Рішення

від 23.06.2016 по справі 637/461/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.06.2016 637/461/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2016 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н.

за участю секретаря - Кучер А.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

05 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_3, померлого 17 листопада 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 листопада 2009 року помер батько позивача - ОСОБА_3 Після смерті останнього відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 5.86 га , яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, належна померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку . Враховуючи ,що позивач на час смерті померлого мешкала з ним , піклувалась про нього вважала, що вона є такою , що спадщину отримала. З батьком вона зареєстрована не була але тривалий час проживала разом з ним, вела побут та господарство. В листопаді 2009 року , батько поїхав до своїх родичів до Молдови, де швидкоплинно помер. Було вирішено поховати його на батьківщини. Звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини вона отримала відмову та їй було запропоновано звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем.

За таких обставин, також з підстав того ,що вона є єдиною спадкоємицею ,вона вимушена звернутися до суду за захистом свого не визнаного права та просить суд, встановити факт постійного проживання з батьком на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на земельну ділянку , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 17 листопада 2009 року.

В судове засідання представник Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області не з'явився, надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності та проти задоволення позову ОСОБА_2 не заперечує.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.

Зі змісту свідоцтва про народження ( серія V-БМ № 406566 , виданого відділом РАЦС Кагульського виконавчого комітету МРСР 21 жовтня 1983 року) вбачається, що позивачка за справою, народилась, 16 серпня 1983 року, її батьком в свідоцтві про народження вказаний: ОСОБА_3.

З свідоцтва (серія 1-ВЛ № 162349, виданого Нижньобурлуцькою сільською радою Шевченківського раойну Хакрівської області від 16 серпня 2003 року) вбачається, що позивачка 16 серпня 2003 року одружилася та набула прізвища ОСОБА_2.

Державний акт на земельну ділянку площею 5.86 га за кадастровий за №6325785800:02:001:0215, яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області засвідчує право власності

ОСОБА_3, на вищевказану земельну ділянку.

Свідоцтво про смерть ( серія D С - ІV № 0717680, видане 10 грудня 2009 року), засвідчує факт смерті - ОСОБА_3, 17 листопада 2009 року.

Згідно листа від 01 лютого 2016 року № 74/01-16, Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що позивачу відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, в зв'язку з тим, що спадкоємиця не була зареєстрована разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, для вирішення питання рекомендовано звернутися до суду.

Довідками №223 від 18 квітня 2016 року, №39 від 21 квітня 2016 року наданої Петропільською сільською радою Шевченківського району Хакрівіської області засвідчено, що ОСОБА_3 на день смерті 17 листопада 2009 року, значився зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно запису в погосподарській книзі за 1996 - 2000 роки, особовий рахунок №212 та №2. На день смерті мав с клад сім'ї - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька, яка на день смерті спадкодавця фактично проживала в вищезазначеному будинку.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_2 постійно проживала зі своїм батьком ОСОБА_3 , вела з ним спільне господарство. Свідок ОСОБА_5 зазначив ,що ОСОБА_2 після смерті батька,

який поїхав до своїх родичів та раптово помер в Молдавії, прийняла спадщину, успадкувавши особисті речі померлого, предмети вжитку.

Положеннями ч. 2 ст. 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Враховуючи дослідженні докази, також те ,що встановлення зазначеного факт, має для позивача юридичне значення, оскільки відповідно до норм діючого законодавства вонможе мати право власності на земельну ділянку, але відсутність підтвердження вказаних обставин може позбавити її вказаних прав суд вважає, що вимога , щодо визнання факту спільного проживання позивачем зі спадкодавцем є доведеною та такою ,що підлягає задоволенню.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно положень ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено ,що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті

Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 Наказу Мін'юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається ,що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким ,що прийняв спадщину , якщо протягом , встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини .

Як зазначалось вище та підтверджується показаннями свідка, належними та допустимими доказами ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем, заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6 місяців не подавала.

З правової позиції викладеної у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»,будь - яка особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою ,що своєчасно прийняла спадщину.

Частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини .

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку , а також враховуючи ,що позивач є спадкоємцем першої черги, визнання за нею права власності не порушають нічиїх прав та інтересів , суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 256, 259 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст. 41 Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1V, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»,суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3, померлим 17 листопада 2009 року, за адресою: Харківська область Шевченківський район с.Ставище вул.Покотилівська, 9.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку, площею 5.86 га, за кадастровим номером 6325785800:02:001:0215, яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ХР №031347), виданого 18 листопада 2004, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, померлого 17 листопада 2009 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ