконаних робіт від 19.06.2013 р. № УО-000916, рахунок-фактуру № 0220 від 19.06.2013 р. (т.3. а.с. 144-146).

Використання зазначених ТМЦ у власній господарській діяльності ТОВ «Онікс» не суперечить виду господарську діяльності позивача, яка пов'язана з технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспорту.

За даними податкового обліку, ТОВ «Відар ТД» на момент спірних правовідносин здійснювало свою господарську діяльність та перебувало на обліку як платник податку на додану вартість.

Згідно п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару за вказаний період свідчать досліджені в судовому засіданні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку у їх сукупності, а саме: копії рахунків-фактур, банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, які складені у відповідності до зазначених вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та узгоджуються з іншими документами, дослідженими судом.

Надані позивачем до перевірки документи, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера контакт», ТОВ «Відар ТД»., ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ «Онікс» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Роблячи висновок про нереальність здійснених господарських операцій із зазначеними контрагентами, відповідач посилається на відсутність письмових договорів, укладених з ТОВ «Антарекс-Плюс», ПП «Сфера-Контакт», ТОВ «Відар-ТД», відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на поставлений товар.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 206 ЦК України законодавець надає суб'єкту господарювання право вчиняти усні договори на поставку товару. При цьому, відсутність письмового оформлення такого договору не може бути причиною невизнання наслідків вчинених сторонами правовідносин за наявності належним чином оформлених документів, що свідчать про здійснення поставки товару.

У розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Натомість, наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

При цьому, виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто, є обов'язковими для перевізників, проте, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, висновки оскаржуваного акту ґрунтуються на даних АІС «Податковий блок», які відображають податкову інформацію щодо діяльності зазначених контрагентів позивача в частині реєстрації ними податкових накладних, та робиться висновок про обрив товарного ланцюга поставки товарів.

Однак, податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера контакт», ТОВ «Відар ТД», формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Жодних інших обставин для невизнання права ТОВ «Онікс» на податковий кредит спірного періоду, крім посилання на юридичну дефектність первинних документів, відповідачем у акті перевірки не наведено.

Щодо спірних взаємовідносин ТОВ «Онікс» з ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод», суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Онікс» по взаємовідносинам з ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» задекларовано податковий кредит за листопад 2013 року на суму 97 867, 79 грн.

Відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку, ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на підставі договору поставки від 25.06.2013 р. № 25.06/13-ПЗ на адресу ТОВ «Онікс» в листопаді 2013 року були поставлені запчастини загальною вартістю 129 106, 76 грн., в тому числі ПДВ на суму 21 517,79 грн. В свою чергу, позивачем на користь ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» було перераховано кошти в розмірі 470 928, 07 грн., в тому числі ПДВ на суму 78 488, 01 грн.

Зазначені правовідносини підтверджено наданими позивачем податковими накладними на поставлений товар № 18 від 21.11.2013 р., № 23 від 29.11.2013 р., № 24 від 29.11.2013 р., № 10 від 13.11.2013 р., № 22 від 28.11.2013 р.; видатковими накладними № РН-0000147 від 13.11.2013, № РН-0000160 від 28.11.2013; рахунками-фактурами № СФ-0000197 від 21.11.2013, № СФ-0000203 від 29.11.2013, № СФ-0000194 від 13.11.2013 (т.2 а.с. 133-144).

За результатами зазначених господарських відносин, ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на адресу ТОВ «Онікс» було виписано податкові накладні на загальну суму 587 206, 76 грн., в тому числі ПВД на суму 97 867, 79 грн., та складено розрахунок коригування № 3 від 28.11.2013 р. до податкової накладної № 18 від 21.11.2013 р. на загальну суму 116 278, 68 грн., в тому числі ПДВ на суму 19 379, 78 грн.

Зазначений розрахунок коригування сум податку на додану вартість знайшов своє відображення в показниках сум податкового кредиту, зазначених позивачем в податковій декларації за листопад 2013 р. № НОМЕР_15 від 18.12.2013 р., та наведений в Додатку № 1 до даної декларації (т.2 а.с. 122-132).

Натомість, згідно актів № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р. та № 822/04-67-22-05/32724088 від 27.08.2015 р., податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про непроведення ТОВ «Онікс» розрахунків коригування податкових зобов'язань по взаємовідносинам із ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» на суму 12 685, 33 грн.

Встановлене завищення позивачем податкового кредиту за даними господарськими операціями, за висновками податкового органу, виникло внаслідок того, що ТОВ «Онікс» не проведено розрахунків коригування по податковій декларації № НОМЕР_15 від 18.12.2013, а саме, станом на дату підписання акту перевірки, підприємством не проведено розрахунки коригування сум ПДВ на 12 685 грн.

Зазначені висновки контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» без проведення документальної перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у листопаді 2013 року (т.1 а.с. 208-209).

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з непроведенням розрахунків коригування по податковій декларації № НОМЕР_15 від 18.12.2013 р. на суму 12 685 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» сформував лише на підставі даних камеральної перевірки, без дослідження первинних документів та податкових накладних, наданих позивачем при проведенні документальної перевірки, у суду відсутні підстави вважати їх обґрунтованими.

За викладених обставин у їх сукупності, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ТОВ «Тір Партс Груп», ПП «Сфера контакт», ТОВ «Відар ТД» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із зазначеними контрагентами-постачальниками, зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Тір Партс Груп», заниження ТОВ «Онікс» податку на прибуток підприємства за даний період на суму грошового зобов'язання, віднесеного позивачем до складу видатків по взаємовідносинам з ТОВ «Термолюкс-ВК», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Аріалпромбуд», ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Геніус», ТОВ «Грінвуд Девелопмент Білдінг», ПП «Сфера контакт», ТОВ «Відар ТД» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, а також завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Тір Партс Груп».

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р. підлягають скасуванню.

З цих самих підстав підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002342205 від 23.09.2015 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 307, 5 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 32 246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 8 061, 5 грн. (в частині, що не стосується правовідносин, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування податком на прибуток сум нарахованих відсотків за договором позики за взаємовідносинами з нерезидентом - «Global Investment (London) LTD»).

Водночас, в цій частині суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Онікс» 19.09.2008 року укладено договір позики № 005 з приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Global Investment (London) LTD», за яким ТОВ «Онікс» як позичальник отримав позику на суму 500 000 євро строком погашення до 01.11.2018 року, зі сплатою відсотків, встановлених умовами цього договору.

Відсотки за користування позикою складають 8,50% річних, нараховуються на фактичну суму заборгованості позики за фактичний період користування нею, та сплачуються відповідно до 30 червня та 31 грудня кожного року.

Документально підтверджено, що приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Global Investment (London) LTD» є резидентом Великої Британії (довідка про резидентство від 20.03.2012 р. № 623/47350 24477 з місцезнаходженням у Лондоні).

Згідно статуту ТОВ «Онікс» в редакції від 26.12.2013 року, «Global Investment (London) LTD» є учасником товариства із розміром частки 100 %, що у грошовому еквіваленті складає 2 560 000 євро.

Протягом 2012 року ТОВ «Онікс» на адресу нерезидента здійснено часткове погашення нарахованих відсотків за договором позики № 005 від 19.09.2008 р. на загальну суму 64 560 євро (676 386, 77 грн.), а саме: 25.04.12 - 21 000 євро (220 764, 85 грн.), 18.09.12 - 43 560 євро (455 621, 92 грн.).

ТОВ «Онікс» до складу витрат у період, що перевірявся, включено проценти, які були виплачені позивачем на користь нерезидента за користування позикою, а саме: у 2012 році - 411 040 грн., у 2013 році - 500 564 грн.

Відповідно до п. 141.2 ст. 142 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), для платника податку на прибуток, 50 та більше відсотків статутного фонду якого перебуває у власності або управлінні нерезидента, віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого податника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподаткованого прибутку звітного періоду, без урахування суми отриманих процентів.

Враховуючи, що частка у статутному фонді ТОВ «Онікс» нерезидента - приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Global Investment (London) LTD» дорівнює на момент перевірки 100%, на позивача розповсюджувались обмеження, встановлені зазначеною нормою закону.

У зв'язку з чим, позивач не мав права включати до складу витрат проценти, які були виплачені ним на користь нерезидента за користування позикою у сумі, яка перевищує суму доходів такого податника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподаткованого прибутку звітного періоду, без урахування суми отриманих процентів.

Згідно розрахунків податкового органу, наведених в актах перевірки № 506/04-67-22-05/32724088 від 08.05.2015 р., № 822/04-67-22-05/32724088 від 27.08.2015 р., зважаючи на вищевикладені обмеження, позивачем необґрунтовано включено до складу видатків проценти за користування позикою у розмірі 218 848 грн. - у 2012 році, та 362 079 грн. - у 2013 році, відповідно.

У зв'язку з чим, податковий орган обґрунтовано прийшов до висновку про зменшення позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам, пов'язаним з визначенням об'єкту оподаткування податком на прибуток сум нарахованих відсотків за договором позики з нерезидентом - «Global Investment (London) LTD» за 2012 рік - на суму 45 958 грн., за 2013 рік - на суму 68 795 грн., всього на загальну суму 114 453 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що сума податкових витрат, пов'язана із сплатою процентів за користування позикою, віднесена ТОВ «Онікс» у зменшення об'єкту оподаткування, знаходиться у межах встановленого податковим законодавством ліміту, передбаченого п. 141.2 ст. 141 ПК України, оскільки зазначена теза не була підтверджена відповідним розрахунком з урахуванням затвердженого законом ліміту, як і не наведено будь-яких доводів на спростування розрахунку, зробленого податковим органом під час перевірки.

Таким чином, суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002342205 від 23.09.2015 р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 143 441, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 114 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 28 688, 25 грн.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002332205 від 23.09.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р., а також скасування податкового повідомлення-рішення № 0002342205 від 23.09.2015 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 307, 5 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 32 246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 8 061, 5 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача підлягає частковому стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру згідно платіжного доручення № 6666 від 23.12.2015 на суму 25 625, 55 грн. пропорційно до задоволених судом майнових вимог, а саме, в розмірі 23 466, 28 грн. (143 441,25+510= 143 951, 25 (1,5% = 2 159, 27); 25 625, 55 - 2 159, 27 = 23 466, 28).

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001372205 від 23.06.2015 р., № 0002332205 від 23.09.2015 р., № 0002342205 від 23.09.2015 р., № 0002352205 від 23.09.2015 р., № 0002332205 від 17.12.2015 р., № 0002342205 від 17.12.2015 р., № 0002352205 від 17.12.2015 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002342205 від 23.09.2015 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 307, 5 грн., у тому числі, за основним платежем - на суму 32 246 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 8 061, 5 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» (код ЄДРПОУ 32724088) судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 23 466, 28 грн. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят шість гривень двадцять вісім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2016 року.

Суддя В.В. Чорна