Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/8585/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/8585/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології»

про стягнення 5 647,18 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» про стягнення 7 647,18 грн. (з яких: 6 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 647,18 грн. - пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17820/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 10.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та заява про зменшення розміру позовних вимог, які залучено до матеріалів справи. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 5 647,18 грн. (з яких: 4 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 647,18 грн. - пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р., оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату за послуги на суму 2 000,00 грн. за спірним договором, у відповідності до платіжного доручення № 2204 від 12.05.2016 р. (копія платіжного доручення додана до матеріалів справи). Дану заяву суд прийняв з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Представники сторін у судове засідання 15.06.2016 р. не з'явились; відповідач про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» (надалі - замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р. (надалі - договір).

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного коксу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.2. договору, замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, та організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника в міжнародних і внутрішніх сполученнях; згідно з даним договором експедитор: здійснює перевезення власним транспортом, надає транспортно-експедиційні послуги, залучає третіх осіб для виконання доручень замовника, за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

Згідно з п. 3.1.7. договору, замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів.

Обов'язки та права сторін обумовлено розділом 3 договору.

За умовами п. 4.1. договору, вартість транспортних послуг визначається за домовленістю сторін по кожному конкретному випадку та зазначається в заявці.

У відповідності до п. 4.2. договору, вартість транспортних послуг експедитора по перевезенню вантажу оплачуються замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок експедитора.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі виставленого експедитором рахунку. Строки оплати встановлюються по кожному конкретному випадку та зазначаються в заявці, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання замовником оригіналів документів.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України (п. 5.3. договору).

Згідно з п. 5.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг, замовник сплачує перевізнику пеню, яка нараховується на вартість несплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожну добу затримки.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання. Термін дії договору встановлюється до 31.12.2016 року. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах (п. 8.1. договору).

Позивач пояснив суду, що у відповідності до договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р. та додатку до нього - заявки № 56 від 27.10.2015 р. були надані послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м. Миргород - м. Київ. Узгоджена вартість наданих послуг склала 7 700,00 грн. По факту виконання зобов'язань, взятих на себе при підписанні договору, позивачем було виставлено рахунок № 35 від 29.10.015 р. та складено акт прийому-передачі виконаних робіт № 35 від 29.10.2015 р. і податкову накладну № 37 від 29.10.2015 р.

Також 27.10.2015 р. між відповідачем і позивачем було підписано заявку № 58 від 27.102015 р., згідно з якою були надані послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м. Київ - м. Рожище Волинської обл.. Узгоджена вартість наданих послуг склала 3 000,00 грн. По факту виконання зобов'язань, взятих на себе при підписанні договору, позивачем було виставлено рахунок № 34 від 29.10.2015 р. та складено акт прийому-передачі виконаних робіт № 34 від 29.10.2015 р. і податкову накладну № 36 від 29.10.2015 р.

24.11.2015 р. між сторонами було підписано заявку № 77 від 24.11.2015 р., згідно з якою були надані послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м. Рівне - м. Київ. Узгоджена вартість наданих послуг склала 7 000,00 грн. По факту виконання зобов'язань, взятих на себе при підписанні договору, позивачем було виставлено рахунок № 54 від 26.11.2015 р. та складено акт прийому-передачі виконаних робіт № 54 від 26.11.2015 р. і податкову накладну № 56 від 26.11.2015 р.

По всіх перевезеннях сторонами було погоджено термін оплати по скановим копіям документів на електронну пошту відповідача.

26.11.2015 р. на розрахунковий рахунок позивача згідно з платіжним дорученням № 2033 від 26.11.2015 р. надійшла оплата за послуги за рахунком № 54 від 26.11.2015 р. в сумі 7 000,00 грн.

01.12.2016 р. відповідачу було надіслано рахунок № 34 від 29.10.2015 р., та акт виконаних робіт № 34 від 29.10.2015 р., заявку № 58 від 27.10.2015 р., договір № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.,товарно-транспортну накладну № 28/10-3 від 28.10.2015 р., що підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 4010 від 01.12.2015 р . Однак, відповідач відправлення не отримав, оскільки за даними УДППЗ «Укопошта» кореспонденцію повернено за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення додано до матеріалів справи) .

04.12.2016 р. відповідачу було надіслано рахунок № 35 від 29.10.2015 р., акт виконаних робіт № 35 від 29.10.2015 р., заявку № 56 від 27.10.2015 р., товарно-транспортну накладну № 28/10-1 від 28.10.2015 р. , що підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 4321 від 04.12.2015 р . Однак, відповідач відправлення не отримав, оскільки за даними УДППЗ «Укрпошта» відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4301641676335 не вручене через незапит (витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення додано до матеріалів справи) .

10.12.2015 р. на розрахунковий рахунок позивача згідно з платіжним дорученням № 2058 від 10.12.2015 р. надійшла оплата за послуги за рахунком № 34 від 29.10.2015 р. в сумі 3 000,00 грн.

23.12.2016 р. відповідачу було надіслано рахунок № 54 від 26.11.2015 р., акт виконаних робіт № 54 від 26.11.2015 р., заявку № 77 від 24.11.2015 р., товарно-транспортну накладну № 13/Р від 25.11.2015 р., що підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 6454 від 23.12.2015 р . Однак, відповідач документи не отримав, оскільки за даними УДППЗ «Укрпошта» відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4301641696859 не вручене (витяг з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення додано до матеріалів справи) .

Оскільки всі відправлення на поштову адресу відповідача повернулись позивачу, відповідачем було вказано іншу адресу для надсилання документів і 05.04.2016 р. на цю адресу було надіслано всі вищевказані рахунки, акти виконаних робіт, заявки і договір, а також товарно-транспортні накладні. Це підтверджується експрес-накладною № 59000173841444 від 05.04.2016 р. та, згідно даних служби «Нова Пошта», отримано представником відповідача 07.04.2016 р. (витяг з веб-сайту «Нова Пошта» про відстеження пересилання поштового відправлення № 59000173841444 додано до матеріалів справи) .

19.04.2016 р. на юридичну адресу відповідача було надіслано вимогу на суму 7 700,00 грн., що підтверджується квитанцією про поштове відправлення № 7323 від 19.04.2016 р . Відповідач вимогу отримав, оскільки за даними УДППЗ «Укрпошта» відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4301641809173 вручене за довіреністю 22.04.2016 р. (витяг з вею-сайту УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення додано до матеріалів справи) .

Також 20.04.2016 р. на поштову адресу відповідача було надіслано ту ж вимогу на суму 7 700,00 грн., що підтверджується експрес-накладною «Нова Пошта» № 59000177121501 від 20.04.2016 р . Відповідач отримав відправлення 27.04.2016 р., що підтверджується витягом з веб-сайту «Нова Пошта» (витяг з веб-сайту «Нова Пошта» про відстеження пересилання поштового відправлення № 59000177121501 додано до матеріалів справи) .

26.04.2016 р. на розрахунковий рахунок позивача згідно з платіжним дорученням № 2197 від 26.04.2016 р. надійшла часткова оплата за послуги за рахунком № 35 від 29.10.2015 р. в сумі 1 700,00 грн.

Станом на 04.05.2016 р. відповідачем було здійснено лише часткову оплату за надані послуги у розмірі 11 700,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становила 6 000,00 грн.

Оскільки, за умовами заявок № 56 і 58 від 27.10.2015 р., № 77 від 24.11.2015 р., сторони погодили термін оплати по скановим копіям документів, то термін оплати по рахунку № 35 від 29.10.2015 р. наступив 30.10.2015 р.

За таких обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» про стягнення 7 647,18 грн. (з яких: 6 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 647,18 грн. - пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.

10.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача 5 647,18 грн. (з яких: 4 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 647,18 грн. - пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р., оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату за послуги на суму 2 000,00 грн. за спірним договором, у відповідності до платіжного доручення № 2204 від 12.05.2016 р. (копія платіжного доручення додана до матеріалів справи). Дану заяву було прийнято судом, у зв'язку з чим при розгляді спору в справі № 910/8585/16 має місце нова ціна позову - 5 647,18 грн. (з яких: 4 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 647,18 грн. - пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу (правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 здійснив замовлення на виконання послуг за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р. за заявками на перевезення вантажу № 56 і 58 від 27.10.2015 р., № 77 від 24.11.2015 р., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 34 від 29.10.2015 р., № 35 від 29.10.2015 р., № 54 від 26.11.2015 р. та відповідними товарно-транспортними накладними. Загальна вартість наданих послуг складала 17 700,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково на суму 13 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2033 від 26.11.2015 р. на суму 7 000,00 грн. за рахунком № 54 від 26.11.2015 р.; № 2058 від 10.12.2015 р. на суму 3 000,00 грн. за рахунком № 34 від 29.12.2015 р.; № 2197 від 26.042016 р. на суму 1 700,00 грн. за рахунком № 35 від 29.10.2015 р.; № 2204 від 12.05.2016 р. на суму 2 000,00 грн. за рахунком № 35 від 29.10.2015 р.

Таким чином, у відповідача станом на день розгляду справи в суді існує заборгованість у розмірі 4 000,00 грн. за рахунком № 35 від 29.10.2015 р. При цьому, як зазначалось вище термін оплати по рахунку № 35 від 29.10.2015 р. наступив 30.10.2015 р., про що сторонами було обумовлено.

Відповідач жодних належних та допустимих доказів у підтвердження чи спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, суду не надав, проти позову не заперечив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 4 000,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» щодо стягнення суми основного боргу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р. у розмірі 4 000,00 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ФОП ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 1 647,18 грн. пені за період з 31.10.2015 р. до 26.04.2016 р. за порушення грошового зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 5.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг, замовник сплачує перевізнику пеню, яка нараховується на вартість несплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожну добу затримки.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 1 647,18 грн. пені за період з 31.10.2015 р. до 26.04.2016 р. за порушення грошового зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/10-15/2 від 27.10.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні ефективні технології» (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 38621384) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 18 коп. пені та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 21.06.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина