Постанова

від 23.06.2016 по справі 923/338/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р.Справа № 923/338/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії судді:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.

при секретарі - Альошиній Г.М.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Селянсько-фермерське господарство "Вика"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 26 квітня 2016 року

у справі № 923/338/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

до відповідача: Фермерського господарства "Селянсько-фермерське господарство "Вика"

про стягнення 332 567,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до фермерського господарства "Селянсько-фермерське господарство "Вика" (далі - ФГ «СФГ «Вика») про стягнення 271 779,49 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неоплатою в повному обсязі поставленого у березні - квітні 2014 року товару згідно з договором поставки № СVS62401 від 11.03.2014р., а також 6331,10 грн. 3% річних, 40842,75 грн. штрафу та 13614,25 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26 квітня 2016 року (суддя - Немченко Л.М.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Стягнуто з ФГ «СФГ «Вика» на користь ТОВ «АТ Каргілл» 271 779 грн. 49 коп. основного боргу, 6331 грн. 10 коп. 3% річних, 40842 грн. 75 коп. штрафу, 13614 грн. 25 коп. пені та 4988 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ФГ "СФГ "Вика" просить зазначене рішення скасувати частково, зменшивши розмір стягуваних на користь позивача коштів до 232 368,96 грн., в тому числі: 188 291,59 грн. основного боргу, 4118,4 грн. 3% річних, 28458 грн. штрафу, 9486 грн. пені та пропорційно судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11 березня 2014 року між ТОВ В«АТ КАРГІЛЛВ» (постачальник) та ФГ В«СФГ В«ВИКАВ» (покупець) було укладено договір поставки № СVS62401, згідно з п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин, добрива згідно Специфікацій до цього договору, надалі - товар.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна кількість товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна товару зазначається в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній Специфікації. Сторони можуть обрати, визначений п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, порядок розрахунків за товар.

Пунктом 3.4.3 визначено порядок часткової (повної) оплати після поставки Товару, із застосуванням базової ціни товару.

Згідно з пп. 3.4.3.2 пункту 3.4.3 договору покупець в будь-якому випадку зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеного у відповідній Специфікації.

Відповідно до пп. 3.4.3.3 пункту 3.4.3 договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані у Специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.

При цьому, під курсом Банку, згідно з підпунктом 3.4.2.2 п. 3.4.2 договору розуміється середній курс ПАТ В«КІБ Креді АгрікольВ» долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі - продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно постачальнику.

Сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору; договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. п. 3.5, 7.1 договору).

Згідно з умовами п. 6.3 договору у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній Специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній Специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Згідно з умовами даного договору сторони шляхом підписання Специфікацій, погодили обсяг поставки товару, ціну, а також термін та умови оплати.

Так, відповідно до Специфікації № 1/62401 від 11.03.2014р. сторони погодили поставку насіння ярового ячменю сорт Святогор (перша репродукція) в кількості 25 тон загальною вартістю 85000 грн. з наступними умовами та строком оплати товару:

- попередня оплата - 0 % від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації;

- оплата після поставки - 100 % від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації;

- термін сплати повної вартості товару - 20.08.2014 р.

Базова ціна товару підлягає коригуванню згідно з п. 3.4.3 договору.

Відповідно до Специфікації № 2/63601, 63602 від 27.03.2014р. сторони погодили поставку карбаміду N=46,2% в кількості 3 тон загальною вартістю 13529 грн. 99 коп. та селітри аміачної N=34,4% в кількості 5,4 тон загальною вартістю 21330 грн. 02 коп. з наступними умовами та строком оплати товару:

- попередня оплата - 0 % від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації;

- оплата після поставки - 100 % від загальної вартості товару, вказаної в цій Специфікації;

- термін сплати повної вартості товару - 10.10.2014р.

Базова ціна товару підлягає коригуванню згідно з п. 3.4.3 договору.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач поставив відповідачу визначений у вказаних Специфікаціях товар загальною вартістю 119860,01 грн., що підтверджується актами приймання - передачі насіння та мінеральних добрив від 17.03.2014р., № 1 від 07.04.2014р., № 1 від 07.04.2014р., та не заперечується відповідачем.

14.08.2014 року відповідач здійснив часткову оплату поставленого згідно з Специфікацією №1/62401 від 11.03.2014р. товару на підставі рахунку-фактури від 14.08.2014р. в розмірі 25000 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок від 19.08.2014р. на оплату залишкової вартості поставленого згідно з Специфікацією № 1/62401 від 11.03.2014р. товару на суму 95545,63 грн. та рахунок-фактуру від 10.10.2014р. на оплату поставленого згідно з Специфікацією №1/63601, 63602 від 27.03.2014р. товару на суму 40596,88 грн.

Проте, оплату вищезазначених рахунків відповідач не здійснив, у зв'язку з чим, позивач відповідно до умов договору поставки скоригував вартість неоплаченого товару станом на 22.03.2016 року та виставив відповідачеві рахунки-фактури для оплати наступної суми боргу:

- згідно з рахунком-фактурою № 62401/462 від 22.03.2016 року за насіння ярого ячменю сорт Святогор - 189 958,78 грн.;

- згідно з рахунком-фактурою № 62401/461 від 22.03.2016 року за карбамід - 31756,54 грн.

-згідно з рахунком-фактурою № 62401/463 від 22.03.2016 року за селітру аміачну - 50604,17 грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар з урахуванням часткової оплати в розмірі 25000 грн. становить 271 779,49 грн.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 271 779,49 грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі умов п. 6.3 договору нарахував відповідачеві 13 614,25 грн. пені, 40842,75 грн. штрафу, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 6331,1 грн. 3% річних.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних є обґрунтованою.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені, штрафу та процентів річних господарський суд першої інстанції правильно встановив, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, а тому дійшов до підставного висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, наведені скаржником в апеляційній скарзі розрахунки суми боргу, 3% річних, штрафу та пені не відповідають умовам укладеного між сторонами договору поставки стосовно коригування вартості неоплаченого товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього договору, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції не враховано, що згідно з приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. № 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача штрафу і пені у заявленому до стягнення розмірі - 54457 грн., які складають 20% від суми основного боргу за договором поставки, спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка у загальному розмірі 54457 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення строку виконання робіт.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, з огляду на те, що голова ФГ «СФГ «Вика» є інвалідом 3-ої групи та враховуючи інтереси обох сторін, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної неустойки до 10%.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 4084,27 грн. штрафу та 1361,42 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене та встановлені у справі обставини колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 36 758,48 грн. штрафу та 12252,83 грн. пені, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а в решті рішення має бути залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Посилання відповідача на розгляд справи без його участі апеляційна інстанція не бере до уваги, позаяк п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування рішення місцевого суду є розгляд справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Але, наявне в справі повідомлення підприємства поштового зв'язку про вручення поштового відправлення беззаперечно свідчить про те, що відповідач заздалегідь належним чином був повідомлений судом про день, час і місце засідання суду. Перебування керівника фермерського господарства на лікуванні не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні суду.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Отже, судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності уповноваженого представника скаржника.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Селянсько-фермерське господарство "Вика" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26 квітня 2015 року у справі № 923/338/16 скасувати частково, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Селянсько-фермерське господарство "Вика (75560, Херсонська обл., Генічеський район, смт. Новоолексіївка, вул. Космічна, 31, код ЄДРПОУ 19226178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечникова 3, ідентифікаційний код 20010397) 271779, 49 грн. основного боргу, 6331,10 грн. 3% річних, 4084,27 грн. штрафу, 1361,42 грн. пені та 4988,91 грн. судових витрат. В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_3