Постанова

від 21.06.2016 по справі 820/2752/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2016 р. № 820/2752/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.

за участю:

представника позивача - Тарасової К.І.,

представника відповідача - Павленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень:

- визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області, щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 180620151 від 18.06.2015 р. (реєстраційний номер документу: № 9009996705) від 18 червня 2015р. та щодо відмови відповідача у прийнятті поданого позивачем 14.04.2016 року податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 р., який було доставлено до центрального рівня ДФС України 14.04.2016 в 16:40:28 та щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ та додатків №1 та № 5 за березень 2016 р., поданих позивачем 20.04.2016 року, в паперовому вигляді.

- зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити інформацію шляхом реєстрації або відновлення договору №180620151, а також приймати податкову звітність підприємства на період дії договору №180620151 від 18.06.2015 року.

- вважати прийнятою та зареєстрованою 20.04.2016 р. податкову декларацію з ПДВ та додатки №1 та № 5 за березень 2016 р.

- стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зареєстрований платником податку на додану вартість з 22.01.2009 року. Між позивачем та Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку. На підставі зазначеного договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а державна податкова інспекції зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи. Позивач, щомісячно подавав декларації, зокрема, з податку на додану вартість. Однак, вказаний вище договір відповідачем розірваний в односторонньому порядку з необґрунтованих причин, в результаті чого ТОВ "Еліс Груп" позбавляється можливості реєструвати в електронному реєстрі податкові накладні та здати звіти до контролюючого органу. Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи уточнюючого адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що пунктом 48.1 ст. 48 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ встановлено, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеного положенням пункту 46.5 ст. 46 цього кодексу та чинному на час її подання. В ході виконання покладених на податковий орган нормами діючого законодавства завдань та функцій, Індустріальною ОДПІ м. Харкова встановлено, що позивачем заповнено податкову звітність з ПДВ всупереч порядку заповнення відповідної звітності. Отже, при заповненні податкової декларації з ПДВ не були враховані особливості заповнення податкових звітів з ПДВ. Таким чином, податкова звітність з ПДВ позивача за березень 2016 року заповнена та подана всупереч правилам, зазначеним у порядку її заповнення, а саме: не заповнено обов'язкові реквізити, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість. (а.с. 40).

18 червня 2015 року між позивачем та Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір № 180620151 про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку. На підставі зазначеного договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а державна податкова інспекції зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи.

Вищевказаний договір позивачем 18.05.2015 року направлений засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної фіскальної служби України та прийнятий і погоджений, що підтверджується квитанцією № 1 (а.с. 33-35).

Позивачем 14.04.2016 року засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року (а.с. 41- 43). Однак, вказаний звіт не прийнятий на центральному рівні, з посиланням на те, що можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанцією № 1 (а.с. 44-45).

14.04.2016 року позивачем за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку направлено до Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області договір № 140420161 про визнання електронних документів (а.с. 36-38). Однак, вищевказаний договір не прийнятий, у зв'язку з тим, що діяв договір про визнання електронних документів від 18.06.2015 №180620151, що підтверджується квитанцією № 1 (а.с. 39-40).

18.04.2016 року позивачем отримані нові сертифікати ЕЦП, а 19.04.2016 позивачем направлено новий договір про визнання електронних документів. 25.04.2016 документ отримано відповідачем, проте в зв'язку з невиконанням вимог Розділу III Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України І від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Мінюсті України 16.04.2008 № 320/15011- документ не прийнято, зазначене підтверджується квитанціями (а.с. 46-51).

Позивачем 25.04.2016 року знову направлено новий Договір про визнання електронних документів, але документ не прийнятий контролюючим органом, у зв'язку з невиконанням вимог Розділу ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованим в Мінюсті України 16.04.2008 № 320/15011 (а.с. 52-57).

04.05.2016 року ТОВ " Еліс Груп" за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку направлено Договір про визнання електронних документів. Однак, документ на прийнято, у зв'язку з виявленими помилками, а саме: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру ст. 17, 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб і підприємці від 15 травня 2003 року М755-ІУ "ч.2 ст.17. в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: місцезнаходження юридичної особи " (а.с. 58-63).

У зв'язку з неможливістю позивачем реалізувати своє право на подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі, яке передбачено п.3 ч.3 ст.49 Податкового кодексу України, позивач 20.05.2016 року особисто подав у паперовій формі до канцелярії Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток до декларації 5 за березень 2016 року (а.с. 68-70).

21.04.2016 позивачем від Індустріальної ОДПІ ГУ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області отримано лист від 21.04.2016 року за № 4061/10/20-36-08-02-10 про відмову у прийнятті податкової декларації з додатками та визнання податкової декларації з додатками Позивача неприйнятою на підставі п. 48.3 ст. 48 Податкового Кодексу України, у зв'язку з тим, що не заповнені обов'язкові реквізити (а.с. 71).

10.05.2016 року позивач звернувся до контролюючого органу з проханням вказати, які саме обов'язкові реквізити не заповнені у Податковій декларації з податку на додану вартість, Д1, Д5 за березень 2016 року (а.с. 72).

Крім того, адвокатом ТОВ "Еліс Груп" направлено адвокатський запит відповідачу щодо надання інформації про підстави розірвання Договору в односторонньому порядку. На адвокатський запит було отримано відповідь від 25.05.2016р. № 1845/Т/20-36-08-02-13 в якій зазначається, що "Договір про визнання електронних документів МІ80620І5І від 18М2015р. в базі даних ОДПІ відсутній "(а.с. 108-111).

Позивач вважає вищезазначені дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення та порядок подання податкової декларації регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, а також Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за № 2094/24626 (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Згідно положень п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в").

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації, у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За приписами п. 49.13 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З аналізу вищевказаних положень діючого законодавства, суд доходить висновку, що відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених приписами Податкового кодексу України не допускається, отже, відповідачем безпідставно та без дотримання норм діючого законодавства відмовлено ТОВ "Еліс Груп" у прийняті податкової декларації за березень 2016 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994 (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників, територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень:1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199.

Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що для повного відновлення прав позивача слід зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити інформацію шляхом реєстрації або відновлення договору №180620151, а також приймати податкову звітність підприємства на період дії договору №180620151 від 18.06.2015 року.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що позов ТОВ "Еліс Груп" обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевказаного, суд доходить висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІС ГРУП" (місцезнаходження: 61106, м.Харків, пр-т Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ - 36226089) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул. Бекетова, буд.1, код ЄДРПОУ 39859908).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІС ГРУП" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області, щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 180620151 від 18.06.2015 р. (реєстраційний номер документу: № 9009996705) від 18 червня 2015р. та щодо відмови відповідача у прийнятті поданого позивачем 14.04.2016 року податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 р., який було доставлено до центрального рівня ДФС України 14.04.2016 в 16:40:28 та щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ та додатків №1 та № 5 за березень 2016 р., поданих позивачем 20.04.2016 року, в паперовому вигляді.

Зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити інформацію шляхом реєстрації або відновлення договору №180620151, а також приймати податкову звітність підприємства на період дії договору №180620151 від 18.06.2015 року.

Вважати прийнятою та зареєстрованою 20.04.2016 р. податкову декларацію з ПДВ та додатки №1 та № 5 за березень 2016 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІС ГРУП" (місцезнаходження: 61106, м.Харків, пр-т Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ - 36226089) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул. Бекетова, буд.1, код ЄДРПОУ 39859908).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко