Рішення

від 17.06.2016 по справі 910/9740/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2016Справа №910/9740/16

За позовом Приватного підприємства «АКСА-М-2»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур»

про стягнення 129 077,54 грн

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Руснак Ю.І. - на підставі договору, Мельник Ю.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АКСА-М-2» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» про стягнення 129 077,54 грн, з яких: 123 264,14 грн - основного боргу, 841,72 грн - 3% річних та 4 971,68 грн - інфляційних втрат.

28.04.2015 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані грошові зобов'язання за договором комісії № 8 від 28.04.2015 та договором про надання послуг № 9 від 28.04.2015.

Ухвалою суду від 30.05.2016 було порушено провадження у справі № 910/9740/16 та призначено її до розгляду на 17.06.2016.

17.06.2016 представник позивача через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2016 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій проси суд стягнути з відповідача 129 076,53 грн, з яких: 123 264,14 грн - основного боргу, 840,75 грн - 3% річних та 4 971,64 грн - інфляційних втрат, а також розподілити судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнята до розгляду заява представника позивача про зменшення позовних вимог. Справа розглядається в межах стягнення з відповідача 129 076,53 грн, з яких: 123 264,14 грн - основного боргу, 840,75 грн - 3% річних та 4 971,64 грн - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 17.06.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2016 не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 17.06.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015 між Приватним підприємством «АКСА-М-2» (позивач, комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» (відповідач, комісіонер) було укладено договір № 8 відповідно до п. 2.1 якого комітент, у відповідності до умов даного договору, доручає, а комісіонер зобов'язується здійснювати від свого імені, але в інтересах та за рахунок комітента, дії з реалізації третім особам послуг хімчистки, які надає комітент.

Згідно п. 2.3 договору №8 комісійна винагорода комісіонера складається з різниці між ціною послуг, фактично реалізованих комісіонером третім особам та ціною, вказаною у специфікації (додаток № 1).

Додатком №1 до договору №8 сторони затвердили специфікацію цін на послуги хімічного чищення та обробки виробів, що потребують ручного оброблення.

Пунктом 3.1 договору №8 сторони погодили, що грошові кошти комітету виплачуються комісіонером за підсумками облікового місяця, в безготівковій формі протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання наданого комітентом звіту за надані послуги.

Відповідно до п. 4.2.2 договору №8 комісіонер зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.

Строк дії договору №8 до 27.04.2016 (п. 9.1).

На виконання умов договору №8 від 28.04.2015 позивач надав позивачу послуги на суму 410,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1-00000087 від 31.01.2016 на суму 270,00 грн та № 1- 00000215 від 29.02.2016 на суму 140,00 грн.

Проте, відповідача надані позивачем послуги за договором №8 від 28.04.2015 не сплатив, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором становить 410,00 грн.

28.04.2015 між Приватним підприємством «АКСА-М-2» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» (замовник) було укладено договір № 9 відповідно до п.1.1 якого виконавець надає замовнику послуги по обробці (прання, хімчистка, прасування тощо) предметів одягу та іншого майна за замовленням замовника.

Вартість обробки 1 кг. сухої білизни становить 5 грн. 50 коп. з ПДВ (п. 2.1 з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.01.2016); ціна фіксована та не може бути змінена протягом року (дванадцяти місяців) (п.2.1.1); загальна сума договору визначається як сума вартості всіх замовлень (п. 2.2).

Згідно п. 3.1.1 договору №9 замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт.

Строк дії договору №9 до 27.04.2016 (п. 7.1).

На виконання умов договору №9 від 28.04.2016 позивач надав відповідачу послуги на суму 140 865,53 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1-00000954 від 31.12.2015 на суму 22 038,77 грн; № 1-00000005 від 20.01.2016 на суму 22 038,77 грн; № 1-00000039 від 31.01.2016 на суму 16 584,85 грн; № 1-00000040 від 31.01.2016 на суму 1 743,49 грн; № 1-00000110 від 22.02.2016 на суму 17 158,61 грн; № 1-00000148 від 29.02.2016 на суму 20 283,13 грн; № 1-00000149 від 29.02.2016 на суму 2 254,98 грн; № 1-00000256 від 31.03.2016 на суму 46 457,83 грн; № 1-00000257 від 31.03.2016 на суму 2 661,98 грн.

Проте, відповідач надані позивачем послуги за договором №9 оплатив частково, в зв'язку з чим його заборгованості за зазначеним договором становить 122 854,14 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №8 від 28.04.2015 були надані послуги на суму 410,00 грн, проте, відповідач, в порушення умов договору надані позивачем послуги не оплатив, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором становить 410,00 грн.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору №9 від 28.04.2015 були надані послуги на суму 140 865,53 грн, проте, відповідач, в порушення умов договору надані позивачем послуги оплатив лише частково, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором становить 122 854,14 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів оплати наданих позивачем на виконання умов договору №8 від 28.04.2015 та №9 від 28.04.2015 не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 123 264,14 грн (410,00 грн заборгованості за договором №8 та 122 854,14 грн заборгованості за договором №9).

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 840,75 грн - 3% річних та 4 971,64 грн - інфляційних втрат (за період прострочення згідно наданих позивачем розрахунків по кожному акту окремо).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 840,75 грн 3% та 4 971,64 грн, відповідно.

Щодо відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг, які позивач просив стягнути з відповідача в розмірі 20 000,00 грн суд зазначає нижчевикладене.

Надання позивачу адвокатських послуг підтверджується наявними в матеріалах справи: договором про надання правової допомоги від 11.05.2016, укладеним між позивачем та адвокатом Руснак Юрієм Івановичем, свідоцтвом про право на заняття адвокатської діяльності №4169 виданого 28.09.2010 на ім'я Руснак Юрія Івановича, оплата яких позивачем підтверджується платіжним дорученням №1328 від 19.05.2016 на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене та враховуючи, співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачу адвокатських послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 610, код ЄДРПОУ: 35646390) на користь Приватного підприємства «АКСА-М-2» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 119-121; код ЄДРПОУ: 32669237) 123 264 (ста двадцяти три тисячі двісті шістдесят чотири) грн 14 коп - основного боргу, 840 (вісімсот сорок) грн 75 коп. - 3% річних, 4 971 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн 64 коп. - інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката та 1 936 (одну тисячу дев'ятсот тридцять шість) грн 16 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.06.2016.

Суддя Спичак О.М.