Рішення

від 13.06.2016 по справі 910/6579/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/6579/16 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"

про повернення земельної ділянки

Представники:

від прокуратури: Винник О.О. - посвідчення № 036704 від 15.12.2015 р.;

від позивача: Баранов М.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1507 від 10.05.2016 р.;

від відповідача: Глущенко М.М. - представник за довіреністю б/н від 05.01.2016 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" без правовстановлюючих документів на землю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від17.05.2016 року задоволено клопотання прокурора про заміну неналежного відповідача. Замінено неналежного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (код ЄДРПОУ 30978355) на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (код ЄДРПОУ 21506169, 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Громової, 56). Розгляд справи відкладено на 30.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 13.06.2016 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 13.06.2016 р. представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 12.04.2016 р. та надав додаткові докази по справі.

Прокурора позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Київською місцевою прокуратурою № 3 міста Києва встановлено, що по вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі міста Києва товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» використовується земельна ділянка площею 0,01 га вздовж лінії швидкісного трамваю під розміщення споруд автомобільних газозаправочних пунктів без оформлення документів, передбачених ст. 125,126 Земельного кодексу України.

На виконання доручень Київської місцевої прокуратури № 3 від 11.03.2016 р. № 1020вих16, 1023вих16, спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведені повторні обстеження земельних ділянок, зокрема на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі (код ділянки 62:701:004), за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 р.

В графі «результати обстеження» акту зазначено, згідно з бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресо: житловий масив Вигурівщина-Троєщина до просп. Возз'єднання у Деснянському районі м. Києва площею 4,6 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування.

Під час обстеження частини земельної ділянки встановлено, що біля автостоянки № 14, вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина-Осокорки), влаштований майданчик орієнтовною площею 0,01 га, на якому розміщені та експлуатуються споруди автомобільного газозаправного пункту «Барс 2000». Територія майданчика з двох сторін огороджена парканом.

Рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів відсутня. При цьому вбачається порушення вимог земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) № 057023-4856 від 14.03.2016 р. зазначено, що рішень щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельних ділянок на вул. Червоногвардійській, вул.. Оноре до Бальзака, вул.. Електротехнічній у Деснянському районі під розміщення та обслуговування автомобільних газозаправних пунктів у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Документи, що посвідчують право користування (власності) земельними ділянками, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про охорону земель" земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Оскільки, земельна ділянка належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції 22.05.2003 року), проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до п. и) ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій", видом документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У поясненнях б/н від 13.06.2016 р. відповідач заперечує проти позовних вимог оскільки, позивач посилається на акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-04 від 14.03.2006 р., як на доказ самовільне зайняття ним земельної ділянки.

Проте, під час складання вказаного акту не запрошувались ні представники КП «Київтранспарксервіс», за яким закріплений паркувальний майданчик за даною адресою, ні представники товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000».

Крім того, відповідач зазначає те, що згідно змісту рішення № 667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради "Про внесення змін до таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011р. №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" паркувальні майданчики (ІІІ зона)по вул. Бульзака, 3-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) закріплено за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

ТОВ «Де-Люкс» повідомлений Мінрегіоном листом вих. № 7/18-11760 від 01.10.2015 р., що для розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на автостоянках, яких є об'єктом підпищеної небезпеки та екологічно небезпечним об'єктом, згідно з розділом 4 ДБН В.1.2.7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека» необхідне розроблення відповідної Концепції забезпечення пожежної безпеки з погодження організаційних заходів щодо безпечної експлуатації об'єкта в установленому порядку.

Департаментом містобудування та архітектури розглянуто запит ТОВ «Де-Люкс» від 17.02.2016 р. № 01-01-03-16 щодо погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул.. Оноре де Бальзака, 3 у листі вих. № 3098/0/16-2127-16 від 02.03.2016 р. зазначено, що принципово не заперечує щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркуввального майданчика за адресою: вул.. Оноре де Бальзака, 3 за умови подальшого виконання ТОВ «Де-люкс» заходів з оформлення паспорту прив'язки об'єкту до місцевості та погодження в установленому порядку Концепції щодо розміщення наведеного газового автомобільного заправного пункту модульного типу, виконання вимог та отримання погоджень, передбачених ДБН В.1.2-7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека» та Концепцію.

З листа № 7/17-3770 від 05.04.2016р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видно, що засіданням секції житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів Науково-технічної ради Мінрегіону, на підставі звернення ТОВ «Де-Люкс» від 24.03.2016 р. № 07-18-02-16 схвалено секцію «Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 у м. Києві з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки», розробленої ПАТ «УкрНДІінжпроект».

Тобто, ТОВ «Де-люкс» зверталось до уповноважених органів з метою погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" було укладено договір № 03-Б-ДЛ, згідно п.1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 надає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування та експлуатацію сім місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованого за адресою: місто Київ, вул.. Оноре де Бальзака, 3 з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Однак, суду не надано доказів самовільного використання саме відповідачем земельної ділянки, наданий суду акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 р. складено без участі представника автомобільного газозаправного пункту, доказів того, що саме відповідач займає земельну ділянку, площею 0, 01 га на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, код земельної ділянки 62:701:004 матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги виконувача обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована по вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:702:004), яка використовується під розміщення споруд автомобільних газозаправних пунктів, привівши її у належний стан шляхом демонтажу обладнання газозаправної станції і тимчасової споруди для оператора, є не обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача (прокурора).

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.06.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий