Постанова

від 14.06.2016 по справі 909/238/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 909/238/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П. Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Ретро м. Болехів Івано-Франківської області

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2016 р.

про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області

у справі: № 909/238/14

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Болехів

до відповідача: приватного підприємства «Ретро» м. Болехів

про розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012 р. та стягнення коштів в сумі 431 982,39 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не зявився;

відповідача: Доскіч І.В. - за довіреністю № 12/15 від 27.07.2015 р.;

ДВС: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2016 р. у даній справі скаргу відповідача про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області при визначенні вартості майна - майнового комплексу, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Болехів, вул. Коновальця, 25, що належить ПП «Ретро» в межах відкритого виконавчого провадження № 47962896 щодо виконання наказу № 651 від 23.06.2015 р. згідно звіту про оцінку та висновку про вартість майна від 22.09.2015 р. та звіту про оцінку майна від 21.12.2015 р., складених оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та зобов'язання призначити повторну оцінку майнового комплексу, відхилено.

Така ухвала загалом мотивована тим, що оскарження звіту про оцінку майна від 22.09.2015 р. в судовому порядку є необґрунтованим, оскільки вказаний звіт був оскаржений боржником у адміністративному порядку, внаслідок чого було проведено рецензування, і як наслідок чого була зроблена нова переоцінка в сторону збільшення оціночної вартості.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить у її задоволенні відмовити а ухвалу залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час проведення первинного оцінювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 майна у виконавчому провадженні, його вартість згідно звіту від 22.09.2015 р. була визначена у сумі 286 087 грн., а після зауважень рецензента, під час повторного переоцінювання цим же експертом - оцінювачем, з урахуванням і усуненням попередніх помилок, оціночна ринкова вартість цього ж майна згідно звіту від 21.12.2015 р. уже склала суму майже у двічі більшу, тобто 463 130 грн. Таким чином, у відповідача виникли сумніви щодо кваліфікації такого експерта-оцінювача та відповідно щодо дій державного виконавця, якими така оцінка затверджена. Крім цього, апелянт вважає, що оскільки експерт-оцінювач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 був призначений не на конкурсних засадах, що передбачено ч.2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проведена таким суб'єктом оціночної діяльності, є незаконна.

У зв'язку із відпусткою судді Мельник Г.І., згідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 14.06.2016 р., її замінено на суддю Дубник О.П., тому подальший розгляд справи відбувається у незмінному складі щодо головуючого судді Матущака О.І., судді Скрипчук О.С. та нововведеної судді Дубник О.П.

Присутні у передньому судовому засіданні позивач і його представник проти апеляційної скарги заперечували з підстав, якими загалом і була обґрунтована оскаржувана ухвала. Присутній у даному судовому ж засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги і скасуванні ухвали з підстав, зазначених у ній.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 12.11.2014 р. господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення у справі № 909/238/14, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ПП «Ретро» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012 р. та стягнення коштів в сумі 431 982,39 грн., задоволено у повному обсязі та відповідно стягнуто судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р. постанову апеляційної інстанції від 16.03.2015 р. залишено без змін в частині відмови у розірванні договору, та скасовано у частині відмови у стягненні коштів.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р. видано наказ № 651 від 23.06.2015 р., який переданий на виконання до відділу державної виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції.

30.10.2015 р. на адресу боржника надіслано лист-повідомлення державного виконавця відділу ДВС Болехівського міського управління юстиції про проведення оцінки майна та копію витягу з висновку незалежної оцінки нерухомого майна - майнового комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, м. Болехів, вул. Коновальця, 25, що належить ПП «Ретро», складеного 22.09.2015 р. оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, згідно якого, ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні), становить 286 087 грн.

Не погоджуючись з результатами оцінки ПП «Ретро» подало заяву про проведення рецензії вказаного висновку експерта, а 25.11.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта з метою проведення рецензування звіту від 22.09.2015 р.

13.12.2015 р. рецензентом - фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 надано рецензію, якою встановлено, що висновок про вартість майна від 22.09.2015 р. не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але може використовуватись з метою визначеною у звіті після усунення зазначених недоліків.

21.12.2015 р. фізична особа підприємець ОСОБА_3 виготовлено новий звіт про оцінку майна з урахуванням вказаних у рецензії недоліків, згідно якого ринкова вартість майна уже становить 463 130 грн.

23.12.2015 р. сторонам виконавчого провадження надіслано копію висновку вартості майна від 21.12.2015 для ознайомлення та повідомлено, що висновок може бути оскаржено в судовому порядку в 10-ти денний термін з дня отримання повідомлення.

Вказане повідомлення скаржником отримано 04.01.2016 р.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що у відповідності до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржникові та органові виконання судових рішень

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Повноваження державного виконавця визначені вказаною нормою і не містять вичерпного переліку дій та заходів, які повинен вчиняти державний виконавець для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Таким чином, оскільки скаржником не зазначено (окрім зазначеного нижче), як у скарзі, адресованій суду першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, якими діями і які порушено державним виконавцем під час призначення рецензії на попередню оцінку майна та затвердженні нової оцінки (визначення початкової ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні), тому така скарга є необґрунтованою і правомірно відмовлено судом першої інстанції у її задоволенні.

Крім цього, судом першої інстанції не надано правової оцінки твердженням скаржника про невідповідність дій державного виконавця в частині визначення експерта-оцінювача без дотримання конкурсних засад.

З цього приводу судом апеляційної інстанції враховується таке.

Дійсно, згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Проте, у даному разі, чинним законодавством не передбачено конкретно таких вимог для вибору експерта оцінювача у виконавчому провадженні.

Зазначені вище обставини повністю спростовують доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2016 р. у даній справі №909/238/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя О.І.Матущак

Судді О.П.Дубник

О.С.Скрипчук