Ухвала

від 21.06.2016 по справі 809/126/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 р. Справа № 876/3068/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ойл» до Долинської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі-Ойл» (далі - ТзОВ «Джі-Ойл») звернулося в суд з позовом до Долинської об»єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - Долинська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000362200 від 09.11.2015 року та №0000322200 від 29.09.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки, викладені в актах перевірки Долинської ОДПІ та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000362200 від 09.11.2015 року та №0000322200 від 29.09.2015 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000362200 від 09.11.2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Долинська ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну мотивує тим, що для суб»єктів господарювання, які відпускають нафтопродукти гуртом та в роздріб, з метою уникнення помилок чи ухилення від нарахування та сплати акцизного податку слід враховувати вимоги Інструкції про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а саме: у випадку коли юридична особа придбала (закуповує, приймає) нафтопродукти, як суб»єкт господарювання, вона зобов»язана також керуватись вимогами Інструкції, а отже здійснює таке придбання на вибір через нафтопровід, автомобільним, водним, залізничним транспортом (що виключає необхідність сплати акцизного податку гуртовим продавцем чи покупцем товару); у випадку придбання нафтопродуктів споживачем для заправки власного автотранспорту, настає обов»язок кінцевого продавця нарахувати та сплатити акцизний податок.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «Джі-Ойл» зареєстроване 29.01.2013 року в Долинському районному управлінні юстиції Івано-Франківської області як юридична особа та 30.01.2013 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податку.

На підставі направлень від 04.09.2015 року №388, 389 виданого Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області з 07.09.2015 року по 11.09.2015 року податковим ревізором відповідно до наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04.09.2015 року №359 було проведено фактичну перевірку ТзОВ «Джі-Ойл» (код 38411147) з питань здійснення контролю за дотриманням суб»єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки складено акт №230/09-19-22-07-13/38411147 від 11.09.2015 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000322200 від 29.09.2015 року, яким донараховано 76 209,75 грн. штрафної (фінансової) санкції за порушення п.п. 2.2, 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року №637.

Окрім того, податковим-ревізором в період з 12.10.2015 року по 19.10.2015 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Джі-Ойл» з питань визначення повноти декларування податкових зобов»язань по акцизному податку, в частині формування податкових зобов»язань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року.

За результатами перевірки складено акт №1868/09-05-22/38411147 від 26.10.2015 року, яким встановлено порушення позивачем п. 216.9 ст. 216, п.п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п. 44.6. ст. 44 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок за січень-серпень 2015 року всього в сумі 74 134 грн., а саме: у січні 2015 року в сумі 4 284 грн., у лютому в сумі 4 130 грн., у березні 2015 року в сумі 11 559 грн., у квітні 2015 року в сумі 12 063 грн., у травні 2015 року в сумі 8 751 грн., у червні 2015 року в сумі 11 879 грн., у липні 2015 року в сумі 11 300 грн., у серпні 2015 року в сумі 10 168 грн.

На підставі акта перевірки №1868/09-05-22/38411147 від 26.10.2015 року, було винесено податкове повідомлення-рішення за №0000362200 від 09.11.2015 року.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами та смарт - картами не являється операцією з реалізації нафтопродуктів, а висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб, є суб»єктивним та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства. Законодавством не встановлено обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податкове повідомлення-рішення за №0000322200 від 29.09.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 76 209,75 грн., прийняте за порушення позивачем вимог Постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, а саме в період з 02.09.2015 року по 07.09.2015 року несвоєчасно/неповно оприбутковано готівку в касі - не здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій та невиконанні щоденних записів про рух готівки та суми розрахунків.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.2 Положення визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (п. 2.6 Положення).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу Президента України від 25.06.1995 року №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб»єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п»ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в задоволенні позову ТзОВ «Джі-Ойл» в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000322200 від 29.09.2015 року слід відмовити.

Податкове повідомлення-рішення за № 0000362200 від 09.11.2015 року, яким донараховано зобов»язання з акцизного податку з реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами в розмірі 74 134 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 533, 50 грн., прийняте у зв»язку з невключенням позивачем до оподаткування акцизним податком за січень-серпень 2015 року вартість реалізованого пального через мережу АЗС з використанням смарт - карти, бланку-дозволу (талону) при заправці автотранспортних засобів.

Розділ VI ПК України регулює порядок сплати акцизного податку. Нормами вказаного розділу визначаються, зокрема, платники податку, об»єкт оподаткування, база оподаткування, підакцизні товари та ставки податку, дата виникнення податкових зобов»язань, порядок і строки сплати податку.

Відповідно до п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особа - суб»єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України передбачено, що одним із об»єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб»єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов»язковою умовою реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 року №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов»язаних із цим послуг.

Крім того, можливість здійснення суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам (якими є також суб»єкти господарювання), що не є об»єктом оподаткування акцизним податком випливає також зі змісту декларації з акцизного податку, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, з якого вбачається, що в декларації зазначаються дані щодо реалізації товарів кінцевим споживачам, що є об»єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів та інформаційні дані реалізації товарів для комерційного використання, що не є об»єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів, а операції відпуску нафтопродуктів з колонок, що не є реалізацією, в декларації не відображаються:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв»язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 ст. 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов»язань щодо реалізації суб»єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до ст. 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за талонами, так і за смарт - картами не підпадає під регулювання нормами Закону №265.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що якщо суб»єкт господарювання придбав нафтопродукти в певній кількості у оператора АЗС (користувача АЗС) за договорам поставки та отримує на АЗС пальне по паливним карткам або талонам (вибирає його частинами в подальшому) для своїх власних виробничих цілей, то таку операцію, на думку суду, не можна вважати роздрібним придбанням для власного некомерційного споживання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами та смарт - картами не являється операцією з реалізації нафтопродуктів, а висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб, є суб»єктивним та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства. Законодавством не встановлено обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Долинської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі №809/126/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: Т.І. Шинкар

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.06.2016 року.