Ухвала

від 14.06.2016 по справі 761/9272/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100100002245 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року, з підготовчого судового засідання, повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015100100002245 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки, всупереч вказаним нормам закону, а також практиці Європейського суду з прав людини, в обвинувальному акті не конкретно та незрозуміло викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Зокрема, за всіма епізодами обвинувачення, що містяться в обвинувальному акті за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, які стосуються привласнення директором Державного комерційного підприємства «Центр консалтингу та ділового співробітництва» ОСОБА_8 ввіреного йому майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, слідчий, викладаючи фактичні обставини кримінального правопорушення, не зазначає та не конкретизує спосіб, у який обвинуваченим

Справа №11-кп/796/1142/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Категорія: ст. 314 КПК України Доповідач ОСОБА_1

вчинено незаконне утримання на свою користь майна, що знаходилося у його правомірному володінні в силу службових обов`язків, в результаті чого майно перейшло в особисте користування ОСОБА_10 .

При цьому, в обвинувальному акті не вказано та не деталізовано якими саме конкретними діями та за яких обставин обвинувачений ОСОБА_11 привласнив ввірене йому майно, яким саме чином використав наявні у нього правомочності щодо предмету розкрадання (з розпорядження, зберігання, доставки тощо).

Крім того, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, слідчим не значено місце та час вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, а наявне лише загальне посилання на невстановлені місце та час виникнення протиправного умислу в обвинуваченого ОСОБА_7 на вчинення кримінально-протиправної діяльності.

Також, в порушення вимог ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування, що є невід`ємною частиною обвинувального акту, слідчим розгорнуто викладено зміст показань, отриманих під час досудового розслідування при проведенні допитів обвинуваченого ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що, на думку суду, є порушенням загальних засад кримінального провадження, а саме засад, визначених вимогами ст. 23 КПК України, згідно яких показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

І за наявності таких недоліків обвинувального акта суд визнав неможливим призначення судового розгляду та прийняв рішення про його повернення прокурору.

На вказану ухвалу прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати, а обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для розгляду по суті на стадії підготовчого судового засідання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що, повертаючи обвинувальний акт зі стадії підготовчого судового засідання, суд першої інстанції послався на формальні підстави і дійшов помилкового висновку про неможливість призначення судового розгляду у провадженні, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , за своїм змістом, відповідає вимогам ст. 291 КПК України, і зокрема, в ньому наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Між тим, суд, під час проведення підготовчого судового засідання, вдався до аналізу правильності формулювання обвинувачення, що, відповідно до глави 27 КПК України, не є предметом підготовчого судового засідання, а відтак і підставою для повернення обвинувального акту.

Також, на думку апелянта, є безпідставними висновки суду і про неприпустимість деталізації показань свідків в реєстрі матеріалів досудового розслідування з посиланням на ст. 109 КПК України, оскільки вказана норма права містить вимоги до реєстру матеріалів, тобто посилання на обов`язкові вимоги до змісту документу щодо наявності відповідних реквізитів, однак жодних заборон на викладення змісту проведеної слідчої дії, зокрема допиту свідка, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить, а вказівка суду на неприйняття викладених в реєстрі показань в якості доказів, знову ж таки вказує на здійснення судом певної оцінки доведення винуватості особи, що не є предметом підготовчого судового засідання, а відтак і підставою для повернення обвинувального акту. При цьому, викладення показань свідків в реєстрі матеріалів досудового розслідування не позбавляє права сторону кримінального провадження чи суд допитати вказаних осіб безпосередньо в судовому засіданні.

Тому, на думку апелянта, норми ст. 291 КПК України виконані, а вказані судом недоліки не можуть бути перешкодою для подальшого судового розгляду кримінального провадження і підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Пунктами 1 9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов`язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як убачається з обвинувального акта відносно ОСОБА_7 , в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі вказав на неконкретність викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, оскільки конкретно не зазначено спосіб, у який обвинуваченим вчинено незаконне утримання на свою користь майна, що знаходилося у його правомірному володінні в силу службових обов`язків, в результаті чого майно перейшло в особисте користування ОСОБА_12 та внаслідок яких конкретних дій та за яких обставин відбулось привласнення ОСОБА_7 ввіреного йому майна з використанням наявних у нього правомочностей щодо предмету розкрадання (з розпорядження, зберігання, доставки тощо), а також місце та час вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Проте, на думку колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з цихпідстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора в частині безпідставності повернення судом обвинувального акта прокурору з мотивів неконкретності викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,у зв`язку з чим дані посилання суду першої інстанції підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суддя також послався, на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту, складений з порушенням вимог ст. 109 КПК України, оскільки в ньому слідчим розгорнуто викладено зміст показань учасників кримінального провадження, отриманих під час досудового розслідування, що є порушенням загальних засад кримінального провадження, які визначають, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Аналіз даних реєстру досудового розслідування свідчить про правильність рішення суду першої інстанції в цій частині, з огляду не лише на те, що суд зобов`язаний безпосередньо дослідити докази, але й на те, що він не повинен мати можливості щодо формування попередньої оцінки обставин, викладених у цих доказах, задля чого встановлена заборона надання суду до початку судового розгляду інших, не передбачених ст. 291 КПК України, документів, і що в даному конкретному випадку не можна вважати дотриманим, коли в реєстрі матеріалів досудового розслідування приведений розгорнутий зміст показань учасників кримінального провадження, наданих під час досудового розслідування.

Таким чином, хоча вимогами ст. 314 КПК України і не передбачена можливість повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з недоліками даних реєстру матеріалів досудового розслідування, але саме за наявності вказаних вище його недоліків, які унеможливлюють призначення справи до судового розгляду, колегія суддів погоджується з даними висновками місцевого суду про необхідність усунення недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, який є невід`ємною частиною обвинувального акта.

З урахуванням викладеного вище, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015100100002245 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, - змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016року посилання на повернення обвинувального акта з підстав неконкретності викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення.

В решті ухвалусуду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3