Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/9043/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/9043/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» простягнення 5999 грн. 98 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Сидор Г.Я. - представник за довіреністю б/н від 05.06.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» про стягнення 5999 грн. 98 коп., з яких 5585 грн. 76 коп. основного боргу та 414 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Типового договору банківського рахунку № 1633 від 02.04.2014 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з обслуговування банківського рахунку, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5585 грн. 76 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем наданих позивачем послуг з обслуговування банківського рахунку позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 414 грн. 22 коп. за загальний період нарахування з 01.04.2015 по 10.05.2016 щодо кожного простроченого платежу окремо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9043/16, розгляд справи призначено на 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.06.2016.

У судовому засіданні 21.06.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що сума основного боргу відповідача у розмірі 5585 грн. 76 коп. є заборгованість за період з грудня 2014 року по січень 2016 року.

Крім того, позивач подав клопотання, в якому просив суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 445 грн. 46 коп., які є транспортними витратами, понесеними позивачем у зв'язку з відрядженням представника позивача до Господарського суду міста Києва.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2016 долучив додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038818426.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» (клієнт) укладено Типовий договір банківського рахунку № 1633, відповідно до умов якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахункового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1633 від 02.04.2014 банк протягом 3-х банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 260073011633 у гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору, чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 1633 від 02.04.2014 оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюються згідно з Тарифами за послуги філії ДОУАТ «Ощадбанк» (Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»), встановленими у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору № 1633 від 02.04.2014 вартість послуг банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

Згідно з п. 3.2 Договору № 1633 від 02.04.2014 при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. При цьому, з метою здійснення банком права договірного списання, у разі відсутності або недостатності на рахунку клієнта в національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, клієнт надає банку право договірного списання коштів з його рахунку в іноземній валюті та доручає банку здійснити продаж іноземної валюти у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати послуг. Сума іноземної валюти, зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти банку для клієнтів-юридичних осіб на день здійснення продажу.

Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операцій, авансом або не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Додатку № 1 цього договору.

Відповідно до п. 4.3.10 Договору № 1633 від 02.04.2014 клієнт зобов'язаний сплачувати вартість послуг банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору.

Згідно з п. 4.3.11 Договору № 1633 від 02.04.2014клієнт зобов'язаний своєчасно поповнювати рахунок грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку, з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку.

Відповідно до п. 9.1 Договору № 1633 від 02.04.2014 цей договір набирає чинності з дати підписання та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Додатком № 1 до Договору № 1633 від 02.04.2014 (Тарифи за послуги філії ДОУАТ «Ощадбанк») сторони визначили, що щомісячна вартість послуг з обслуговування тарифного пакету «Зручна готівка» становить 399 грн. 00 коп.

У позовній заяві позивач вказав, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з обслуговування банківського рахунку, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі з оплати за 14 місяців. При цьому, позивач зазначив, що починаючи з 13.11.2014 грошові кошти на рахунок відповідача не надходять, у зв'язку з чим позивач не може скористатися своїм правом, визначеним Договором № 1633 від 02.04.2014, на договірне списання плати з обслуговування рахунку.

У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 21.06.2016, позивач зазначив, що заборгованість відповідача з оплати послуг з обслуговування рахунку за Договором № 1633 від 02.04.2014 виникла у період з грудня 2014 року по січень 2016 року.

Суд зазначає, що вартість послуг з обслуговування рахунку є фіксованою, погоджена сторонами у Додатку № 1 до Договору № 1633 від 02.04.2014 (Тарифи за послуги філії ДОУАТ «Ощадбанк») та становить 399 грн. 00 коп. на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору № 914 від 03.12.2012 сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операцій, авансом або не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним , відповідно до Додатку № 1 цього договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги за обслуговування рахунку у будь-якому випадку в строк до 5-го числа (включно) місяця, наступного за звітним.

Однак, судом встановлено, та це вбачається з долученої позивачем до позовної заяви банківської виписки по рахунку відповідача станом на 23.03.2016, за період з грудня 2014 року по січень 2016 року відповідач не виконував свій обов'язок з оплати за надані позивачем послуги з обслуговування банківського рахунку, у зв'язку з чим щомісячний розмір вартості послуг у сумі 399 грн. 00 коп. був перенесений позивачем до простроченої заборгованості, розмір якої станом на 23.03.2016 становить 5585 грн. 76 коп.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням п. 9.1 Договору № 914 від 03.12.2012, доказів розірвання відповідного договору та закриття рахунку у період, за який стягується заборгованість, сторонами суду не надано, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач отримував протягом грудня 2014 року - січня 2016 року від позивача послуги, визначені Договором № 914 від 03.12.2012, та зобов'язаний їх оплатити.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5585 грн. 76 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати (в т.ч., списання банком з рахунку відповідача) грошових коштів у розмірі 5585 грн. 76 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» у розмірі 5585 грн. 76 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» суми основного боргу у розмірі 5585 грн. 76 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем наданих позивачем послуг з обслуговування банківського рахунку позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 414 грн. 22 коп. за загальний період нарахування з 01.04.2015 по 10.05.2016 щодо кожного простроченого платежу окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» інфляційних втрат у розмірі 414 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на відрядження свого представника до Господарського суду міста Києва для прийняття участі у судовому розгляді даної справи у розмірі 445 грн. 46 коп., суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи , покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Суд зазначає, що ухвалами від 23.05.2016 та від 07.06.2016 не зобов'язував з'являтися у судові засідання представника саме філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження якої: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Рози Люксембург, буд. 54.

Натомість, ухвалою від 07.06.2016 суд визнав обов'язковою явку представників сторін , зокрема, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» , місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; та не викликав у судове засідання представника філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення додатково з відповідача понесених транспортних витрат у розмірі 445 грн. 46 коп., так як позивачем не обґрунтовано необхідності несення таких витрат, зокрема, неможливості забезпечення явки у судове засідання представників Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», які знаходяться за юридичною адресою позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Консалтінг» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18 Б, офіс 3; ідентифікаційний код: 38689945) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) суму основного боргу у розмірі 5585 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.06.2016

Суддя І.М. Отрош