Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/10245/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/10245/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т."

про стягнення 774 666,54 грн.

Представники:

від позивача: Згуровська І.І. - представник за довіреністю № б/н від 01.06.2016 р;

Кирилюк О.Ф. - представник за довіреністю б/н від 01.12.2016 р.;

від відповідача: Широкорадюк А.Ю. - представник за довіреністю б/н від 25.08.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." про стягнення 774 666,54 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" 12.03.2013 р. перерахувало 500 000,00 грн, 25.04.2013 р. - 500 000,00 грн, 22.07.2013 р. - 200 000,00 грн..про що свідчать банківські виписки по рахунках.

Відповідачем в термін до 15.12.2014 року сума фінансової поворотної допомоги в повному розмірі повернута не була.

У зв'язку із невиконанням позичальником, умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 06.03.2013 р. позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." про стягнення основного боргу в розмірі 500 000,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 252 779,50 грн., три відсотки річних в розмірі 21 887,04 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2016 р.

15.06.2016 р., 21.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2016 р.

21.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2016 р.

У судовому засіданні 21.06.2016 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду для вирішення спору мирним шляхом.

Представники позивача заперечували проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

06.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.

25 липня 2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 06.03.2013 р.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у розмір, визначеному у п. 2.1. цього договору, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Згідно з п. 2.1. договору (з урахуванням додаткової угоди від 25.07.2013 р.), розмір поворотної фінансової допомоги становить 1 200 000,00 грн.

Позикодавець передає поворотну фінансову допомогу позичальникові трьома частинами у наступних обсяг та строках: 500 000,00 грн. - до 11 березня 2013 року, 500 000,00 грн. - до 16 травня 2013 року та 200 000,00 грн. - до 31 липня 2013 року (п. 3.1. договору із урахуванням змін).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п. 3.3. договору, поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальникові в момент зарахування поворотної фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" 12.03.2013 р. перерахувало 500 000,00 грн, 25.04.2013 р. - 500 000,00 грн, 22.07.2013 р. - 200 000,00 грн..про що свідчать банківські виписки по рахунку № 260072555.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 4.1. договору з врахуванням змін та доповнень, позичальник зобов'язується не пізніше 31 серпня 2013 року повернути позикодавцеві 200 000,00 грн та до останнього дня дії цього договору повернути позикодавцеві залишок поворотної фінансової допомоги у повному обсязі.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання цього договору та закінчує свою дію 15 грудня 2014 року.

Згідно з п. 4.3. договору, поворотна фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідачем в термін до 15.12.2014 року сума фінансової поворотної допомоги в повному розмірі повернута не була та залишок не повернутої фінансової поворотної допомоги становить 500 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору про надання поворотної фінансової допомоги від 06 березня 2013 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності простроченої заборгованості за договором становить 500 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву б/н від 21.06.2016 р. відповідач зазначив, що звертався до позивача із проханням про продовження строку повернення позики із проектом додаткової угоди, проте останній відповідачі не надав, а стягнення із нього 3% річних та індексу інфляції погіршить погане фінансове становище позичальника, а також створить загрозу банкрутства підприємства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." не надано суду будь-яких доказів звернення (надсилання) до товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" із вищезазначеним проханням.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 5.23 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 06.03.2013 р. в розміпі 500 000,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути індекс інфляції у розмірі 252 779,50 грн. та 3% річних в розмірі 21 887,04 грн.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 252 779,50 грн. та 3% річних в розмірі 21 887,04 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. 34, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31-Б, код ЄДРПОУ 32667140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 5, код ЄДРПОУ 35253699) заборгованість у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 252 779 (двісті п'ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., три відсотки річних в розмірі 21 887 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 11 620 (одинадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.06.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий