Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/7030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа №910/7030/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Строй Гарант" доТовариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" простягнення 41198,28 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Андрейцев В.В. - представник від відповідача не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" збитків від інфляції за договором підряду №37 від 29.08.2014 у розмірі 2351,89 грн., 3% річних у розмірі 2680,54 грн. та пені у розмірі 24863,09 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду від 29.08.2014 №37 в частині здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/7030/16 та розгляд справи призначено на 25.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016, відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що позивач здійснив обґрунтований розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за кожним актом виконаних робіт окремо із зазначенням періоду початку прострочення відповідача та закінчення такого нарахування із врахуванням здійснення часткової оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки від інфляції у розмірі у розмірі 14500,16 грн., 3% річних у розмірі 2656,57 грн. та пеню у розмірі 25075,66 грн. Також, зазначеною ухвалою, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, суд відклав розгляд справи на 09.06.2016.

Представник позивача в судове засідання 09.06.2016 з'явився, повідомив суд про оплату відповідачем 03.06.2016 інфляційних втрат та 3% річних на суму 3682,13 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача загальну суму пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 37516,15 грн. При цьому, позивач визначив суму пені у розмірі, що складає 24041,55 грн., а загальну суму пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі, що складає 41198,28 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду вказану заяву позивача, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач повноважних представників в судове засідання 09.06.2016 не направив, однак через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що всі оплати за даним договором підряду здійснювались ним не на підставі актів виконаних підрядних робіт, а згідно договору підряду № 37 від 29.08.2014, у зв'язку з чим, на його думку, підрахунок кількості днів прострочення оплати виконаних робіт і як наслідок, підрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних є неможливим. Також, відповідач просив суд застосувати до вимог позивача про стягнення з відповідача пені строк позовної давності, який встановлений п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України. Відповідач пропонував врегулювати спір мирним шляхом та повідомив суд про часткову оплату сум, які нараховані позивачем за прострочку виконання зобов'язань відповідачем в добровільному порядку у розмірі 1001,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 872 від 19.05.2016.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Гарант" (підрядник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" (замовник, відповідач) було укладено договір підряду №37 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами та засобами, з використанням власних матеріалів, на свій ризик, якісно у встановлені цим договором строки виконати комплекс оздоблювальних робіт на 7-му поверсі на об'єкті реконструкції замовника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконані підрядником роботи (п.1.1), загальна вартість робіт за цим договором зазначається в додатку №1 до цього договору та становить 1120976,15 грн. (п.2.1), оплата робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 3.1), розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (п.3.2), строк розрахунків - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (п.3.3), замовник зобов'язаний зокрема оплатити підрядникові виконані роботи, передбачені договором у розмірах та в строки, встановлені договором (п.5.2), замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи за цим договором (п.7.1), у випадку несвоєчасної оплати робіт підрядника, замовник сплачує підряднику пеню, яка обраховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплата у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня (п.9.4), договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1).

На виконання умов даного договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2014 року від 30.09.2014 на суму 991732,30 грн., за березень 2015 року від 20.03.2015 на суму 3694,70 грн., за травень 2015 року від 20.05.2015 на суму 104909,38 грн., а всього на загальну суму 1100336,38 грн. Зазначені акти належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до виписок банку з рахунку позивача, відповідачем було оплачено виконані позивачем роботи в наступному порядку: 10.10.2014 - 400000,00 грн., 27.10.2014 - 300000,00 грн., 30.10.2014 - 291732,30 грн., 05.11.2015 - 50000,00 грн., 11.11.2015 - 50000,00 грн., 09.12.2015 - 8604,08 грн.

Враховуючи виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем робіт із значним простроченням, позивач 01.02.2016 надіслав на адресу відповідача претензію за вих.№1 від 01.02.2016 з вимогою про оплату пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до платіжного доручення №872 від 19.05.2016 відповідачем було перераховано позивачу 1001,78 грн. в рахунок сплати інфляційних втрат та 3% річних за договором підряду №37 від 29.08.2014 в т.ч. ПДВ 20% 166,96 грн.

Листом за вих.№78-16 від 20.05.2016 відповідач звернувся до позивача із пропозицією про мирне врегулювання спору.

Відповідно до виписки банку з рахунку позивача, останній 20.05.2016 перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 1001,78 грн. із призначенням платежу "Повернення помилково отриманих коштів по п/дор.872 від 19.05.2016 сплата інфляційних втрат та 3% річних за дог. підряду №37 від 29.08.2014 в т.ч. ПДВ 20% 166,96 грн.".

Листом за вих.№97-16 від 30.05.2016 відповідач повторно звернувся до позивача із пропозицією про мирне врегулювання спору.

Згоди щодо врегулювання спору в позасудовому порядку сторони не дійшли.

Згідно виписки банку з рахунку позивача від 03.06.2016, відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 3682,13 грн. інфляційних втрат та 3% річних за договором підряду №37 від 29.08.2014.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 37516,15 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.3 договору сторонами погоджено строк розрахунків за виконані роботи, а саме: протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт належним чином не виконував, в повному обсязі оплатив виконані роботи із значним запізненням, тоді як згідно підписаних між сторонами актів виконаних робіт позивач виконав роботи, передав їх відповідачу, а останній їх прийняв.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності прострочки виконання зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт не спростовано, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання пені, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є обґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за виконані позивачем роботи не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 07.10.2014 по 09.12.2015 із зазначенням періоду початку прострочення відповідача та закінчення такого нарахування з урахуванням здійснення часткових оплат.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням дат актів виконаних робіт, умов договору щодо їх оплати та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 2566,12 грн. та 14500,16 грн. інфляційних втрат., що складають загальну суму 17066,28 грн., а за вирахуванням часткової оплати відповідача на суму 3682,13 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 13384,15 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24041,55 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати робіт підрядника, замовник сплачує підряднику пеню, яка обраховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплата у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем робіт, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 24041,55 грн. за період з 05.05.2015 по 09.12.2015.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, господарським судом встановлено, що хоча позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, сума, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача є меншою за суму, яка розрахована судом, за періоди, які визначено судом з урахуванням дат актів виконаних робіт, умов договору щодо їх оплати, часткових оплат відповідача та вимог чинного законодавства України, а отже позовні вимоги в цій частині правомірними та задовольняються судом за розрахунком позивача, тобто у розмірі 24041,55 грн.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як встановлено судом, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати за виконані позивачем за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року від 20.03.2015 на суму 3694,70 грн. та за актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року від 20.05.2015 на суму 104909,38 грн.

З урахуванням позиції Вищого господарського суду України суд відзначає, що останнім днем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року від 20.03.2015 з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України було 25.09.2015, а за актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року від 20.05.2015 - 25.11.2015.

З наявного на першому аркуші позовної заяви відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції вбачається, що позов до суду було подано 15.04.2016, тобто пеня нарахована позивачем в межах строку позовної давності, що передбачений ст.258 Цивільного кодексу України, а судом, в свою чергу, було перевірено належний до сплати розмір пені з урахуванням вимог ст.258 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Барбарис" (04071, м.Київ, вул. Верхній Вал, будинок 2, літера А, ідентифікаційний код 38669164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Гарант" (04074, м.Київ, вул. Петра Дехтяренка, будинок 12, ідентифікаційний код 37095716) загальну суму інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 13384 (тринадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 15 коп., пеню у розмірі 24041 (двадцять чотири тисячі сорок одна) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 68 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.06.2016

Суддя Ю.М. Смирнова