Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/7154/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/7154/16За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальна компанія «Стальмет»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної організації (установа, заклад) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту Військова частина НОМЕР_1

про виселення.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Гармашов Б.С. (представник за довіреністю);

від відповідача Горошинський О.М. (директор);

від третьої особи Олійник С.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом заяви Позивача про виправлення описки в позові, про виселення Відповідача в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна технічного майданчику № 10, інвентарний № 1010010, загальною площею 188 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, та перебуває на балансі Третьої особи, та яке (нерухоме майно) було орендоване Відповідачем за договором оренди від 25.02.2014 № 6758. Підставою позову є невиконання Відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства щодо повернення приміщення з оренди після закінчення строку дії договору. Третя особа (балансоутримувач) підтримав позицію Позивача.

Відповідач письмових пояснень по суті спору не подав, проте у наданих суду усних поясненнях заперечував проти позову з підстав, що заява про припинення дії договору була надіслана до закінчення строку дії договору, тоді як за умовами договору та відповідно до закону вона повинна була бути надіслана протягом місяця після закінчення строку дії договору. Також Відповідач вважає, що «виселення» є невірно обраним способом захисту.

У судовому засіданні 06.06.2016 судом була оголошена перерва на 15.06.2016.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, Договору від 25.02.2014 № 6758 (далі Договір), в оренду Відповідачу за актом приймання-передачі від 25.02.2014 було передано державне нерухоме майно технічний майданчик № 10, інвентарний № 1010010, загальною площею 188 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, що перебуває на балансі Третьої особи.

У подальшому сторонами шляхом укладення Договору № 6758/01 від 10.10.2014 було внесено зміни в п. 3.6 Договору стосовно порядку сплати орендної плати.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Вказані умови Договору кореспондуються з положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», де вказано, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Строк дії Договору сторонами відповідно до п. 10.1 було встановлено з 25.02.2014 по 25.02.2015 включно.

Обома сторонами, та зокрема Позивачем визнається, що строк дії Договору було продовжено за відсутності заперечень сторін на підставі п. 10.4 Договору та ст. 17 указаного Закону на наступний строк, тобто з 26.02.2015 по 26.02.2016 включно.

Пропозиція № 30-06/12803 від 16.12.2015 про розірвання Договору, яка була направлена Позивачем Відповідачу 21.12.2015 (копії списку рекомендованих листів, поштового чеку та зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення залучені до справи) судом як доказ у межах даного спору не приймається, оскільки доказів прийняття пропозиції Відповідачем або розірвання Договору у судовому порядку матеріали справи не містять.

Листом від 23.02.2016 №30-06/2002 Позивач попередив Відповідача, що строк дії Договору оренди закінчується 25.02.2016 та Позивач не має наміру його продовжувати, тому вимагає від Відповідача повернення майна з оренди.

Суд констатує, що Позивач на один день переплутав строк дії Договору, оскільки при укладенні Договір діяв відповідно до п. 10.1 з 25.02.2014 по 25.02.2015 включно, та продовжувався на той строк, на який був укладений, а отже з 26.02.2015 по 26.02.2016 також включно. Однак, не дивлячись на допущену помилку на 1 день у даті, судом даний лист від 23.02.2016 №30-06/2002 приймається як обумовлене п. 10.4 Договору та ст. 17 указаного Закону пряме та явне вираження волі Позивача не продовжувати строк його дії після 26.02.2016.

Лист від 23.02.2016 №30-06/2002 було направлено Відповідачу за адресою офіційного місцезнаходження згідно ЄДР ЮО та ФОП та отримано 02.03.2016, що підтверджується отриманою інформацією з пошукової системи УДППЗ «Укрпошта», розміщеної на їхньому офіційному веб-сайті (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/).

Належних та допустимих доказів, що лист від 23.02.2016 №30-06/2002 Відповідачем не отримувався, останнім надано не було.

Щодо заперечень Відповідача, що заява про припинення дії договору була надіслана до закінчення строку дії Договору, тоді як за умовами договору та відповідно до закону вона повинна була бути надіслана протягом місяця після закінчення строку дії договору, суд зазначає наступне.

Дійсно, лист №30-06/2002 датований датою 23.02.2016, ранішою за дату закінчення строку дії Договору до 26.02.2016 включно, проте цей лист був надісланий Позивачем вже після закінчення строку дії Договору 01.03.2016.

Тобто, воля Позивача, виражена у листі №30-06/2002, щодо не продовження строку дії Договору з Відповідачам, вже склалася та існувала до закінчення строку дії Договору, що не заборонено ані Договором ані указаним Законом.

Тоді як вираження цієї волі до Відповідача, тобто повідомлення його про волевиявлення Позивача, відбулось вже у встановлений п. 10.4 Договору та ст. 17 указаного Закону строк протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Судом також відхиляються заперечення Відповідача проти позову, що заява про припинення дії Договору узагалі не може бути надіслана до закінчення строку дії договору, тобто, що таке надіслання до закінчення строку дії Договору є протиправним.

Суд зазначає, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Отже, судом встановлено, що Відповідача, як орендаря, було повідомлено у встановлений Договором та Законом строк про припинення дії Договору та відсутність наміру його продовжувати, тому Договір вважається припиненим після закінчення строку, на який його було укладено (з урахуванням попередньої пролонгації), тобто після 26.02.2016.

У зв`язку з закінченням строку дії Договору, у відповідності до ст. 785 ЦК України, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов п.п. 5.10 та 10.9 Договору Відповідач був зобов`язаний повернути орендоване майно Позивачу та/або Балансоутримувачу (Третя особа), чого ним зроблено не було.

Третя особа у судовому засіданні підтримала вимоги Позивача про повернення приміщення саме Позивачу.

З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги про виселення Відповідача з орендованого раніше за Договором майна визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача проти обраного Позивачем способу захисту «виселення» судом також розглянуто та відхилено.

Суд зазначає, що даний позов є по суті позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення прав, тобто до того, як Відповідач почав безпідставно займати орендоване раніше за Договором майно та не повернув його Позивачу.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власника державного орендованого за Договором майна у даному випадку представляє відповідний уповноважений територіальний орган держави Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Так, не є протиправним відновлення становища, яке існувало до порушення, поєднувати з припиненням дії, яка порушує право, що може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення.

Указана правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України». Також у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 № 6-92цс15 викладено правову позицію, що спосіб захисту права у вигляді усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із приміщення відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Отже, спосіб захисту у вигляді «виселення» Відповідача з приміщення є обґрунтованим, оскільки для Позивача відновлює становище, яке існувало до порушення прав, одночасно з поєднанням з припиненням дії Відповідачем (дій по зайняттю майна), яка порушує право Позивача на вільне розпорядження цим майном, і тому цей спосіб захисту також є ефективним по відношенню до відновлення порушених прав Позивача.

Водночас суд звертає увагу Відповідача, що за приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. Отже, за виконання Відповідачем та наявності обумовлених указаною нормою Закону умов, Відповідач не позбавлений права та можливості порушити питання щодо укладення договору оренди на новий термін. Натомість, предметом спору та доказування у межах даного спору питання укладення договору оренди на новий термін не є, тому судом цьому питанню оцінка не надавалася.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальна компанія «Стальмет» (м. Київ, проспект Червонозоряний, 9/1; кв. 121; ідентифікаційний код 38448093) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна технічного майданчику № 10, інвентарний № 1010010, загальною площею 188 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, та перебуває на балансі 195 Центральної бази Державної спеціальної служби транспорту Військова частина НОМЕР_1 (м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальна компанія «Стальмет» (м. Київ, проспект Червонозоряний, 9/1; кв. 121; ідентифікаційний код 38448093) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2016

Суддя Сташків Р.Б.