Рішення

від 22.06.2016 по справі 904/4196/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.16р. Справа № 904/4196/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство "РОСАН", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський вентиляторний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 110 877,89 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 33/2016 від 17.05.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство "РОСАН" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський вентиляторний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 110877,89 грн. за договором № 22/2014 від 01.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 22/2014 від 01.10.2014 року щодо своєчасної оплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.06.2016.

30.05.2016 представник позивача надіслав клопотання, у якому просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 клопотання представника позивача про проведення судового засідання 07.06.2016 в режимі відеоконференції задоволено.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 07.06.2016 на 22.06.2016.

14.06.2016 позивач надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції та доручити її проведення господарському суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 клопотання представника позивача про проведення судового засідання 22.06.2016 в режимі відеоконференції задоволено.

21.06.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 142705, 22 грн., з яких: 90550, 80 грн. - заборгованість з орендної плати, 32487, 49 грн. - пені, 17615, 93 грн. - інфляційні втрати та 2051 грн. - три відсотки річних.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.06.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним українсько-канадським «РОСАН» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вентиляторний завод» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 22/2014 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування на праві оренди нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Верстова, 33, і належать орендодавцю на праві власності. Дані приміщення будуть використовуватись для здійснення господарської діяльності орендаря.

Згідно з п. 1.2 договору загальний розмір орендної плати становить 5916 грн. Складське приміщення 204 кв. м з розрахунку 29 грн. за кв. м.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за надане орендодавцем в оренду приміщення (майно) орендар сплачує орендну плату в розмірі 5916,00 грн., в т,ч. ПДВ за календарний місяць. Сумою оренди є сума орендної плати за весь термін дії даного договору. Орендна плата сплачується орендодавцем починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди.

Додатковою угодою від 18.05.2015 до договору сторони погодили з 01 червня 2015 року внести зміни до п.п. 1.2, 1.2.1, 2.1 договору, а саме встановили загальний розмір орендної плати на рівні 6528 грн. (а.с. 64).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Розрахунки по орендній платі за перший та останній місяці оренди проводяться орендарем протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. Подальші розрахунки між сторонами проводяться до 10 числа місяця за поточний місяць на підставі даного договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору вартість спожитих комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, тепло та газопостачання, тощо) сплачується окремо на підставі окремо наданих орендодавцем рахунків.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується після підписання договору оренди передати по акту приймання-передачі орендареві приміщення в оренду у стані придатному для використання ним орендарем.

01.10.2014 позивач передав, а відповідач прийняв складські приміщення площею 204 кв. м, що підтверджується актом приймання-передачі підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств (а.с. 14).

Відповідач, в порушення умов договору, у період з 06.10.2014 по 30.04.2016 орендну плату за користування нежитловим приміщенням у розмірі 119136 грн., нараховану відповідно до умов спірного договору (а.с. 20-21), сплатив позивачеві лише частково, у сумі 28585, 20 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку (а.с.123-134).

21.03.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 22/2014 від 01.1.02014 (а.с. 15-16). Дана претензія була отримана відповідачем 04.04.2016, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (а.с. 17) та залишена ним без відповіді.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 90550, 80 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати орендних платежів за період жовтень 2014 року - квітень 2016 року є таким, що настав.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів, позивачем нараховано пеню, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 06.10.2014 по 30.04.2014 у сумі 32487, 49 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3 договору за повну чи часткову несплату, а також несвоєчасну оплату орендарем передбачених даним договором платежів орендодавцем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.92-93), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 32487, 49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів, позивачем, з урахуванням заява про збільшення позовних вимог, нараховано 3% річних за період з 06.10.2014 по 30.04.2016 у сумі 2051 грн. та інфляційні втрати за період жовтень 2014 - квітень 2016 у сумі 17615, 93 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.94-97), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2051 грн. та інфляційних втрат у сумі 17615, 93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вентиляторний завод» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 20; ідентифікаційний код 38911392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-канадського підприємства «Росан» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147; ідентифікаційний код 14369134) 90550, 80 грн. заборгованість по орендній платі, 32487, 49 грн. пеня за прострочення оплати орендних платежів, 17615, 93 грн. інфляційні, 2051 грн. 3% річних та 2140, 58 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.06.2016

Суддя ОСОБА_2