Рішення

від 22.06.2016 по справі 906/344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2016 р. Справа № 906/344/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участі секретаря судового засідання Кратюк О.В.

в присутності представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна комерційна фірма "БІКА" (м. Житомир)

про стягнення 3454963,70 грн.

ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ будівельна комерційна фірма "БІКА" 3454963,70 грн, з яких: 2114938,43 грн боргу за кредитом, 696545,74 грн процентів за користування кредитом, 171703,40 грн. пені за прострочення сплати процентів, 471776,13 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Ухвалою від 12.04.2016 господарський суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання та зобов'язав сторони надати документи

7.05.2016 до суду від позивача надійшла заява, в якій повідомлено, що ПАТ "Енергобанк" перебуває у процедурі ліквідації, відсутня фінансова можливість забезпечити явку повноважного представника, тому заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2016 розгляд справи відкладено; у зв'язку з неявкою представника відповідача, копію ухвали направлено засновнику та керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна комерційна фірма "БІКА" ОСОБА_1 (10002, АДРЕСА_1).

Ухвалою від 10.06.2016 господарський суд продовжив строк вирішення спору у справі по 26.06.2016, зобов"язав позивача надати додаткові докази по справі.

16.06.2016 до суду надійшла заява від позивача із випискою по особовим рахункам відповідача за період з 01.01.2012 по 14.06.2016 (а. с. 87-161).

22.06.2016 на адресу господарського суду від позивача електронною поштою надійшла заява від 21.06.2016 з випискою по особовим рахункам за 28.12.2012 ТОВ "Будівельна-комерційна фірма "Біка".

В даній заяві позивач зазначив, що згідно з випискою за 28.12.2012, з рахунку 2067337290101 СУАП "ВІСКО INTERNATIONAL" переведено борг по тілу кредиту в сумі 2114938,43 грн на ТОВ будівельна комерційна фірма "Біка" на рахунки поточного тіла кредиту 2063638165001; вказані плани рахунків простроченого тіла кредиту і поточного тіла кредиту повністю узгоджуються з планами рахунків такого виду визначеному в Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженої Постановою правління Національного банку України 17.06.2004 №280, а відтак сума в розмірі 2 114 938,43 грн. переведеного боргу на нового кредитора складається виключно з основного зобов'язання (тіла кредиту) (а. с. 163 -165).

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача господарський суд приймає до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала господарського суду від 12.04.2016, яка направлялась на адресу відповідача: м. Житомир, вул. Гагаріна, 10-А, повернулись на адресу суду з поштовою відміткою "немає такої фірми" (а. с. 63 - 65).

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, отриманого за електронним запитом господарського суду, станом на 19.05.2016, місцезнаходження юридичної особи - ТОВ будівельна фірма "Біка": 10002, м. Житомир, вул. Гагаріна, б. 10-А (а. с .66).

За ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як зазначено у п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 у випадку не з'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 03.03.2007 між Акціонерним банком «Енергобанк» найменування якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - Банк/кредитор/позивач) та СУАП «Віcко International» (далі - позичальник/боржник) укладено Договір на відкриття Кредитної лінії № 107 (далі - Кредитний договір) (а. с. 12,13), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну, відкличну кредитну лінію в сумі 1300000,00 на строк з 03.03.2007 по 02.03.2011 включно, для ведення поточної господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 3.1. Кредитного договору Позичальник сплачує Банку за користування кредитом 19.5% річних.

Банк нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі відсоткової ставки і фактичної суми одержаного кредиту - в останній робочий день місяця за календарний місяць. База розрахунку - 365 (366) днів. Позичальник сплачує відсотки щомісячно, до 5 числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому Позичальник користувався кредитом, шляхом перерахування їх на рахунок № 2068.2.3186001 Банку, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку. У випадку виникнення простроченої заборгованості по кредиту Банк щоденно нараховує відсотки і пені за затримку платежів (п.п. 3.4. договору).

Відповідно до п.п. 5.3 Кредитного договору при порушенні термінів сплати відсотків або повернення кредиту сплатити пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі (п.п. 6.1).

В подальшому сторони уклали ряд договорів про внесення змін та доповнень до Договору на відкриття кредитної лінії №107 а саме:

05.04.2007 між Банком та СУАП «Віcко International» укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору (а. с. 15), відповідно до якого сторони змінили п.п. 1.1., 3.5 Кредитного договору.

10.09.2008 між Банком та СУАП «Віcко International» укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору (а. с. 16), відповідно до якого сторони змінили п.п. 1.1., 3.1,3.5 Кредитного договору.

12.11.2008 між Банком та СУАП «Віcко International» укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2/1 до Кредитного договору (а. с. 17), відповідно до якого сторони виклали п.п. 1.1. в новій редакції, та змінили п. 3.5 Кредитного договору.

30.07.2009 між Банком та СУАП «Віcко International» укладено Договір про внесення змін та доповнень № 3/1 до Кредитного договору (а. .с. 18), відповідно до якого сторони змінили п.п. 3.4 Кредитного договору.

28.12.2012 між Банком з однієї сторони, СУАП «Віско International» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна комерційна фірма «БІКА» (новий боржник) укладено Договір про переведення боргу на іншу особу (а. с. 19, 20), відповідно до якого за згодою кредитора, боржник у зобов'язанні, зазначеному у Розділі 1 Кредитного договору , замінюється на нового кредитора.

Даний договір від був підписаний уповноваженими особами, з проставленням печатки. Так на підтвердження повноважень щодо укладення та підписання Договору про переведення боргу від імені нового боржника в матеріалах справи є протокол зборів часників ТОВ Будівельна комерційна фірма "Біка" від 04.12.2012, яким прийнято рішення щодо надання повноважень на підписання документів стосовно заміни боржника по договору на відкриття кредитної лінії №107 від 03.03.2007 головному бухгалтеру ОСОБА_2 шляхом надання їй доручення (а. с. 72, 73). Так, відповідно до доручення, підписаного директором ТОВ БКФ "Біка" від 05.12.2012, уповноважено ОСОБА_2 підписати вищевказані документи (а. с. 74).

Згідно із ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, укладення договору про переведення боргу у зобов'язанні допускається, як правило, лише за згодою кредитора, оскільки інше може бути передбачено законом.

Відповідно до статті 521 ЦК України форма правочину щодо переведення боргу у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

З положень ч.1 ст. 513 та 521 ЦК України випливає, що договір (правочин) щодо переведення боргу у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і договір (правочин), на підставі якого виникло зобов'язання. Відповідно, і згода кредитора на укладення договору щодо заміни боржника у зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки Цивільний кодекс України не встановлює вимог щодо письмової форми згоди кредитора, сторони вправі самостійно її визначити за правилами ст. 205 та 207 цього Кодексу.

Договір про переведення боргу вчинено сторонами у простій письмовій формі. Жодних заперечень щодо невідповідності форми цього договору формі сторони не висловили.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладаючи Договір про переведення боргу на підставі статті 520 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили, що участь кредитора як сторони цього Договору, є доказом його згоди на заміну боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3 Договору про переведення боргу, новий боржник бере на себе боргові зобов"язання у повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору. Сторони погоджуються, що вартість боргових зобов"язань, перевід яких здійснюється на нового боржника за цим Договором станом на дату його укладення становить 2114938,43 грн.

Додатком №1 до Договору про переведення боргу на іншу особу сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування (а. с. 21).

Погодивши умови, викладені у п.п. 2.2. та 2.3 Договору про заміну боржника, сторони передбачили обов'язок первісного боржника передати новому боржнику документи, що підтверджують право вимоги до нього, одночасно обумовивши у п.4.2 те, що боргові зобов"язання боржника у відношенні до кредитора припиняються; до нового боржника переходять всі права та обов"язки за борговими зобов"язаннями боржника.

Відповідно до п. 6.1. цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за ним.

28.12.2012 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна комерційна фірма «БІКА» (новий боржник) укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, якою сторони змінили зміст (умови) Кредитного договору та виклали їх в новій редакції (а. с. 22 - 28).

Так, за п. 1.2 Додаткової угоди від 28.12.2012 кредит надається у вигляді відкличної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2114938,43 грн до 30.11.2014 під 12 % річних (п.п. 1.3, 1.4. Додаткової угоди).

14.05.2013 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна комерційна фірма «БІКА» (новий боржник) укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (а. с. 31-32), якою сторони домовились внести зміни до графіку зменшення ліміту кредитування, що наведений у додатку 1 до додаткової угоди від 28.12.2012.

Пунктом 3.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2012 встановлено порядок надання кредиту, зокрема видача кредиту на цілі, визначені п. 1.6. цього Договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника в ПАТ«Енергобанк».

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем згідно з умовами Додаткової угоди підтверджується випискою по особовим рахункам за 28.12.2012, відповідно до якої ТОВ БКФ "Біка" отримано на рахунок №2063638165001 тіло кредиту 2114938,43 грн відповідно до Договору про переведення боргу від 28.12.2012 (а. с. 33). Як зазначає позивач в своїх поясненнях, дана сума складається виключно із основного зобов"язання (тіла кредиту), оскільки зазначені плани рахунків простроченого тіла кредиту і поточного тіла кредиту узгоджуються з планами рахунків такого виду, визначених Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженої Постановою правління НБУ від 17.06.2004 №280.

Відповідач зобов'язання по поверненню кредитних коштів станом на день розгляду справи не виконав, тому борг в сумі 2114938,43 грн. залишився не сплаченим.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо погашення кредиту і сплаті відсотків за користування ним.

Відповідно до п. 5.2.3. Додаткової угоди від 28.12.2012 Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлена на адресу відповідача письмова вимога від 01.04.2016 №800/5 про сплату існуючої заборгованості, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек від 01.04.2016 (а. с. 44 - 47). Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на момент вирішення спору в матеріалах справи відсутні докази врегулювання спору.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовий аналіз укладеного між сторонами Кредитного договору з укладеними договорами про внесення змін та Додаткової угоди від 28.12.2012 до Кредитного договору, підпадає під правове регулювання кредитного договору, передбаченого параграфом 2 глави 71 ЦК України.

Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином основна сума боргу станом на 29.03.2016 становить 2114938,43 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 01.01.2012 по 14.06.2016 та матеріалами справи.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2114938,43 грн. доведені у повному обсязі та підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого позивачем боргу по відсотках за користування кредитом, що за розрахунком останнього становлять 696545,74 грн (а. с. 42), слід зазначити таке.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд враховує, що розмір та порядок одержання процентів за користування кредитом було обумовлено сторонами в п. 1.4. Додаткового угоди від 28.12.2012, де зазначено, що розмір процентної ставки за користування кредитом становить 12%.

Відповідно до п. 3.4. Додаткової угоди банк нараховує проценти, виходячи із розрахунку встановленої у цьому Договорі процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а позичальник сплачує проценти щомісячно до 05 числа наступного за звітним місяця, при цьому датою сплатою процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку.

Частинами 1 і 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку що він є правомірними та такими, що підлягає задоволенню в сумі 696545,74 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені по простроченій основній сумі кредиту в сумі 471776,13 грн та пені по прострочених відсотках в розмірі 171703,40 грн, слід врахувати таке.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому максимальний розмір пені пов"язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватись та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті. Зазначені правові позиції наведені в Постанові від 01.04.2015 р. судової палати у господарських справах і судової палати у цивільних справах Верховного суду України ( справа № 906/660/14 за позовом ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "Новий світ" про стягнення заборгованості).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Пунктом 2.1.8. Кредитного договору передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором та Додатковими договорами - 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але, по кредитах у національній валюті України, не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Пунктом 9.1. Додаткової угоди передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або строків сплати процентів за користування Кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь термін дії Кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов"язань по погашенню простроченої заборгованості. При нарахуванні пені Банк використовує метод "факт/факт", тобто приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році.

Господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань та, відповідно, обґрунтованість позову щодо визнання вимог про стягнення з відповідача пені по простроченій основній сумі кредиту в сумі 471776,13 грн та пені по прострочених відсотках в розмірі 171703,40 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ "Енергобанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна комерційна фірма "БІКА" 2114938,43 грн основного боргу, 696545,74 грн відсотків за користування кредитом, 471776,13 грн пені за прострочення сплати кредиту, 171703,40 грн пені за прострочення сплати відсотків підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна комерційна фірма "БІКА" (10002, м. Житомир, вул. Гагаріна, 10-А, код ЄДРПОУ 20428846) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (01001, АДРЕСА_2):

- 2114938,43 грн основного боргу:

- 696545,74 грн відсотків за користування кредитом;

- 471776,13 грн пені за прострочення сплати кредиту;

- 171703,40 грн пені за прострочення сплати відсотків;

- 51824,46 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.06.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек)