Постанова

від 23.06.2016 по справі 813/1850/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року № 813/1850/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Ломаги Ю.Т.,

представники відповідачів не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Ринок 36» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Ринок 36» (далі - позивач, ОСББ «Ринок 36») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича, у якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01.06.2016 № 29850437;

- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича провести державну реєстрацію права власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36» на нерухоме майно а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, площа Ринок, будинок 36 за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при розгляді заяви про державну реєстрацію прав і додані до неї документи та приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор виходив із того, що подані документи не відповідають вимогам, оскільки не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. При цьому, державний реєстратор не зазначив, які конкретно документи не відповідають вимогам, вимогам яких нормативних актів та в чому саме полягає невідповідність заявлених прав наданим документам. Вважає, що державний реєстратор, відмовляючи в державній реєстрації свою відмову не обґрунтував, зазначивши лише загальні положення законодавства, яким регулюються дані правовідносини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в судове засідання не з'явився, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач, державний реєстратор прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величко Андрій Степанович у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що розглядаючи заяву про державну реєстрацію прав і додані до неї документи та приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, виходив із того, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також, зазначає, що до заяви не було надано довідки/розпорядчого документа про присвоєння поштової адреси, внаслідок чого неможливо встановити адресу нерухомого майна. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.10.2014 ОСББ «Ринок 36» належить земельна ділянка площею 0,0398 га, кадастровий номер 4610136600:01:003:0015 розташована в м. Львові на площі Ринок, 36.

За ОСББ «Ринок 36» зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці площею 0,0398 га, кадастровий номер 4610136600:01:003:0015 розташована в м. Львові на площі Ринок, 36 та видано відповідний Витяг з ДРРП.

08.04.2016 ОСББ «Ринок 36» звернулось через дозвільний офіс Львівської міської ради з декларацією про готовність об'єкту до експлуатації та проведення державної реєстрації шляхом проставлення відповідних відміток на примірнику декларації ОСББ.

31.05.2016 ОСББ «Ринок 36» звернулось до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була зареєстрована за реєстровим номером 17052505.

01.06.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величком Андрієм Степановичем прийнято рішення № 29850437 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

відмовлено у внесенні змін до запису про право власності за номером 10158976 у розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 665506746101 /спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційно визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. (частина 4 статті 18 Закону).

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що 31.05.2016 ОСББ «Ринок 36» звернулось до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було та до заяви було надано всі передбачені законом необхідні для здійснення державної реєстрації документи.

Подана ОСББ «Ринок 36» 31.05.2016 року заява про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, була подана у зв'язку з необхідністю підтвердження державою факту набуття ОСББ «Ринок 36» права власності, однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича, відмовлено у внесенні змін до запису про право власності за номером 10158976 у розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 665506746101 /спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з тексту рішення про відмову у внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідача від 01.06.2016, позивачу відмовлено у державній реєстрації їх прав на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», згідно з якою у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, невідповідністю вимогам, встановленим цим Законом, відповідач вважає подання позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації не завіреної підписом посадової особи департаменту ДАБІ у Львівській області, не подано технічного паспорту на реставрований об'єкт згідно поданої декларації.

Суд зазначає, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації була надіслана в дозвільний офіс 08.04.2016 (докази надіслання містяться в матеріалах справи), однак станом на день подання заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.05.2016 документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі ОСББ «Ринок 36» не видано і не направлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV, зі змінами в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно з ч. 6 ст. 4-1 Закону № 2806-IV у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.

При цьому дії дозвільного органу, які пов'язані з несвоєчасним направленням суб'єкту господарювання рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру, не створюють для нього (суб'єкта) ніяких правових наслідків, оскільки виконання таких дій дозвільним органом здійснюється з порушенням умов, зазначених у диспозиції абзацу сьомого частини п'ятої статті 41 Закону.

Враховуючи той факт, що позивач звернувся в установленому порядку з усіма відповідними документами з метою реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, але у встановлений законом строк така зареєстрована не була, рішення про відмову у її реєстрації також не видано та не направлено, суд приходить до висновку щодо можливості застосування принципу мовчазної згоди.

Суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що до заяви не було надано довідки/розпорядчого документа про присвоєння поштової адреси, внаслідок чого неможливо встановити адресу нерухомого майна, оскільки до заяви було долучено Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2015 № 39594517, з якого вбачається ОСББ «Ринок 36» на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності № 279000392 виданого РС ЛМУЮ 09.10.2014 належить незавершене будівництво, що розташоване за адресою: Львівська область, м. Львів, площа Ринок, будинок 36, технічний паспорт на дану будівлю, що розташована за адресою: м. Львів, площа Ринок, будинок 36.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича від 01.06.2016 № 29850437 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно винесено з порушенням норм чинного законодавства, а отже є протиправним, а тому підлягає скасуванню з викладених підстав.

Враховуючи вищенаведене, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича провести державну реєстрацію права власності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36» на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, площа Ринок, будинок 36 за об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36».

У силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обгрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Також, з урахуванням статті 162 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01.06.2016 № 29850437.

3. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Величка Андрія Степановича провести державну реєстрацію права власності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36» на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, площа Ринок, будинок 36 за об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36».

4. Судові витрати в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн присудити на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ринок 36» (ЄДРПОУ 38914519) за рахунок бюджетних асигнувань Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.