Рішення

від 21.06.2016 по справі 922/1701/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р.Справа № 922/1701/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Комунального закладу охорони здоров`я "Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутського району", смт. Краснокутськ про стягнення 436145,17 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 238 від 08.02.2016 року.

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 533 від 09.06.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров`я "Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутського району" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року в сумі 436145,17 грн., з яких 390568,60 грн. основна заборгованість, 28306,52 грн. пені, 2018,20 грн. 3% річних та 15251,85 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13.06.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.06.2016 року від представника відповідача надійшов відзив (вх. № 19385) з додатками на позовну заяву. У своєму відзив відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 371139,20 грн. та заперечує проти стягнення 28306,52 грн. пені, 2018,20 грн. 3% річних, 15251,85 грн. інфляційних втрат та 6542,18 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 21.06.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.06.2016 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 20466), в якій зазначає про часткову сплату відповідачем заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 371139,20 грн., пеню в сумі 28306,52 грн., 3% річних в сумі 2018,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 15251,85 грн. та судовий збір в сумі 6542,18 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та зазначає, що подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2016 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2016 року визнав позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 371139,20 грн. та заперечував проти стягнення 28306,52 грн. пені, 2018,20 грн. 3% річних, 15251,85 грн. інфляційних втрат та 6542,18 грн. судового збору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) здійснювалась поставка природного газу Комунальному закладу охорони здоров`я "Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутського району" (відповідач) за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року.

Надання відповідачу послуг з постачання природного газу підтверджується актами приймання-передачі за січень 2016 року на суму 147122,32 грн., за лютий 2016 року на суму 121573,26 грн., за березень 2016 року на суму 107115,44 грн. та за квітень 2016 року на суму 14757,58 грн. (а.с. 10-13).

Вищезазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення вчасної оплати наданих послуг з постачання природного газу не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворився борг, який складає 371139,20 грн. (з урахуванням часткової оплати відповідача та заяви позивача про зменшення позовних вимог).

Відповідач в свою чергу підтверджує поставку природного газу за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року та існуючу заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п.12 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджена

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила постачання природного газу споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати діючому постачальнику (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») копію відповідного акта про фактичний об’єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільної системи.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ (ПАТ

«Харківгаз») Постачальник (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, які підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України. За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Крім того, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07.10.2014 року по справі № 904/4451/13.

Отже, в даному випадку обов`язок щодо оплати поставленого природного газу виник у відповідача після отримання послуг з поставки природного газу.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання природного газу за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року та визнання з боку відповідача наявності заборгованості, суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 371139,20 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2018,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 15251,85 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлення судом факту прострочення виконання зобов`язання щодо оплати приводного газу та перевіривши правильність нарахування 3% річних в сумі 2018,2 грн. та інфляційних втрат в сумі 15251,85 грн. згідно розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 28306,52 грн. пені за неналежне виконання зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого газу, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров`я "Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутського району" (62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Леніна, 139, код ЄДРПОУ 38289089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26005110058 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) 371139,20 грн. основного боргу, 2018,20 грн. 3% річних, 15251,85 грн. інфляційних втрат та 5826,13 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 28306,52 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

922/1701/16