Рішення

від 07.06.2016 по справі 922/1537/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р.Справа № 922/1537/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Дочірнє підприємство "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс", м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод дискових колес", смт. Пісочин про стягнення коштів у розмірі 22 993,17 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № б/н від 08.02.2016 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство "Харківспецгасіння" Колективного підприємств "Харківспецсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною завою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод дискових колес", про стягнення 11 824,20 грн. основної заборгованості, 10 360,75 грн. інфляційних втрат, 808,22 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором підряду № 18/101К від 26 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1537/16 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 07 червня 2016 року.

01 червня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом (вх. № 18130 від 01 червня 2016 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 07 червня 2016 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав (з урахуванням проведеного відповідачем 02 червня 2016 року часткового погашення заборгованості у розмірі 2 000,20 грн.) та просив суд долучити до матеріалів справи клопотання з додатками; дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 11784 від 07 червня 2016 року.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 46).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24 травня 2016 року, місцезнаходження відповідача - 62416, Харківська область, Харківський район, Селище міського типу Пісочин, вулиця Колгоспна, будинок 9, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з’явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 07 червня 2016 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 грудня 2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір підряду № 18/101К.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт: проект, монтаж, пусконалагоджувальні роботи автоматичної пожежної сигналізації виробничих приміщень за адресою: Харківська область, смт. Пісочин, вул. Колгоспна, 9 відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Договірна вартість робіт встановлюється на основі протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1).

Підрядник зобов'язується: виконати роботу, обумовлену даним договором, власними засобами та матеріалами, якісно та в строк. Приступити до виконання робіт не пізніше п'яти днів з моменту отримання попередньої оплати, надання Акту готовності будівлі, споруд, фундаментів до виконання монтажних робіт, а також виконання замовником п.п. 3.2 закінчити виконання робіт за спливом 35 робочих днів (п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 договору).

Оплата робіт по даному договору здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в національній валюті України. Оплата робіт здійснюється авансованим платежом в розмірі 50% від ціни вказаної в протоколі погодження договірної ціни. Кінцевий розрахунок по договору між замовником та підрядником здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання Акта приймання-передачі (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01 березня 2014 року в частині розрахунків до повного виконання.

Згідно протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт по договору № 18/101К від 26 грудня 2013 року, сторонами погоджено величину договірної ціни в сумі 23 648,40 грн.

Позивач у позовній заяві вказує та що підтверджується випискою по рахунку позивача, відповідачем 15 січня 2014 року, на виконання спірного договору, перераховано на користь позивача авансований платіж у розмірі 11 824,20 грн. Як стверджує позивач у позовній заяві, ним в повному обсязі виконані умови договору підряду № 18/101К від 26 грудня 2013 року, що підтверджується актом приймання виконання будівельних робіт за січень 2014 року, втім відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт виконав лише частково, а саме сплатив на користь позивача авансований платіж у розмірі 11 824,20 грн., решту розрахунку не здійснив, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та першим відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1 та 3 статті 843 ЦК України передбачено, що договір підряду визначає ціну роботи (яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу) або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас судом встановлено, що під час розгляду справи в суді (позивач звернувся із даним позовом до суду 17 травня 2016 року) відповідачем сплачено на користь позивач 2 000, 20 грн. (платіжне доручення № 3 від 02 червня 2016 року). Крім того, відповідний факт сплати підтверджує і сам позивач у своєму клопотанні (вх. № 11784 від 07 червня 2016 року).

Згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на факт сплати відповідачем частини суми боргу під час розгляду справи судом, провадження у справі в частині стягнення 2 000,20 грн. основної заборгованості підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до договору підряду № 18/101К від 26 грудня 2013 року у розмірі 9 824,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 808,22 грн. 3% річних та 10 360,75 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, періоди нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, за таких обставин позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних (за період з 06 лютого 2014 року по 17 травня 2016 року) у розмірі 808,22 грн. та інфляційних втрат (за період з 06 лютого 2014 року по 17 травня 2016 року) у розмірі 10 360,75 грн. є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 625, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод Дискових колес" (62416, обл. Харківська, Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Колгоспна, 9, код ЄДРПОУ 37846532) на користь Дочірнього підприємства "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50, код ЄДРПОУ 34470916) 9 824,00 грн. основної заборгованості, 808,22 грн. 3% річних, 10 360,75 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод Дискових колес" (код ЄДРПОУ 37846532) 2 000,20 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1537/16