Рішення

від 22.06.2016 по справі 910/7442/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016Справа №910/7442/16

За позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» До Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Авант» Простягнення 22 823,31 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Бриль П.О. - дов. № 02-Д від 04.01.2016;

від відповідача: Бєлкіна О.І. - дов. № б/н від 12.05.2016;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авант» про стягнення 22 823,31 грн заборгованості за надані комунальні послуги.

Ухвалою суду від 25.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/8833/16 та призначено справу до розгляду на 13.05.2016.

У судових засідання 13.05.2016, 23.05.2016 та 30.05.2016 судом на підставі статті 77 ГПК України оголошувались перерви.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2016 надав письмові пояснення по справі, в яких заперечив надходження на його рахунки коштів у розмірі 592,34 грн та 2 000,00 грн, сплачених на підставі платіжних доручень № 191 та № 192 від 29.08.2016.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, в яких проти доводів наведених позивачем заперечив у повному обсязі.

Крім того, представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом було розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 06.06.2016 було зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" повідомити суд інформацію щодо того станом на яку дату було закрито рахунок Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» № 26001010001636; а також чи отримувалися банком від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Авант" кошти перераховані відповідно до платіжних № 192 від 29.08.2014 на суму 2000,00 грн та № 191 від 29.08.2014 на суму 592,34 грн, у випадку надходження зазначених коштів повідомити рахунок їх зарахування.

Також зазначеною ухвалою суду зобов'язано позивача надати довідку з ПуАТ "КБ "Аккорд-Банк", що платіжні доручення № 192 від 29.08.2014 на суму 2000,00 грн та № 191 від 29.08.2014 на суму 592,34 грн були виконані, і зазначені кошти на рахунок ТОВ фірма "Авант" не поверталися.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд справи до 22.06.2016.

16.06.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та витребувані ухвалою суду від 06.06.2016 документи.

17.06.2016 від Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відповідь на ухвалу суду від 06.06.2016.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 22.06.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 статуту, підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Авант» є орендарем нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16.

Як стверджує позивач, у період із квітня 2007 р. по жовтень 2010 р. облік, нарахування та збір платежів від власників нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 р. № 905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

КП ЖЕКи було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акт звіряння станом на 01.10.2010 р.

На виконання даного окремого доручення КП «ЖЕК «Покровський» було складено акт звіряння по споживачу комунальних послуг ТОВ Фірма «Авант» та передано до КП УЖГ (виконавця) заборгованість по даному споживачу за комунальні послуги в сумі 6 932,60 грн. станом на 01.10.2010 р.

Також, у період з 20.09.2010 по 27.06.2014 відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг (теплопостачання та холодне водопостачання) за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16 в розмірі 22 823,31 грн., які останнім не оплачені.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Авант» про стягнення 22 823,31 грн. основного боргу за фактичне споживання комунальних послуг, 6 428,43 грн інфляційних втрат та 2 891,94 три відсотки річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив частково посилаючись у відзиві на те, що згідно його підрахунків заборгованість перед позивачем станом на 18.04.2016 становить 6 452,23 грн, зокрема, несплаченими є наступні рахунки: № 31605 від 27.06.2013 на суму 75,24 грн, № 34179 від 31.07.2013 на суму 75,24 грн, № 3744 від 30.08.2013 на суму 75,24 грн, № 995 від 31.01.2014 на суму 2 692,01 грн, № 4315 від 28.02.2016 на суму 2 692,01 грн, № 7771 від 31.03.2014 на суму 2 692,01 грн, № 12655 від 30.05.2014 на суму 75,24 грн, № 16189 від 27.06.2014 на суму 75,24 грн.

Також відповідачем у своєму відзиві зазначено, що позивачем у розрахунку не враховані суми перераховані відповідно до платіжних № 192 від 29.08.2014 на суму 2000,00 грн та № 191 від 29.08.2014 на суму 592,34 грн.

Крім того, відповідач просив суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.

У період з квітня 2007 по жовтень 2010 облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 р. № 905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

Таким чином, до жовтня 2010 розрахунки, облік, нарахування та збір платежів за комунальні послуги проводили підприємства, які були уповноважені на це позивачем, а після безпосередньо позивач.

На виконання даного окремого доручення КП «ЖЕК «Покровський» було складено акт звіряння по споживачу комунальних послуг ТОВ Фірма «Авант» та передано до КП УЖГ (виконавця) заборгованість по даному споживачу за комунальні послуги в сумі 6 932,60 грн. станом на 01.10.2010 р.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 21 липня 2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 р. для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п.2.2.1). Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п.2.3.1).

В матеріалах відсутні будь-які докази відключення відповідача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 14.11.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 24/6240 ) та Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320074, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію підприємству для потреб опалення та гарячого водопостачання, а підприємство оплатити її відповідно до умов зазначеного договору.

20.05.2005 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 24/6240) та Акціонерною компанією «Київводоканал» укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію підприємству для потреб питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. По договору на постачання питної води та приймання стічних через приєднані мережі № 05618/2-10 від 20.04.2005 відповідачу було присвоєно особистий рахунок № 94030. Даний особовий рахунок (код) присвоєний ПАТ «АК «Київводоканал» самостійно та відображається в табуляграмах разом із назвою субабонента.

Судом, встановлено, що у період з 20.09.2010 по 27.06.2014 відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг (теплопостачання та холодне водопостачання) за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16 в розмірі 22 823,31 грн., що підтверджується табуляграмами фактичного споживання послуг та обліковими картками споживання наданих послуг. Також згідно акту звіряння комунальних послуг по споживачу ТОВ Фірма «Авант», станом на 01.10.2010 заборгованість по даному споживачу за комунальні послуги становила 6 932,60 грн.

З наявних в матеріалах справи документів (платіжних доручень, банківських виписок) судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 502,33 грн. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості у розмірі 6 932,60 грн переданої згідно акту звіряння, окрім того неоплаченими залишилися наступні рахунки: № 1485 від 22.110.2010 на суму 69,41 грн, № 12204 від 13.05.2011 на суму 168,54 грн, № 20112 від 15.08.2011 на суму 69,41 грн, № 24633 від 31.03.2012 на суму 2 692,09 грн, №53169 від 30.06.2012 на суму 75.24 грн, № 69670 від 31.08.2012 на суму 75,24, № № 79912 від 30.09.2012 на суму 75,24 грн, № 31605 від 27.06.2013 на суму 75,24 грн, № 34179 від 31.07.2013 на суму 75,24 грн, № 3744 від 30.08.2013 на суму 75,24 грн, № 995 від 31.01.2014 на суму 2 692,01 грн, № 4315 від 28.02.2016 на суму 2 692,01 грн, № 7771 від 31.03.2014 на суму 2 692,01 грн, № 10449 від 30.04.2014, № 12655 від 30.05.2014 на суму 75,24 грн, № 16189 від 27.06.2014 на суму 75,24 грн.

З урахуванням того, що відповідачем 30.01.2015 було здійснено оплату у розмірі 5 700,00 грн без зазначення призначення платежу, то заборгованість відповідача становить суму у розмірі 13 502,93 грн. При цьому, судом при визначенні суми основного боргу не враховували проплати здійснені згідно платіжних доручень № 192 від 29.08.2014 на суму 2000,00 грн та № 191 від 29.08.2014 на суму 592,34, оскільки згідно відповіді банку зазначені кошти були повернуті на рахунок ТОВ фірма "Авант".

Разом з тим, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Позивач проти застосування строків позовної давності заперечив, посилаючись на те, що вони постійно переривалися, з огляду на здійснені відповідачем проплати.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.04.2016 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період з 20.09.2010 по 27.06.2014.

Разом з тим, умовами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З наявних в матерілах справи документів вбачається, що оплачуючи комунальні послуги, відповідач в призначенні платежу зазначав чітко місяць заборгованості за який здійснено оплата. Таким чином, дії відповідача пов'язані з оплатою заборгованості по певним місяцям, в розумінні статті 264 ЦК України, не є визнанням боргу вцілому.

При цьому, 22.01.2015 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 5 700,00 грн без зазначення в призначенні платежу конкретного періоду погашення заборгованості, то судом зазначені дії розцінюються як дії, що свідчать про визнання боржником свого боргу, у зв'язку з чим 22.01.2015 перебіг строку позовної давності було перервано.

Враховуючи, що строк позовної давності було перервано 22.01.2015, враховуючи строки загальної позовної давності, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності до заборгованості строк оплати якої вини до 22.01.2012.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення 7 239,96 грн заборгованості, яка існувала до 22.01.2012, - задоволенню не підлягає внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 6 262,97 грн основного боргу, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного богу визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 6 428,43 грн витрат від інфляції та 2 891,94 грн 3 % річних за користування коштами.

В свою чергу, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат трирічного строку позовної давності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом до стягнення 3 % річних та інфляційних не застосовуються положення статті 264 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по 3 % річних та інфляційних, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про застосування трирічного строку позовної давності до 3 % річних та інфляційних.

Судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період нарахування з 21.04.2013 по 01.07.2014 (в межах періодів зазначених позивачем з урахуванням трирічного строку позовної давності), у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 1 655,92 грн інфляційних втрат та 244,74 грн три відсотки річних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення сума основного боргу в розмірі 6 262,97 грн, 1 655,92 грн інфляційних втрат та 244,74 грн 3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє в їх задоволенні.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Авант» (місцезнаходження : 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16, код ЄДРПОУ 20072881) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (місцезнаходження: 03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 6 262 (шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 97 коп. основного боргу, 244 (двісті сорок чотири) грн. 74 коп. три відсотки річних, 1 655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн 92 коп. інфляційних нарахувань та 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 89 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.06.2016

Суддя О.М. Спичак