Постанова

від 31.05.2016 по справі 826/26436/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 травня 2016 року                                                    № 826/26436/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Груп» (далі-позивач або ТОВ «Інтегра-Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005351501 від 10.09.2015р. В обґрунтування позову позивач зазначає, що акт камеральної перевірки та оскаржуване рішення надійшли одночасно, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права подати заперечення проти висновків акту перевірки, а оскаржуване рішення прийняте передчасно. При цьому позивач наголошує, що у декларації з ПДВ, яка була предметом камеральної перевірки, жодних податкових зобов'язань не декларував, а тому висновки ДПІ про порушення позивачем сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ є безпідставними, а отже у відповідача не було підстав для ухвалення спірного рішення. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити. Представник відповідача в ході розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, у судовому засіданні 17.03.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Груп» зареєстровано у статусі юридичної особи (код ЄДРПОУ 34540917) та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. 17.03.2015р. позивачем подана до ДПІ податкова звітність з податку на додану вартість за лютий 2015 року у складі: податкової декларації з ПДВ за лютий 2015р. та додатку №2 до декларації «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015р.», відповідно до якої позивачем відображено суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів у розмірі 2  638  933 грн., при цьому жодних податкових зобов'язань задекларовано не було. Разом з тим, у зв'язку із самостійним виявленням помилок у податковій звітності з ПДВ за лютий 2015р., позивачем 20.05.2015р. подано до ДПІ уточнюючий розрахунок до декларації за лютий 2015р. та додаток №2 до декларації «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015р.» з виправленими показниками, а саме в частині відображення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів. При цьому жодних змін, які б породжували або впливали на податкові зобов'язання з ПДВ, внесено не було. 10.09.2015р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем ПДВ, за результатами якої складено акт  перевірки №4461/26-58-15-01-34540917. З вказаного Акту перевірки вбачається, що при перевірці встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата платником узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2  463 753,00 грн., втім не зазначено за який саме період. Надалі в Акті (т.1 а.с.12) наводиться розрахунок штрафних санкцій, у колонці 2 якого зазначається, що штрафні санкції нараховані згідно документу: - Додатку №2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду №0041607335 від 20.03.2015р.». У наступних колонках розрахунку відображено дата нарахування, дата сплати, сума сплаченого боргу, кількість днів затримки та власне сума штрафних санкцій, яка підлягає застосуванню. В Акті перевірки відсутні відмітки про вручення акту представникам позивача. У той же час, 10.09.2015р., тобто одночасно із складанням акту камеральної перевірки, ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005351501 від 10.09.2015р., відповідно до якого на підставі статті 126 ПК України на позивача накладено штраф у розмірі 20 %, що складає 492  750,60 грн. за платежем «податок на додану вартість» у зв'язку із встановленням порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, а саме: за затримку на 62 календарних дні сплати грошового зобов'язання в розмірі 2  463 753,00 грн. При цьому, як зазначається у самому рішенні, воно прийнято саме на підставі акта перевірки №4461/26-58-15-01-34540917 від 10.09.2015р. Акт перевірки і рішення направлені позивачу поштовим зв'язком та вручені товариству 14.09.2015р., що підтверджується інформацією, зазначеною на поштовому конверті, та даними УДППЗ «Укрпошта», обставини щодо чого не спростовуються відповідачем. Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно, рішення суб'єкта владних повноважень має відповідати наведеним вище критеріям та, у разі невідповідності хоча б одному з них, рішення суб'єкта владних повноважень визнається судом протиправним. Так, згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Згідно з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2. ПК України). Згідно з п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У свою чергу, положеннями п. 86.7. ст.86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. У відповідності до п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання вимог п. 86.7. та п. 86.8. ПК України, а саме: позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків акту перевірки, спірне рішення прийнято до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків акту перевірки, а відтак прийняте з порушенням встановлених ПК України правил та процедур, тобто передчасно – без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень на акт перевірки, що є передумовою прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим є таким, що прийнято з порушенням закону, а тому вже з цих підстав оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасування як передчасно прийняте. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі цього суду від 14 липня 2015 року по справі К/800/15743/14 (номер рішення в ЄДРСР 47042216). До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що ДПІ в Акті перевірки посилається на наявність повноважень для проведення перевірок, передбачених п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який, однак, станом на момент проведення перевірки втратив чинність з набранням чинності Законом України від 5 липня 2012 року № 5083-VI. Тобто, на час здійснення податковим органом камеральної перевірки позивача (вересень 2015 року) Закон України «Про державну податкову службу в Україні» вже не діяв, що свідчить про безпідставність посилань ДПІ в акті перевірки від 19.12.2012 року на зазначений Закон та, відповідно, про невідповідність оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі такого акту перевірки, критеріям оцінювання правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, встановлених ч.3 статті 2 КАС України. Стосовно ж суті самого порушення, як з'ясовано судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу зводиться до того, що згідно даних особового рахунку платника суми залишку від'ємного значення, які платник мав би включити до декларації за лютий 2015 року, становлять 2  463  754 грн. та включається до графи 3 Додатку №2, а в графі 4 дублюються з від'ємними показниками, однак Додаток №2 з вірно зазначеними показниками за лютий 2015 року був поданий позивачем лише 20.05.2015 року у складі уточнюючої декларації, тобто із затримкою на 62 дні. Таким чином, на думку податкового органу, подача позивачем уточнюючого розрахунку, яким виправлено допущені помилки у декларації з ПДВ за лютий 2015 року, призвело до зменшення узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ. При цьому факт подачі 20.05.2015р. позивачем уточнюючого розрахунку розцінено ДПІ як вид сплати податкового зобов'язання, яким закінчується строк для визначення штрафних санкцій, що підлягають застосуванню на підставі статті 126 ПК України. В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до  статті 126 ПК України, - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З наведених положень слідує, що обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого п.126.1 статті 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов'язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника сплатити штраф. Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до п.п.35.1, 35.2 ст. 35 ПК України, - сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з п.87.1 ст. 87 ПК України, - джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу, а тому вищенаведені висновки податкового органу є помилковими, оскільки  подача податкової декларації (у т.ч. уточненої) не підлягає ототожненню з фактом сплати податкових зобов'язань. В даному випадку, аналізуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафу, суд зазначає, що ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт сплати (погашення) позивачем грошових зобов'язань з ПДВ (карток особових рахунків, платіжних доручень, банківських виписок тощо), стосовно яких застосовано до позивача спірну суму штрафу. Більш того, як вбачається із спірної податкової звітності позивача, позивачем взагалі не декларувалося жодних податкових зобов'язань з ПДВ, які б підлягали сплаті до бюджету. Іншого під час розгляду справи суду не доведено. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення та його обґрунтованості, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення. Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати. Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н  О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Груп» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №0005351501 від 10.09.2015р. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Груп» (код ЄДРПОУ 34540917) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1  218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) згідно платіжного доручення №95 від 27.11.2015р.. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко