Рішення

від 23.06.2016 по справі 907/370/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2016 Справа № 907/370/16

За позовом Дочірнього Підприємства В«ВИНО ГРАДВ» Корпорації з питань

садівництва, виноградарства, виноградної та консервної промисловості В«ЗакарпатсадвинпромВ» , м. Ужгород,

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТікВ» , с. Великі Лази, Ужгородський район

про стягнення суми 366 922,83грн.

Суддя господарського суду - Кривка В.П.

представники:

Позивача - ОСОБА_1, доручення від 09 червня 2016 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Дочірнім Підприємством В«ВИНО ГРАДВ» Корпорацією з питань садівництва, виноградарства, виноградної та консервної промисловості В«ЗакарпатсадвинпромВ» , м. Ужгород, заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТікВ» , с. Великі Лази, Ужгородський район про стягнення суми 366 922,83грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між Дочірнім Підприємством В«ВИНО ГРАДВ» Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноградної та консервної промисловості В«ЗакарпатсадвинпромВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТікВ» було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту від 16.12.2015 року, предметом якого є продаж зерна пшениці (в кількості 40 тонн, вартістю 3 100 грн. за 1 тонну в т.ч. ПДВ) та зерна ячменю (в кількості 20 тонн, вартістю 3 100 грн. за 1 тонну в т.ч. ПДВ). На виконання своїх зобов'язань за договором позивач відпустив обумовлений договором товар, однак відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар, відповідно до умов договору виконав лише частково, внаслідок чого в останнього виникла прострочена заборгованість за відпущений товар на суму 155 000 грн. Зважаючи на це, покликаючись на умови договору та закону позивач просить стягнути з відповідача суму 366 922,83 грн., в т.ч. 155 000 грн. - основного боргу, 202 430 грн. - сума нарахованих відсотків за право користування товарним кредитом, 7 833,57 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу, 1 659.26 грн. - 3% річних.

В ході судового розгляду від уповноваженого представника позивача, надійшло письмове клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, яким позовні вимоги уточнено та зменшено, у зв'язку з допущеною помилкою при розрахунку строків прострочення і просить стягнути з відповідача суму 365 364,63 грн. в т.ч. 155 000 грн. - основного боргу, 200 880 грн. сума нарахованих відсотків (1%), 7 833,57 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу, 1 651, 06 грн. - 3% річних. За таких обставин, суд розглядає зменшені (уточнені) позовні вимоги. Зважаючи на повторну неявку відповідача, представник позивача наполягає на вирішенні спору по суті за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.06.2016 року, з огляду на необхідність витребування додаткових матеріалів, в т.ч. неявку відповідача та необхідність додаткового забезпечення його процесуальних прав, розгляд справи було відкладено. При цьому відповідач, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи на адресу вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 10.06.2016 року та 16.06.2016 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією, з відміткою органу зв'язку про вручення (на адресу відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, п.п. 3.1. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")), однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався: у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті спору та заявленим вимогам не подав, в т.ч. контррозрахунку заявленої до стягнення суми, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті (ст. 75 ГПК України, п. 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18) і справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача,

суд встановив:

16 грудня 2015 року між Дочірнім ПідприємствомВ«ВИНО ГРАДВ» Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноградної та консервної промисловості В«ЗакарпатсадвинпромВ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТікВ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту, предметом якого є продаж зерна пшениці та зерна ячменю. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язався передати Покупцю у власність наступний товар: зерно пшениці - в кількості 40 тонн, вартістю 3 100 грн., в т.ч. ПДВ за 1 тонну та зерно ячменю - в кількості 20 тонн, вартістю 3 100 грн., в т.ч. ПДВ за 1 тонну, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити названий товар у порядку та строки, встановлені даним Договором (а.с. 12).

Розділом 2 цього Договору сторони обумовили, що здійснюють взаємні розрахунки щодо суми Договору, яка включає ціну товару та відсотки за право користування Товарним кредитом у випадку несвоєчасної оплати товару Покупцем, а також відшкодування понесених Продавцем збитків. Загальна вартість товару, що поставляється, складає 154 976,00 грн. ПДВ 30 996,00 грн., усього з ПДВ 185 976,00 грн. Покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавцю товар у наступні терміни: 31 000 грн. протягом 2 (двох) календарних днів з моменту укладення договору (п. 2.3.1.); 154 976 грн. протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту укладеного договору (п. 2.3.2.). При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право Користування товарним кредитом не стягуються. При здійсненні оплати після терміну зазначеного в пунктах 2.3.1 та 2.3.2. договору така оплата вважається відстроченою. При відстрочені оплати за цим Договором Покупець сплачує відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 1% за кожний день відстрочення (а.с.12).

На виконання умов даного Договору у грудні 2015 року позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар 60 тонн зерна, загальною вартістю 186 000 грн. в т.ч. ПДВ, що достовірно підтверджується узгодженими відповідачем видатковими накладними: № ВН-000055 від 18.12.2015 р. на суму 31 000 грн.; № ВН-000056 від 24.12.2015 р. на суму 31 000 грн.; № ВН-000059 від 29.12.2015 р. на суму 62 000 грн.; № ВН-000060 від 30.12.2015 р. на суму 62 000 грн., довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №5 від 16.12.2015 року (а.с. 14-18). Однак, за даними позивача, що відповідачем в установленому порядку не спростовано та не заперечно, останній свої зобов'язання щодо проведення оплати за відпущений товар виконав лише частково, на загальну суму 31 000,00 грн. (а.с.19), внаслідок чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму 355 880 грн, в т.ч. 155 000 грн. - основного боргу за відпущений товар, 200 880 грн. нарахованих відсотків (1%) за право користування товарним кредитом (заявлений період нарахування з 08.01.2016 по 20.05.2016, розгорнутий розрахунок в матеріалах справи). У зв'язку з наявною заборгованістю та проведеними заявником нарахуваннями за користування товарним кредитом згідно вище зазначених узгоджених сторонами умов договору, позивач звертався до відповідача з претензією від 20 травня 2016 року за № юр-125/16, якою повідомлено про наявність заборгованості та заявлялась вимога щодо її оплати, однак відповідач на вказану вимогу належним чином не відреагував - борг не погасив (а.с. 20).

Таким чином, заявлена до стягнення сума 355 880 грн., в т.ч. 155 000 грн. - основного боргу за відпущений товар, 200 880 грн. нарахованих відсотків (1%) за право користування товарним кредитом, належним чином доведена вищезазначеними матеріалами справи, розгорнутим розрахунком, відповідачем в установленому законом порядку належними і допустимими доказами не заперечена та не спростована.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, заявлені вимоги у вказані частині належним чином доведені укладеним сторонами договором, матеріалами справи, обумовлені положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 536, 692, 694 ЦК України, ст. 193 ГК України, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача суми 355 880 грн. , в т.ч. 155 000 грн. - основного боргу за відпущений товар, 200 880 грн. нарахованих відсотків (1%) за право користування товарним кредитом.

Поряд з цим, покликаючись на положення ст. 625 ЦК України заявник вимагає застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати основного боргу за відпущений товар в сумі 1 651, 06 грн. - 3% річних та 7 833,57 грн. інфляційних втрат (заявлений період нарахування з 08.01.2016 року по 20.05.2016 року, розгорнутий розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Заявлені в зазначеній частині вимоги належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи), обумовлені законом, відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог і становлять 5 480,47 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТікВ» , вул. Виноградна, 2, с. Великі Лази, Ужгородського району (ідентифікаційний код 31854045) на користь Дочірнього Підприємства В«ВИНО ГРАДВ» Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноградної та консервної промисловості В«ЗакарпатсадвинпромВ» , м. Ужгород, вул. Собранецька, 136 (ідентифікаційний код 36943511) суму 365 364 (Триста шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 63 коп., а також суму 5 480 (П'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 47 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2016 року.

Суддя В.Кривка