Рішення

від 24.06.2016 по справі 904/3304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.16р. Справа № 904/3304/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2

до Комунального закладу "Томаківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради,53500, Дніпропетровська обл., Томаківський р-н, смт. Томаківка, вул. Шосейна, буд. 22

про стягнення заборгованості за договором № 2015/ТП-БО-04229 від 01.09.2015 року

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 20.05.2016 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 278 від 20.05.2016 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Томаківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради про стягнення основного боргу у розмірі 747637,90 грн., пені у сумі 37738,96 грн., 3% річних у сумі 2580,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 3267,11 грн.; судового збору у розмірі 11868,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 01.09.2015 року за № 2015-ТП-БО-04229.

Відповідач позов не визнає (відзив на позовну заяву від 20.05.2016 року за № 277) посилаючись на те, що лікарня перерахувати кошти одномоментно не має можливості так як кошти розподілені рівномірно помісячно.

Відповідач позов визнає (відзив на позовну заяву від 20.05.2016 року за № 277), але вказує на те, що лікарня перерахувати кошти одномоментно не має можливості так як кошти розподілені рівномірно помісячно.

Крім того відповідачем подано заяву від 15.06.2016 року № 319 про зменшення розміру штрафних санкцій.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.06.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Комунальним закладом "Томаківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (споживач) укладений Договір № 2015/ТП-БО-04229 п. 1.1. якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу, наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.6. Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акту про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає Споживачу два примірника акту приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником Постачальника та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Згідно п. 4.6.2. Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Так, в період січень - березень 2016 року Позивач здійснив постачання природного газу: січень - 41,612 тис. м3, лютий - 30,007 тис. м3, березень - 23,605 тис. м3 на загальну суму 747 637 грн. 90 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - березень 2016 року. Зазначені акти підписані з боку Позивача та Відповідача та скріплені печатками обох підприємств (а.с. 20-22).

Однак, вказана заборгованість у сумі 747 637 грн. 90 коп. відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 37-38).

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2 Договору).

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 37 738 грн. 96 коп., яка нарахована за загальний період з 08.02.2016р. по 13.04.2016р. (а.с. 6-7).

Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Відповідачем 15.06.2016 року подано до суду заяву, в якому просить про зменшення розміру пені.

Заява обґрунтована тим, що на фінансування лікарні виділяються кошти у межах виділеного на рік кошторису. Але у зв'язку зі зміною тарифів на енергоносії необхідні додаткові кошти. Вказані кошти не були затверджені у кошторисі та їх виділення потягне за собою заборгованість по виплаті соціальних пенсій, зарплаті, тощо.

Стосовно даного питання господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, з урахуванням всіх обставин у їх сукупності, господарський суд вважає, що з урахуванням балансу інтересів сторін адекватним буде зменшення суми пені на 20%, тому вимога позивача про стягнення пені з відповідача підлягає задоволенню частково у сумі 30 191 грн. 17 коп. (37 738 грн. 96 коп. -20% = 30 191 грн. 17 коп.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 2580 грн. 16 коп. - 3% річних, які нараховані за період з 08.02.2016р. по 13.04.2016 року. та інфляційних за період з березня 2016 року по квітень 2016 року в сумі 3 267 грн. 11 коп. підлягають задоволенню і підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведе, суд вбачає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Томаківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (53500, Дніпропетровська область, Томаківський район, смт Томаківка, вул.. Шосейна, 22, код ЄДРПОУ 01989450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39572642) 747 637 (сімсот сорок сім тисяч шістсот тридцять сім) грн.. 90 коп. - основного боргу, 30 191 (тридцять тисяч сто дев'яноста одна) грн.. 17 коп. - пені, 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн.. 16 коп. - 3% річних, 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн.. 11 коп. - інфляційних, судовий збір в розмірі 11 868 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 36 коп., видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 21.06.2016 року

Суддя С.П. Панна