Постанова

від 13.06.2016 по справі 925/35/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 925/35/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець»

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 18.02.2016

у справі №925/35/16 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець»,

про стягнення 84 161,49 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Люлька О.М. - представник (довіреність №8 від 18.04.2016);

від відповідача: 1) Жук І.В. - представник (довіреність б/н від 01.04.2016);

2) Бобер Д.О. - представник (довіреність б/н від 01.04.2016),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (надалі - ТОВ «Аванхімікл», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (надалі - ТОВ «Відродження Кривець», відповідач) про стягнення 84 161,49 грн, з яких 58 808,31 грн плати за користування товарним кредитом з відстрочкою платежу, 16 116,78 грн штрафу, 6 899,83 грн інфляційних втрат та 2 336,57 грн 3% річних, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу від 28.01.2013 №2.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 позов задоволено повністю, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» 1 378,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення судом першої інстанції було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2016.

11.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 у справі №925/35/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.05.2016.

У судовому засіданні 25.05.2016 було оголошено перерву до 08.06.2016 в порядку статті 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 13.06.2016.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представники скаржника вимоги апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї підтримали, просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача 3% річних у розмірі 1 883,73 грн, інфляційні витрати в розмірі 5 777,70 грн та судовий збір - 125,40 грн.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає її доводи безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

13.06.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.01.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (в тексті договору - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіння та мінеральних добрив (надалі - товар) відповідно до умов даного договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в Специфікаціях. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів сторони визначили у специфікаціях до договору (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 13.1. договору).

В подальшому, 30.04.2013 сторони Договору купівлі-продажу № 2 від 28.01.2013 підписали Специфікації до нього за №1, №2 та №3, якими визначили асортимент, кількість, вартість товару та порядок його оплати.

Місцевий суд правильно визначив правову природу укладеного сторонами договору, вказавши, що такий є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Отже, укладення між ТОВ «Аванхімікл» та ТОВ «Відродження Кривець» договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 322 335,49 грн, що підтверджується видатковими накладними від 30.04.2013 №72 на суму 127 482,53 грн (Специфікація №1), №74 на суму 108 380,00 грн (Специфікація №2) та №75 на суму 86 472,96 грн (Специфікація №3), підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів.

Відповідно до Специфікації №1 покупець повинен в строк до 30.04.2013 перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 15 % від вартості товару. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу до 01.12.2013.

Відповідно до Специфікацій №2, №3 на заборгованість за поставлений товар надається товарний кредит з відстрочкою платежу до 01.12.2013.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ «Відродження Кривець» було сплачено вартість отриманого товару з порушенням умов оплати, встановлених у Специфікаціях до договору, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Зокрема, до 30.04.2013 відповідач повинен був сплатити 15% від вартості поставленого товару, що становить 19 122,38 грн, проте перший платіж був ним здійснений лише 02.09.2013 у розмірі 10 000,00 грн.

З порушенням строків оплати товару відповідачем були здійснені й наступні платежі: 29.01.2014 на суму 11 620,00 грн за видатковою накладною №72, 29.01.2014 на суму 108 380,00 грн за видатковою накладною №74, 19.03.2014 на суму 50 000,00 грн, 06.04.2014 - 30 000,00 грн та 17.04.2014 - 31 690,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою з рахунку позивача (а.с.31-33, 105-110).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 29.11.2013 згідно накладної №2911/01 відповідачем було передано позивачеві товар - кукурудзу в кількості 58 тонн 142 кг на суму 81 398,80 грн на підставі договору №2911/02 купівлі-продажу від 29.11.2013, який було зараховано в оплату заборгованості за спірним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за користування товарним кредитом з посиланням на пункти 7.2. та 7.3. договору.

Так, у розділі 7 Договору «Відповідальність сторін», відповідно до зазначених пунктів 7.2., 7.3. Договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати, з дати виникнення заборгованості протягом 10 днів, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% річних за час прострочення оплати, що регулюється ч. 2 ст. 231 ГК України, ст. 536 ЦК України. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати, понад 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 60% річних за час прострочення оплати, починаючи з 10 дня заборгованості.

Суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем строків оплати за договором та строку надання документів, передбачених пунктом 6.1 Договору, визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а розрахунок таким, що здійснений останнім у відповідності до приписів чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та доповненнях до скарги відповідач зауважив на тому, що місцевий суд, прийнявши рішення про задоволення вимоги в частині стягнення 58 808,31 грн, визначив правову природу такої заборгованості як плату за користування товарним кредитом, передбачену частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України та одночасно як міру відповідальності за порушення обов'язку щодо його оплати у відповідності до статті 625 цього ж Кодексу.

Судова колегія погоджується з даними доводами, адже статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання у формі прострочення його виконання, що зумовлює віднесення процентів річних та інфляційних втрат до цивільно-правової відповідальності, а стаття 536 названого Кодексу вказує на правові наслідки за користування чужими грошовими коштами, які не є простроченням виконання грошового зобов'язання, відтак, вказана норма такої відповідальності не встановлює.

Необхідно зазначити, що місцевим судом не було враховано умови пункту 4.2. Договору, згідно якого товарний кредит з відстрочкою платежу за цим договором надається на умовах сплати 0,1 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору.

Як вбачається зі змісту Специфікацій, означеними документами інший розмір процентів за користування товарним кредитом не був встановлений.

Хоча в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що вимоги про стягнення процентів, передбачених пунктом 4.2 Договору позивачем не заявлялось, однак судова колегія вважає, що дана вимога підлягає задоволенню, оскільки позивач її позиціонує як плату за користування товарним кредитом, що передбачена саме цим пунктом Договору.

Здійснивши розрахунок процентів за користування кредитом у розмірі 0,1 % річних, з урахуванням пункту 4.4. договору, відповідно до якого при розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається, колегія суддів встановила, що правильний розмір процентів за користування товарним кредитом становить 234,22 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 336,57 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 899,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат щодо кожної видаткової накладної окремо та з урахуванням часткових оплат, колегія суддів встановила їх правильні розмірі - 1 859,94 грн та 6 713,46 грн відповідно. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню у цій частині.

Також позивач просив стягнути з відповідача 16 116,78 грн штрафу на підставі пункту 7.5. договору.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.1. договору при наявності факту надання товарного кредиту по договору, покупець зобов'язується по письмовому запиту продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме, бухгалтерський баланс (форма №1) за останні звітні дати, звіт про фінансові результати (форма №2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості основних засобів на поточну дату, та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що за порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1. договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення штрафу за ненадання покупцем звітних даних щодо свого фінансового стану, посилаючись на вищевказане положення договору, позивач зазначив, що 07.11.2015 ТОВ «Аванхімікл» надіслало на адресу відповідача лист від 31.10.2015 №127 з вимогою надати в п'ятиденний термін документи, що підтверджують його фінансовий стан.

Оскільки відповідач дану вимогу не виконав, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з нього штрафу відповідно до пункту 7.5. договору.

Проте, як вбачається зі змісту договору, його дія тривала до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами.

Варто зазначити, що положення договору в частині надання фінансової звітності на запит продавця не пов'язане зі здійсненням розрахунків за ним, а тому направлення запиту 31.10.2015, після закінчення дії договору, не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності за невиконання даної вимоги.

А крім того, відповідно до інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист позивача з вимогою надати фінансову звітність відповідачем отримано не було, а 28.11.2015 вказаний лист було повернуто за зворотною адресою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 7.5. договору та, відповідно, обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене та обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу та розміру стягнутих процентів за користування товарним кредитом та часткового скасування рішення в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 у справі №925/35/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 у справі №925/35/16 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (20115, Черкаська область, Маньківський район, с. Кривець, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 36777861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (09543, Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата, вул. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 34233121) 234 (двісті тридцять чотири) грн 22 коп. процентів за користування товарним кредитом, 6 713,46 (шість тисяч сімсот тринадцять) грн 46 коп. інфляційних втрат, 1 859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 94 коп. 3% річних та 144,21 грн судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (09543, Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата, вул. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 34233121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (20115, Черкаська область, Маньківський район, с. Кривець, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 36777861) 1 357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 17 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №925/35/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий