Рішення

від 22.06.2016 по справі 908/1121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/45/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 Справа № 908/1121/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аструм ЛТДВ» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 7)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.05.2016 р.);

Від відповідача - не з'явився (ОСОБА_2 (дов. № 33 від 05.01.2016 р.) у судовому засіданні 08.06.2016 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 37366,35 грн., із яких: сума 19200,00 грн. - основного боргу, сума 17071,43 грн. - збитків від інфляції, сума 1095,32 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1121/16, справі присвоєно номер провадження 20/45/16, справу призначено до розгляду на 16.05.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.06.2016 р., 22.06.2016 р. У судовому засіданні 22.06.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва з 10.15 год. до 10.30 год. за усним клопотанням позивача для дачі останнім письмового пояснення по суті спору.

22.06.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

07.06.2016 р. від позивача поштою до суду надійшла письмова заява від 31.05.2016 р. про уточнення позовних вимог, що фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Згідно з заявою просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19920,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 12509,76 грн., 3% річних у розмірі 1095,32 грн., що разом складає суму 33525,08 грн. Зазначено, зокрема, що в позовній заяві сума основного боргу 19200,00 грн. вказана невірно внаслідок арифметичної помилки, основний борг складає 19920,00 грн. Внаслідок невірного зазначення суми основного боргу були зроблені арифметичні помилки в розрахунку індексу інфляції та 3% річних, неправильно зазначена сума позовних вимог та ціна позову. До заяви додані докази направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та письмового пояснення від 22.06.2016 р., які мотивовано наступним. За усним договором купівлі-продажу позивач 19.06.2014 р. на підставі довіреності від 19.06.2014 р. № 14887, транспортної накладної та податкової накладної від 19.06.2014 р., накладної від 19.06.2014 р. № 0314 передав у власність відповідача фотопапір «УФ-97-100» у кількості 8 рулонів на загальну суму 7968,00 грн. з ПДВ. Оплата мала здійснюватись відразу після поставки товару та надання рахунку безготівковим розрахунком на поточний рахунок позивача, реквізити якого вказані в рахунку від 19.06.2014 р. № 0619. Розрахунок із боку відповідача за товар не відбувся. 24.06.2014 р. позивач на підставі довіреності від 19.06.2014 р. № 14887, транспортної та податкової накладних від 24.06.2014 р., накладної № 0624 від 24.06.2014 р. здійснив поставку відповідачу фотопаперу «УФ-97-100» у кількості 12 рулонів на загальну суму 11952,00 грн. з ПДВ. Оплата мала здійснюватись відразу після поставки товару та надання рахунку безготівковим розрахунком на поточний рахунок позивача, реквізити якого вказані в рахунку від 24.06.2014 р. № 0624. Розрахунок із боку відповідача за товар не відбувся. Сума основного боргу згідно з накладних від 19.06.2014 р. № 0619, від 24.06.2014 р. № 0624 складає 19920,00 грн. (7968,00 грн. + 11952,00 грн.). Враховуючи, що претензію щодо оплати товару відповідач отримав 28.04.2016 р., здійснити оплату він був зобов'язаний до 10.04.2016 р. включно. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 202, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 7, 20, 173, 174, 225 ГК України, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19920,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 12509,76 грн., 3% річних у розмірі 1095,32 грн., що разом складає суму 33525,08 грн.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.06.2016 р., не з'явився, причини неявки суду невідомі. Присутній у судовому засіданні 08.06.2016 р. представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмовому відзиві. Зазначено, зокрема, наступне. Позовні вимогами з підстав, заявлених у позові, є необґрунтованими в зв'язку з таким. 19.06.2014 р. позивачем була поставлена відповідачу продукція - фотопапір «УФ-97-100» (видаткова накладна від 19.06.2014 р. № 0619). 24.06.2014 р. позивачем була поставлена відповідачу продукція - фотопапір «УФ-97-100» (видаткова накладна від 24.06.2014 р. № 0624). Позивачем були видані відповідачу податкові накладні від 19.06.2014 р. № 619 та від 24.06.2014 р. № 624 по вказаним поставкам. У цих накладних позивачем зазначено, що поставка товару здійснена на підставі договору купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р. У цей же час позивачем стверджується, що поставка здійснена на підставі усного договору, що суперечить податковим накладним. Тобто, між сторонами не укладався усний договір поставки товару на умовах, які визначив позивач у позові, а позовні вимоги з підстав невиконання такого договору поставки є необґрунтованими, так як постачання здійснювалося на підставі договору купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р. У зв'язку з викладеним, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 08.06.2016 р. від представника відповідача надійшло письмове клопотання про витребування доказів та продовження строку розгляду справи, згідно з яким просив у зв'язку з відсутністю договору у відповідача витребувати у позивача договір купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р., який зазначений у податкових накладних № 619 від 19.06.2014 р. та № 624 від 24.06.2016 р., продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 08.06.2016 р. клопотання представника відповідача судом задоволено частково, а саме: судом зобов'язано позивача надати договір купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р . У задоволенні клопотання про продовження строку розгляду судом відмовлено, оскільки строк розгляду справи станом на 08.06.2016 р. не закінчився.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. представник позивача надав письмове пояснення, в якому вказано про неможливість надати витребуваний ухвалою суду від 08.06.2016 р. договір купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р. Зазначено, що даний договір було складено позивачем, підписано та скріплено печаткою позивача, передано відповідачу для підписання. Підтвердженням укладання зазначеного договору є факт складання довіреності від 19.06.2014 р. № 14877, яка була виписана відповідачем для отримання товару у позивача. Примірники договору з підписами позивача і його печатками на адресу позивача відповідачем не було повернуто. Фактично договір був укладений в усній формі, поставка товару відбулась, що підтверджено транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, що в разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надані в попередньому судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аструм ЛТДВ» (позивач) поставило (передало) Приватному акціонерному товариству В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (відповідачу) на підставі накладної № 0619 від 19.06.2014 р. товар (фотопапір УФ-97-100 (120 мм х 25 м) у кількості 8 рулонів на загальну суму 7968,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Товар отриманий представником відповідача згідно з довіреністю № 14887 від 19.06.2014 р.

Відправка товару підтверджується експрес-накладною № 59000063053415 від 19.06.2014 р., в якій указана розрахункова дата прибуття 21.06.2014р.

Позивачем виписаний рахунок № 0619 від 19.06.2014 р. на суму 7968,00 грн. та податкова накладна № 619 від 19.06.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аструм ЛТДВ» поставило (передало) Приватному акціонерному товариству В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» на підставі накладної № 0624 від 24.06.2014 р. товар (фотопапір УФ-97-100 (120 мм х 25 м) у кількості 12 рулонів на загальну суму 11952,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Товар отриманий представником відповідача згідно з довіреністю № 14887 від 19.06.2014 р.

Відправка товару підтверджується експрес-накладною № 59000063574362 від 24.06.2014 р., в якій указана розрахункова дата прибуття 26.06.2014р.

Позивачем виписаний рахунок № 0624 від 24.06.2014 р. на суму 11952,00 грн. та податкова накладна № 624 від 24.06.2014 р.

24.03.2016 р. позивач цінним листом з описом вкладення направив відповідачу претензію № 1 (вих. № 160322 від 22.03.2016 р.), відповідно до якої просив сплатити заборгованість за поставку товару до 10.04.2016 р. Отримання відповідачем 28.03.2016 р. претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наявну заборгованість за поставлений товар, позивач у квітні 2016 р. звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд бере до уваги наступне.

Приписами ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між ТОВ В«Аструм ЛТДВ» та ПрАТ В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» відповідно до ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов'язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

У накладних №№ 0619, 0624 у графі «одержав» стоїть лише підпис особи, яка отримала товар, без зазначення дати такого отримання. Позивач у заяві про уточнення позовних вимог визначає дати отримання товару із урахуванням вказаних у експрес-накладних строків прибуття - 21 червня 2014 р. та 26 червня 2014 р. відповідно. Оскільки ці дати отримання товару з урахуванням приписів ст. 33 ГПК України відповідач не спростував, суд також визнає, що товар отриманий відповідачем 21.06.2014 р. та 26.06.2014 р., відповідно. Таким чином, зобов'язання з оплати за товар, поставлений по накладній № 0619 від 19.06.2014 р., наступило 21.06.2014 р., по накладній № 0624 від 24.06.2014 р. - 26.06.2014 р.

Відповідач у судовому засіданні під час розгляду справи господарським судом підтвердив отримання товару за зазначеними вище накладними, заперечивши при цьому, що товар поставлений згідно з усним договором, зазначив, що товар поставлявся за договором купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р., реквізити якого вказані в виписаних позивачем податкових накладних №№ 619, 624.

Разом з тим, представники сторін у судовому засіданні по суті заперечили підписання (укладання) договору купівлі-продажу (поставки) товару в формі єдиного письмового документу. У клопотанні про витребування доказів відповідач зазначив, що в нього відсутній договір купівлі-продажу № 140618 від 18.06.2014 р., який зазначений у податкових накладних №№ 619, 624. Представник позивача в письмовому поясненні також зазначив, що такий договір між сторонами не укладався, проект договору купівлі-продажу був підготовлений позивачем та переданий на підпис відповідачу, однак відповідач підписаний договір зі свого боку позивачу не повернув.

У довіреності на отримання товару від 19.06.2014 р. № 14887, яка виписана відповідачем, на отримання від ТОВ «Аструм ЛТД» фотопаперу УФ-97-100 у кількості 20 рулонів зазначено підставу отримання «дог. № 140083 от 17.03.14 г.». У судовому засіданні представники сторін зазначили, що договір, реквізити якого зазначені в довіреності № 14887, між сторонами не укладався. При цьому відповідач не заперечив, що товар за накладними №№ 0619, 0624 було отримано представником відповідача саме на підставі довіреності від 19.06.2014 р. № 14887.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 27.04.2016 р. із метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності суд зобов'язував сторін надати договір № 140083 від 17.03.2014 р., на який міститься посилання в довіреності № 14887 від 19.06.2014 р. Оскільки під час розгляду справи не було надано ні договору № 140618 від 18.06.2014 р., який зазначений у податкових накладних №№ 619, 624, ні договору № 140083 від 17.03.2014 р., на який міститься посилання в довіреності № 14887 від 19.06.2014 р., суд вважає встановленим факт постачання позивачем відповідачу товару на загальну суму 19920,00 грн. за накладними № 0619 від 19.06.2014 р. на суму 7968,00 грн., № 0624 від 24.06.2014 р. на суму 11952,00 грн. на підставі укладеного в спрощений спосіб договору поставки. Зазначення позивачем у податкових накладних договору № 140618 від 18.06.2014 р. не впливає на суть спору, оскільки первинними документами обліку, які підтверджують факт отримання товару і здійснення господарської операції є накладні № 0619 від 19.06.2014 р. і №0624 від 24.06.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не була. Відповідач доказів проведення оплати суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 19920,00 грн. за поставлений за накладними № 0619 від 19.06.2014 р., № 0624 від 24.06.2014 р. товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивач, згідно з заявою про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 1095,32 грн. 3% річних згідно з розрахунком за загальний період із 22.06.2014 р. по 22.04.2016 р., та інфляційні втрати в розмірі 12509,76 грн. за загальний період із липня 2014 р. по березень 2016 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, визначених ст. 692 ЦК України, суд вважає встановленим.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, позивач нараховує 3% річних окремо за кожною накладною. За накладною № 0619 від 19.06.2014 р. на суму боргу 7968,00 грн. 3% річних нараховані за період із 22.06.2014 р. по 22.04.2016 р. (672 дні). За накладною № 0624 від 24.06.2014 р. на суму боргу 11952,00 грн. 3% річних нараховані за період із 27.06.2014 р. по 22.04.2016 р. (667 днів).

Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він зроблений позивачем із арифметичними помилками, оскільки позивачем не враховано, що 2016 рік має 366 днів, крім того, помилково визнано кількість днів прострочення. Сума 3% річних за накладною № 0619 від 19.06.2014 р. (671 день прострочення) становить 439,24 грн., сума 3% річних за накладною № 0624 від 24.06.2014 р. (666 днів прострочення) становить 653,95 грн. Таким чином, загальна сума 3% річних, яка стягується з відповідача, становить 1093,19 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Так, за накладною № 0619 від 19.06.2014 р. за заявлений позивачем період із липня 2014 р. по березень 2016 р. включно збитки від інфляції становлять суму 5004,62 грн. (сукупний індекс інфляції становить 162,8090026). За накладною № 0624 від 24.06.2014 р. за заявлений позивачем період із липня 2014 р. по березень 2016 р. включно збитки від інфляції становлять суму 7506,93 грн. (сукупний індекс інфляції становить 162,8090026). Таким чином, загальні збитки від інфляції - 12511,55 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача стягується сума 12509,76 грн. збитків від інфляції за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аструм ЛТДВ» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 7, код ЄДРПОУ 23047623) суму 19920 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 12509 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 76 коп. збитків від інфляції, суму 1093 (одна тисяча дев'яносто три) грн. 19 коп. - 3% річних, суму 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 91 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23 червня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.