Рішення

від 21.06.2016 по справі 917/776/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 р. Справа № 917/776/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг груп", вул. Жовтнева, 54, оф. 511, м. Полтава, 36029

про стягнення грошових коштів 682 733,37 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № УГВ 12340/11-15 від 03.12.2015 р. у розмірі 682733,37 грн, з яких: пеня - 312258,00 грн.; штраф - 370475,28 грн.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання щодо строків поставки, в зв'язку з чим виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлявся ухвалою суду від 11.05.2016 р. про порушення провадження у справі та ухвалою від 09.06.2016 р. про відкладення розгляду справи, що були направлені відповідачеві за адресою, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці (а.с. - 45-48) та у позовній заяві. Ухвала від 11.05.2016 р. повернулася з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представника відповідача як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

03.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфольг груп» (далі - ТОВ «Ерфольг груп», відповідач) укладений Договір поставки (закупівлі товару за власні кошти) № УГВ 12340/11-15 (далі - Договір, а.с. - 27-30), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві Товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації до договору.

Згідно з п. 5.2. обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється.

Специфікацією № 1 від 03.12.2015 р. до Договору (а.с. -31) передбачено поставку:

Пункт 1. - пропант MaideHISP 20/40 (код УКТЗЕД НОМЕР_1) у кількості 104 т загальною вартістю з ПДВ 2 621 049,60 грн.

Пункт 2. - пропант MaideHISP 30/50 (код УКТЗЕД НОМЕР_1) у кількості 106 т загальною вартістю з ПДВ 2 671 454,40 грн.

Пунктом 3 Специфікації №1 встановлено граничний строк поставки товару - грудень 2015 р.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог Договору позивач надав рознарядку відповідачу листом №11/1-2983 від 03.12.2015р. Факт отримання підтверджується особистим підписом уповноваженого представника Відповідача ОСОБА_2 на копії рознарядки (а.с. -32).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 29.02.2016 р. Постачальник поставив ПАТ «Укргазвидобування» пропант MaideHISP 20/40 у кількості 104т. та пропант MaideHISP 30/50 у кількості 106,00т. на загальну суму 5 292 504,00 грн. (а.с. -35).

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно поставив Товар на суму 5 292 504,00 грн., чим порушив п. 5.1.Договору.

Відповідно до п. 7.11. Договору, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого Товару.

На підставі вищевказаного пункту Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 312 258,09 грн. пені та 370 475,28 грн. штрафу.

Позивачем було направлено на адресу ТОВ «Ерфольг груп» претензію від 16.03.2016 р. № 11/1-09-1827 з вимогою сплатити пеню та штраф за несвоєчасно поставлену продукцію за Договором № УГВ 12340/11-15 від 03.12.2015 p., однак, вказана претензія проігнорована Відповідачем та залишилась без відповіді.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Так, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 312258,09 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2016 р. та 370475,28 грн. 7% штрафу від суми не поставленого товару понад 30 днів. Судом перевірено методику розрахунку пені та штрафу з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 312258,09 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2016 р. та 370475,28 грн. 7% штрафу від суми не поставлених товарів понад 30 днів .

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфольг груп» (код ЄДРПОУ 38019573, адреса: 36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, буд. 54, оф. 511) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) кошти у розмірі 682 733,37 грн., а саме: пеню у розмірі 312 258,00 грн. та штраф у розмірі 370 475,28 грн та 10241,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2013 р.

Суддя Н.Г. Гетя