Рішення

від 24.06.2016 по справі 903/363/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2016 р. Справа № 903/363/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут земелеустрою", м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, с. Черче Камінь-Каширського району Волинської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

-Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі Головного управління державного казначейства України у Волинській області, м. Камінь-Каширський

про стягнення 2 457,24грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. №276/1-11 від 22.06.2016р.

від відповідача: н/з

від третьої особи: ОСОБА_3-дов. №01-05/923 від 14.06.2016р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 22.06.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач-Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернувся до суду з позовом до відповідача- Черченської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області- про стягнення 2 457,24грн., в т.ч. 2 222,09грн.-заборгованості за виконані роботи згідно договору на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №273 від 17.04.2014р., 219,30грн.-пені за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р. за несвоєчасну оплату згідно п. 6.6 договору та 15,85грн.-3% річних за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати за виконані проектні роботи, які передані по акту готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №273 від 01.03.2016р., підписаним без зауважень.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 22.06.2016р.

В порядку ст. 27 ГПК України судом залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі Головного управління державного казначейства України у Волинській області (Волинська область, Камінь-Каширський район, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, буд. 62). Надіслано ухвалу суду.

Зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; статут; повноваження ОСОБА_4 на підписання позову; направити третій особі - Управлінню державного казначейства у Камінь-Каширському районі Головного управління державного казначейства України у Волинській області - копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази надіслання надати суду; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази оплати; третю особу-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

03.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло до суду клопотання б/н (вх.№01-54/4993/16 від 03.06.2016р.), яким він долучив до матеріалів справи докази надіслання позовної заяви третій особі, а саме опис вкладення у цінний лист та поштову квитанцію №0913 від 02.06.2016р.

13.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі Головного управління державного казначейства України у Волинській області- надійшли до суду пояснення №01-09/896 від 08.06.2016р. (вх.№01-54/5298/16 від 13.06.2016р.), в яких вона вказала, що відповідно до норм чинного законодавства (Закону України про Державний бюджет на відповідний рік; постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ"; наказу Міністерства фінансів України від 25.01.2016р. №15 "Про зміни до Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2016р. за №209/28339) та наказу Міністерства фінансів України від 23.08.2012р. № 938 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.09.2012р. за №1569/21881) на початку бюджетного року розпорядники місцевих бюджетів подають в управління Державної казначейської служби України у Камінь - Каширському районі відповідні документи на відкриття рахунків; рішення сесії місцевих рад про затвердження місцевих бюджетів на відповідний бюджетний період та казначейське обслуговування місцевих бюджетів.

Повідомила, що на початок 2016 року ОСОБА_1 сільська рада подала в Управління Казначейства вищезазначені документи, однак в рішенні сесії ОСОБА_1 сільської ради про затвердження сільського бюджету на 2016 рік такі видатки, як на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт не заплановані та не передбачені. Згідно бюджетного законодавства такі видатки по землеустрою дозволяється планувати протягом року, відповідно до змін в розписах та кошторисах видатків сільського бюджету, затверджених рішенням сесії сільської ради; однак ОСОБА_1 сільська рада цього не зробила на протязі 6 місяців 2016 року.

Відповідно до п.2.2 наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2015р. № 1161 "Про затвердження Змін до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України від 02.03.2012р. №309", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2016р. за № 73/28203, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до Управління Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників коштів на паперових носіях і оригінали документів, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання. Однак, ОСОБА_1 сільська рада на протязі періоду: січень - червень 2016 року не подавала документи до Управління Казначейства, а тому по бухгалтерському обліку та звітності за 5 місяців 2016 року в управлінні Державної казначейської служби України у Камінь - Каширському районі сума 2 457,24грн. по ОСОБА_1 сільській раді ніде не облікована та відповідно кредиторська заборгованість на 01.06.2016 року відсутня.

Зазначила, що впродовж 2014 та 2015 бюджетних років в Управлінні Казначейства ОСОБА_1 сільською радою не реєструвалися та не подавалися оригінали договору на виконання землепорядних (землеоціночних) робіт №273 від 17.04.2014 та акт №273 готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 2 222,09грн., а отже факту узяття бюджетного зобов'язання та відповідних проплат не було; в результаті чого відсутня кредиторська заборгованість по річних звітах ОСОБА_1 сільської ради на 01.01.2015 року; на 01.01.2016 року.

Згідно ч.1 та 3 пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів місцевих бюджетів виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання у порядку надходження таких рішень. У разі безспірного списання коштів місцевих бюджетів Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

В судовому засіданні 22.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Водночас, звернувся до суду з заявою б/н від 22.06.2016р. (вх.№01-59/98/16), в якій просив суд повернути ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з Державного бюджету 797,00грн. зайве сплаченого судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №246 від 27.05.2016р.

Представник третьої особи в судовому засіданні 22.06.2016р. підтримала пояснення, викладені третьою особою в письмових поясненнях №01-09/896 від 08.06.2016р. (вх.№01-54/5298/16 від 13.06.2016р.).

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень, повноважного представника в судове засідання ОСОБА_1 сільська рада не направила, позов не оспорила, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034007505 від 07.06.2016р.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Господарський суд, зважаючи на те, що явку відповідача не було визнано обов'язковою, про дату, час і місце судового засідання його було належним чином повідомлено, було повідомлено ухвалою суду від 30.05.2016р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2014р. між ОСОБА_1 сільською радою, в особі сільського голови ОСОБА_5 (замовник) та Державним підприємством "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту та Наказу №997-кт від 25.12.2009р. (виконавець) укладено договір на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №273, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами виготовити проект встановлення (відновлення) прибережної захисної смуги ставка орієнтовної площею 7,7га на території ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а замовник - прийняти результат робіт (проектно-технічну документацію із землеустрою) і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору та погодженого кошторису на виконання проектних (вишукувальних робіт) №1 загальна вартість робіт становить 2 222,09грн., в т.ч. ПДВ-370,35грн.

Згідно п. 5.3 договору замовник зобов'язується у строк не більше ніж 7 календарних днів з моменту повідомлення виконавця про закінчення виконання робіт з'явитися до виконавця, оглянути і прийняти результати виконаних робіт та підписати акт приймання -передачі робіт, а також повністю оплатити ці роботи.

Сторони у договорі обумовили, що кошти в розмірі 100% від загальної вартості робіт замовник сплачує після завершення робіт, зазначених у п. 1.2, та підписання акту прийняття-передачі робіт (п. 4.3 договору).

Згідно п. 7.1. даного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому.

Даний договір з кошторисом на виконання проектних (вишукувальних робіт) №1 підписано сторонами, підписи скріплено відтиском їх печатки (а.с. 10-12).

На виконання умов договору позивач виготовив проект встановлення (відновлення) прибережної захисної смуги ставка орієнтовної площею 7,7га на території ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, що стверджується актом готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №273 від 01.03.2016р. на суму 2 222,09грн. Акт зі сторони замовника-відповідача підписані без зауважень та скріплений відтиском його печатки (а.с. 13).

Відповідач оплату за виконані роботи згідно акту здачі-приймання робіт №273 від 01.03.2016р. не здійснив, лист-вимогу №10/3-3 від 08.04.2016р. (а.с. 14), отриману 09.04.2016 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 14 на звороті) залишив без відповіді та задоволення, доказів в спростування заборгованості в сумі 2 222,09грн. (доказів оплати) суду не подав, позов не оспорив.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений сторонами договір №273 від 17.04.2014р. за правою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст.887 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №273 від 17.04.2014р. предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем зобов'язання по виготовленню проекту встановлення (відновлення) прибережної захисної смуги ставка орієнтовної площею 7,7га на території ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області були виконані в повному обсязі, що стверджується актом готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №273 від 01.03.2016р. на суму 2 222,09грн., підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі обумовили, що кошти в розмірі 100% від загальної вартості робіт замовник сплачує після завершення робіт, зазначених у п. 1.2, та підписання акту прийняття-передачі робіт (п. 4.3 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, у встановлені договором на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №273 від 17.04.2014р. строки, не виконав (доказів оплати суду сторонами не надано).

Таким чином, заборгованість за виконані роботи на день розгляду спору становить 2 222,09грн., стверджується договором на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт №273 від 17.04.2014р., кошторисом на виконання проектних робіт №1 до договору, актом готовності науково-технічної продукції та здачі-приймання робіт (надання послуг) №273 від 01.03.2016р., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області в силу ст.193 ГК України, ст. 887 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором №273 від 17.04.2014р. (п.6.6) передбачено, що за порушення замовником строків сплати вартості робіт, встановлених умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за весь час прострочення.

Відповідачу за прострочку платежу за виконані роботи було нараховано пеню у розмірі 219,30грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 219,30грн. за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р. з дотриманням вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6.6 договору, є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленим розрахунком, не оспореним відповідачем, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 15,85грн. річних за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р.

Вимога позивача про стягнення 15,85грн. річних за період з 02.03.2016р. по 27.05.2016р. підставна та підлягає до задоволення згідно ч. 2 ст.625 ЦК України.

Розрахунок нарахування пені та річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому, суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Як вбачається з платіжного доручення №246 від 27.05.2016р. на суму 2 175,00грн. позивач при зверненні до господарського суду з позовною заявою сплатив 2 175,00грн. судового збору.

Відповідно до пункту 2.2.1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що позивач при поданні позову зайве сплатив судовий збір, позивачу слід повернути з Державного бюджету 797,00грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 527, 599, 625, 887 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Черче, вул. Шкільна, 4, код 04333649

на користь Державного підприємства "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м.Луцьк, вул.Винниченка, 63, код 00692630

2 457,24грн., в т.ч. 2 222,09грн.- основного боргу, 219,30грн.-пені, 15,85грн.-3% річних та 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Державному підприємству "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м.Луцьк, вул.Винниченка, 63, код 00692630 з Державного бюджету 797,00грн. зайве сплаченого судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №246 від 27.05.2016р. (оригінали платіжного доручення №246 від 27.05.2016р. знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5)).

Повний текст рішення складено

24.06.2016

Суддя С. В. Бондарєв